Ухвала суду № 40884248, 04.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/800/8701/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "БЕРЕСТ" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "БЕРЕСТ" (далі - ПАТ "БЕРЕСТ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2013 року позов ПАТ "БЕРЕСТ" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Дніпровському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "БЕРЕСТ" у задоволенні позову.

ПАТ "БЕРЕСТ" подало письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дніпровському районі проведена планова виїзна перевірка ПАТ "БЕРЕСТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено акт №2967/22-621-02403446 від 17 вересня 2012 року.

Перевіркою встановлено, що ціна за одну тонну сільськогосподарської продукції нижче рівня ціни за одну тонну сільськогосподарської продукції згідно даних Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків ДП "Держзовнішінформ", тому ПАТ "БЕРЕСТ" безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість транспортно-експедиторських послуг, отриманих від ТОВ "Аграрна приватна фірма "Ранок" та ТОВ "Компанія-Агроінвест", які не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами, а саме відсутні товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0000512260 від 08 жовтня 2012 року, яким ПАТ "БЕРЕСТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 455099, 00 грн., у т.ч. 364079, 00 грн. за основним платежем, 91020, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "БЕРЕСТ" експортувало сільськогосподарську продукцію, зокрема компаніям Vettera Trade S.A. (Республіка Панама), ТОВ "Віталкомус" (Молдова), ТОВ "Ракан-Крупяной Дом".

Реальність господарських операцій підтверджена документами: контрактом №19/03-2012 від 19 березня 2012 року між ПАТ "БЕРЕСТ" та компанією Vettera Trade S.A. (Республіка Панама) та специфікаціями до нього, згідно якої вантажовідправником є ТОВ "Аграрна приватна фірма "Ранок"; контрактом №15/02-12 від 15 лютого 2012 року між ПАТ "БЕРЕСТ" та ТОВ "Ракан-Крупяной Дом", а також специфікацію до нього, згідно якої вантажовідправником є ТОВ "Компанія-Агроінвест"; контрактом №01/03-12 від 01 березня 2012 року між ПАТ "БЕРЕСТ" та ТОВ "Віталкомус" та специфікацію до нього, згідно якої вантажовідправником є ТОВ "Компанія-Агроінвест"; вантажно-митними деклараціями та оригіналами меморіальних ордерів, що підтверджують рух коштів на рахунках.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг),визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до пп. 138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки господарські операції ПАТ "БЕРЕСТ" з контрагентами здійснені в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджені необхідними документами, то висновки ДПІ у Дніпровському районі про допущені ПАТ "БЕРЕСТ" порушення є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі є протиправним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ "БЕРЕСТ".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров