Ухвала суду № 40884911, 24.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/96203/11

№ К/9991/96203/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011

у справі № 2а/0570/10771/2011 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Данко-Базальт»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Старобешівському районі Донецької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 № 0000412350 про визначення ТОВ «Данко-Базальт» податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 28275,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7068,75 грн.; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 №0000402350 в частині визначення ТОВ «Данко-Базальт» податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 35344,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8836,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Старобешівському районі Донецької області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.06.2011 за № 254/23-0/35062076, про порушення норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено валові витрати у податковому обліку за І-ІV квартали 2010 року, І квартал 2011 року на загальну суму 164974,00 грн. та податковий кредит у податковому обліку за грудень 2010 року на загальну суму 28275,00 грн., за наслідками нікчемного правочину позивача з ПП «Меркурій-2000». При цьому, обґрунтовуючи нікчемність правочину між позивачем та ПП «Меркурій-2000» з поставки товару (коксу), податковий орган посилається на акт документальної невиїзної перевірки ПП «Меркурій-2000» з питань правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Мітра», в якому зазначено, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2010 року витрати з придбання товарів (продукції, послуг) у сумі 141375,00 грн., оскільки продукцію (кокс) було придбано у ПП «Меркурій - 2000» при здійсненні нікчемного правочинну. До такого висновку ДПІ прийшла у зв`язку з тим, що ПП «Мітра» у серпні 2010 року з поставки аналогічної продукції були ТОВ «Е-Восток» та ТОВ «Елфра Дисплей», стосовно яких 05.05.2010 анульовані свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ і які відсутні за місцезнаходженням.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2011: № 0000412350 - про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 35343,75 грн. (у т.ч. 28275,00 грн. - основний платіж та 7068,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000402350 - про донарахування податкових зобов`язань із податку на прибуток у сумі 51995,75 грн. (у т.ч. 41830,00 грн. - основний платіж та 10165,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Меркурій-2000» (постачальник) укладено договір поставки від 21.09.2009 № 07/09, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар партіями відповідно до заказу останнього.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору найменування, асортимент, кількість, умови поставки та ціна товару узгоджуються сторонами за домовленістю та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 цього договору визначено, що поставку товару здійснює постачальник, місцем поставки є склад, розташований за адресою, зазначеною покупцем в заявці на поставку партії товару.

Здійснення на підставі цього договору господарських операцій знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача відповідно до документів первинного обліку (специфікацій до договору № 07/09 від 21.09.2009, видаткових та податкових накладних).

Поставка товару (кокс КЛ-2+6мм в кількості 39 тон) відбувалася в період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року. Розрахунки між позивачем та його постачальником за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі та були здійснені в повному обсязі, що відповідачем не заперечувалось. Крім того, на підтвердження факту поставки коксу позивачем надано копії сертифікатів якості.

В той же час, між ТОВ «Данко-Базальт» (замовник) та ТОВ «Данко-Ізол» (виконавець) укладено договір про виробництво продукції з давальницької сировини від 18.09.2009 № 001/09.

Згідно умов даного договору замовник надає виконавцеві замовлення на виробництво продукції із сировини та матеріалів замовника із залученням сировини, матеріалів та інших ресурсів виконавця та поставку продукції замовнику на умовах та в порядку, передбачених договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що для виконання цього договору замовник забезпечує поставку виконавцеві сировини, зокрема, коксу.

За реквізитами виконавця (ТОВ «Данко-Ізол»), зазначених в цьому договорі, його місцезнаходження: м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, 3, що обумовлює поставку ПП «Меркурій-2000» товару в м. Докучаєвськ, визначене у специфікаціях до договору від 21.09.2009 №07/09, укладеного з ТОВ «Данко-Базальт».

За наслідками виконання вказаного договору ТОВ «Данко-Базальт» через ПП «Меркурій-2000» поставило ТОВ «Данко-Ізол» сировину (кокс), про що між позивачем і ТОВ «Данко-Ізол» підписаний акт приймання-передачі давальницької сировини від 30.08.2010 № 46.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копій податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі давальницької сировини та готової продукції, при визнані сторонами факту сплати позивачем ціни вугілля постачальникам, в тому числі сум ПДВ, суди першої та апеляційної інстанції, встановивши реальний характер поставки товару (коксу) ПП «Меркурій-2000» для позивача на адресу ТОВ «Данко-Ізол», з яким позивач мав договір на переробку давальницької сировини, зробили юридично обґрунтований висновок про правомірність формування позивачем в податковому обліку сум валових витрат та податкового кредиту за наслідками цих господарських операцій. Оцінка доказів судами відповідає правилам ст.86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.В. Сірош