Ухвала суду № 40884646, 24.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/800/59947/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Винокурова К.С.,

Олексієнка М.М.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до начальника Азово-Черноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_4 пред'явив у суді зазначений позов, в якому просив визнати протиправними дії начальника Азово-Черноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо відмови зарахувати йому до загального (безперервного) строку військової служби період навчання в Київському військовому ліцеї (далі - Ліцей) та зобов'язати зарахувати період навчання у цьому ліцеї з 15 серпня 1992 року по 18 червня 1994 року до загального (безперервного) строку військової служби, внести зміни до відповідних документів, зокрема, до його особової справи, здійснити перерахунок вислуги років, вважаючи початком військової служби день зарахування до Ліцею, яким є 15 серпня 1992 року.

В обґрунтування позовних вимог послався на частину першу статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", введеного в дію 12 травня 1992 року (у редакції, чинній на час зарахування до Ліцею та проходження навчання у ньому; далі - Закон № 2232-ХІІ), яка передбачала, що день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею) є початком перебування на військовій службі.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідач своїм правом, як сторони у справі, не скористався та заперечень на касаційну скаргу не подав.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що наказом начальника Київського суворовського військового училища (з 21 вересня 1993 року - Ліцею) № 46 від 15 серпня 1992 року "Про зарахування кандидатів курсантами на 1 курс Київського суворовського військового училища", ОСОБА_4 зарахований на перший курс Київського суворовського військового училища, який закінчив 18 червня 1994 року. Після закінчення Ліцею, ОСОБА_4 зарахований до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у 1998 році, після чого був направлений для проходження військової служби до 19-го окремого мостового залізничного батальйону 26-ї окремої залізничної бригади Міністерства оборони України. На день звернення до суду з позовом ОСОБА_4 проходив військову службу в Азово-Черноморському регіональному управлінні Державної прикордонної служби України на посаді заступника начальника відділу тилового забезпечення.

1 березня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України з рапортом про зарахування періоду його навчання у Ліцеї з 15 серпня 1992 року по 18 червня 1994 року до стажу військової служби.

Втім, рішенням робочої групи Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України з обрахування вислуги років для виплати відсоткової надбавки за вислугу років військовослужбовцям, оформленим протоколом засідання № 2 від 19 квітня 2013 року, йому відмовлено у перерахунку військового стажу.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_4 оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що навчання у Ліцеї не можна вважати одним із видів військової служби у розумінні частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час зарахування позивача до Ліцею та проходження навчання у ньому), початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом.

У новій редакції цього Закону, яка набрала чинності 31 липня 1999 року і, з відповідними змінами, діє на даний час, стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII визначено виключний перелік видів військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і статтею 25 цього Закону.

Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2232-ХІІ, проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 "Про реформу системи військової освіти" ліцей, у якому з 15 серпня 1992 року по 18 червня 1994 року навчався позивач, створений з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів.

Таким чином, навчання у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а, отже, і проходженням військової служби, згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 Закону № 2232-ХІІ.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 1 жовтня 2013 року (справа № 21-330а13), яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України, є обов`язковою для всіх судів України.

Крім того, за змістом статті 2 Закону № 2232-ХІІ, необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку, передбаченого статтею 15 цього Закону.

Проте позивач, який народився 16 липня 1977 року, під час вступу до Ліцею та в період навчання у ньому був неповнолітнім, не міг бути призваним на військову службу та бути військовослужбовцем, а тому час навчання у вказаному навчальному закладі не може бути зарахований у загальний строк військової служби.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність відмови Азово-Черноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України у зарахуванні до строку військової служби ОСОБА_4 періоду його навчання в Київському військовому ліцеї.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і суди під час вирішення спору в частині зазначених позовних вимог правильно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, то, відповідно до частини першої статті 224 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф. Весельська

К.С. Винокуров

М.М. Олексієнко