Ухвала суду № 40884239, 28.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28.08.2014 К/800/45706/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Бухтіярової І. О. Федорова М. О.секретаря судового засідання Волошина В. М.

представник позивача Алексашкіна С. В.

представник відповідача не з'явився

представник прокуратури Зарудяна Н. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Єкатеринославський комерційний банк" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Єкатеринославський комерційний банк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, за участю прокуратури м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Єкатеринославський комерційний банк" (далі - ПАТ "Єкатеринославський комерційний банк") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - СДПІ у м. Дніпропетровську), за участю прокуратури м. Дніпропетровська в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ "Єкатеринославський комерційний банк" задоволено частково. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000488824/0/39740 від 20.11.2008 року, №43906/10/08-15-21 від 25.12.2008 року, №0000508824/1/43914 від 25.12.2008 року, №0000508824/2 від 02.03.2009 року в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9740346, 30 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ПАТ "Єкатеринославський комерційний банк" та СДПІ у м. Дніпропетровську подали касаційні скарги

ПАТ "Єкатеринославський комерційний банк" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

СДПІ у м. Дніпропетровську просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року.

У судовому засіданні ПАТ "Єкатеринославський комерційний банк" звернулось із заявою про відмову від касаційної скарги на зазначене судові рішення, оскільки постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року вступила в законну силу і податковою винесене нове податкове повідомлення-рішення.

Частиною 4 ст. 218 КАС України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. Про прийняття відмови від касаційної скарги та закриття касаційного провадження суд постановляє ухвалу у судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на відсутність заперечень з боку інших осіб проти закриття касаційного провадження за касаційної скаргою ПАТ "Єкатеринославський комерційний банк", Вищий адміністративний суд України вбачає достатність підстав для прийняття відмови останньої від касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ у м. Дніпропетровську проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки складено акт №355-08-04-20305925 від 07.11.2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.1.25, пп.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1., пп. 5.2.1. п.5.2 ст.5, п. 7.6, пп. 7.9.3 п.7.9. ст.7 пп.12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряє мий період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року на загальну суму 4795164,62 грн., а також порушення п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"- при здійсненні коригування валових витрат не нараховано та не сплачено до бюджету штраф у розмірі 5% від суми недоплати.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000488824/0/39740 від 20.11.2008 року, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 9981996,30 грн., з яких 4795164,62 грн. за основним платежем та 5186831,68 грн. - за штрафними ( фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішенням СДПІ від 25.12.2008 року №43906/10/08-15-21 скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000488824/0/39740 від 20.11.2008 року в частині основного платежу - 5932,04 грн. та штрафних санкцій - 12830,94 грн. та прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.12.2008 року №0000508824/1/43914, яким визначено суму грошового зобов'язання на загальну суму 9963233,32 грн. 02.03.2009 року прийнято податкове повідомлення рішення №0000508824/2, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 4789232,58 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 5174000,74 грн., на загальну суму 996 233,32 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ЗАТ „Фінансовий Союз Банк" та ТОВ „Фобос" 19.12.2006 року укладено кредитний договір за №267/12-06, умовами якого передбачено надання банком кредиту у розмірі 12000000,00 грн. зі строком користування з 19.12.2006 року по 18.12.2007 року та відсотковою ставкою 10% річних.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2007 року ТОВ „Фобос" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру за заявою ТОВ „Ятус".

12.02.2007 року банківською установою направлено до ліквідатора заяву з кредиторськими вимогами до боржника.

16.02.2007 року отримано відповідь від арбітражного керуючого відповідно до якої комітет кредиторів підприємства-боржника відмовив у розгляді заяви на підставі невідповідного оформлення заяви, невірного визначення адресата, несплати відповідних судових зборів, пропуску строку на подання заяви, не направлення заяви до господарського суду Дніпропетровської області.

26.02.2007 року позивачем направлено заяву з майновими вимогами до боржника до господарського суду Дніпропетровської області та до ліквідатора, на яку відповіді не отримано.

Заборгованість за кредитним договором №267/12-06 у сумі 12000000,00 грн. позивачем було віднесено на рахунок сумнівної заборгованості та на підставі прийнятого на засіданні кредитного комітету 28.02.2007 року рішення списано заборгованість за рахунок страхового резерву, у зв'язку з тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2007 року позичальника визнано банкрутом.

Відповідно до пункту 1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості.

Відповідно до п.п 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Відповідно до п.п 12.3.1, 12.3.3., 12.3.12 п. 12.3 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" основна сума боргу, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті, але може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів, створених згідно з цією статтею.

Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження.

У разі коли всі заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості згідно з порядком, визначеним пунктом 12.3 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", не привели до позитивного наслідку, банки та небанківські фінансові установи відносять на валові витрати таку заборгованість в частині, що не відшкодована за рахунок страхового резерву, створеного відповідно до цієї статті.

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343 після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Статтею 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем заявлено майнові вимоги до боржника 26.02.2007 року, тобто протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Постанову про визнання ТОВ „Фобос" банкрутом винесено господарським судом Дніпропетровської області 08.02.2007 року. В даному випадку заборгованість ТОВ „Фобос" перед позивачем відповідає ознакам безнадійної заборгованості, визначеної у п. 1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та позивачем правомірно, у відповідності до вимог, встановлених п. 12.3 ст. 12 вказаного Закону, відшкодована за рахунок страхового резерву після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вказана заборгованість є безнадійною та позивач мав підстави для відшкодування заборгованості за рахунок сформованого страхового резерву.

Щодо висновку податкового органу про заниження валового доходу за 1 квартал 2008 року на суму коштів, отриманих внаслідок відчуження акцій, емітованих підприємством щодо якого судом винесено рішення про визнання недійсним запису про державну перереєстрацію, реєстрацію установчих документів з моменту їх реєстрації та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту його видачі, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

29.01.2008 року між позивачем та ТОВ „Ерідан-Інвест" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-02/08; Б-8/01294-1 (емітент ВАТ „Укрпластформа").

30.01.2008 року зазначені акції було продано позивачем ЗАТ „СК „Стаховий Союз" відповідно до договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-04/08.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області по справі №А/8436-07 від 02.11.2007 року визнано недійсними: запис про державну перереєстрацію, реєстрацію; установчих документів з моменту їх реєстрації та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту його видачі; реєстрацію випуску акцій з моменту внесення інформації про неї до загального реєстру випуску цінних паперів; свідоцтво про реєстрацію випуску акцій з моменту його видачі ВАТ „Укрпластформа".

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2008 року апеляційну скаргу ВАТ „Укрпластформа" залишено без розгляду.

На підставі наведеної постанови господарського суду від 02.11.2007 року, за розпорядженням ДКЦПФ №6-з від 24.01.2008 року зупинено обіг акцій ВАТ „Укрпластформа" та розпорядженням ДКЦПФ №29-С-А від 01.04.2008 року скасовано реєстрацію випуску акцій та анульовано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ „Укрпластформа".

Підпунктом 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Відповідно до п. 1.5 розділу II Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії по цінних паперах та фондовому ринку від 30.12.1998 року №222, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.03.1999 року за №180/3473, здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено, забороняється починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєстру вального органу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядження ДКЦПФ №6-з від 24.01.2008 року прийнято на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2007 року по справі №А/8426-07, яка на дату видання розпорядження не набрала законної сили. Вказана постанова господарського суду від 02.11.2007 року набрала законної сили 22.10.2008 року, а отже реєстрація випуску акцій та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ „Укрпластформа" не були скасованими станом на час укладання договору купівлі-продажу акцій - 30 січня 2008 року.

Відповідно до пункту 1.5. Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій №222 скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, забороняється здійснювати цивільно-правові договори з акціями, обіг яких зупинено, з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що офіційне опублікування інформації про зупинення обігу акцій ВАТ „Укрпластформа" ДКЦПФР здійснено 18.02.2008 року в газеті „Відомості державної комісії з цінних паперів та фондового ринку", тобто після здійснення позивачем операцій з купівлі-продажу акцій ВАТ „Укрпластформа".

Щодо висновків акта перевірки про завищення валових витрати за перевіряємий період на суму 3741932,30 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат сум процентних витрат від залучення депозитних коштів шляхом розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів в момент нарахування таких процентів, а не в момент виплати, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.5.2 п. 5. 5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Відповідно до п.п 5.5.3 п. 5.5. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до нерезидентів, визначених у підпункті 5.5.2, прирівнюються з метою оподаткування також юридичні особи, звільнені від сплати цього податку згідно з положеннями пунктів 7.11-7.13, 7.19 статті 7 цього Закону, чи ті, що відповідно до законодавства сплачують цей податок за ставками іншими, ніж встановлені у пункті 7.2 статті 7 або статті 10 цього Закону.

Підпунктом 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як скоригований валовий доход звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов'язаних із виплатою процентів.

Витрати на сплату процентів, які відповідають вимогам підпункту 5.5.1, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями підпункту 5.5.2 протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 5.5.2. (підпункт 5.5.5.)

Пунктом 1.10. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Порядок здійснення депозитних операцій для банківських депозитів Національний банк України затверджено постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516 „Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 року за №1256/8577.

Пунктом 1.1 Постанови №516 визначено, що ощадний (депозитний) сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, же засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав; процентний ощадний (депозитний) сертифікат - це ощадний (депозитний) сертифікат, який випущений банком з визначеною процентною ставкою.

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується, зокрема, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката (пункт 1.4).

Відповідно до пункту 1.7 Постанови №516 проценти на вклад (депозит), залучений відповідно до договору банківського вкладу (депозиту), якщо інше не передбачено договором, нараховуються від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських металів, до дня, який передує поверненню грошових коштів або банківських металів вкладнику або списанню з вкладного (депозитного) рахунку вкладника з інших підстав.

Виплата процентів за вкладом (депозитом) здійснюється у строки, що обумовлені в договорі.

Підпунктом 7.9.3 п. 7.9. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів. За дисконтними цінними паперами, емітованими платником податку, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів".

Статтею 1 п. 1.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" надано визначення цінного паперу - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 року №3480-ГУ в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, ощадні (депозитні) сертифікати.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред'явника - у документарній.

В ощадному (депозитному) сертифікаті у документарній формі зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката, дата випуску, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку.

Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати.

У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не передбачено інший розмір відсотків.

Наведені норми законодавства свідчать про, що ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк як депозит, тобто є депозитним вкладом та є цінним папером.

Витрати на сплату (нарахування) процентів, у тому числі за депозитами, включаються до складу валових витрат за умови, якщо такі витрати пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку.

Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" обмеження щодо включення витрат на сплату процентів за депозитами встановлено для платників податку, які виплачують проценти за депозитами нерезидентам, що володіють 50% статутного фонду такого платника податку та юридичним особам, що сплачують податок на прибуток за іншими, ніж передбачено у цьому Законі ставками.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивачем правомірно було включено до складу валових витрат витрати, що пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, у тому числі за депозитами, на підставі п.п.5.5.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо висновків податкового органу про завищення валових витрат на вартість робіт по визначенню ринкової вартості пакетів акцій, що є власністю третіх осіб в загальній сумі 164000,00 грн., судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Між позивачем та суб'єктами оціночної діяльності: ПП Експертно- консалтингова компанія групи „Велес", ТОВ „Експерт- Сервіс" та ТОВ „ПИБ-Експерт" за перевіряємий період укладено 24 договори на проведення оцінки пакетів акцій, що належать клієнтам ЗАТ „ФСБанк". Відповідно до п. 2.1 та п. 3.4 зазначених договорів ЗАТ „ФСБанк". зобов'язаний здійснювати перевірку та підготовку документів визначених законодавством для здійснення Замовниками повернення іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності Замовника в Україні. Банк зобов'язаний за свій рахунок провести дії, щодо організації проведення суб'єктом оціночної діяльності оцінки ринкової вартості цінних паперів. При цьому Замовники зобов'язані компенсувати Банку понесені ним витрати. Витрати, понесені позивачем за отримані послуги від суб'єктів оціночної діяльності у вигляді оцінки акцій включено позивачем до складу валових витрат та підтверджується документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту б) пункту 2 глави 3 розділу II „Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року №281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 року за №950/11230, резиденти та іноземні інвестори мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою повернення іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні, на підставі таких документів: заяви про купівлю іноземної валюти; копії інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції з відміткою органу, який здійснює державну реєстрацію іноземних інвестицій, про повне або часткове вилучення інвестиції; нотаріально засвідченої копії договору (угоди, контракту) про інвестиційну діяльність, що свідчить про придбання іноземним інвестором цінних паперів резидентів, з документальним підтвердженням його виконання (глобальний сертифікат, договір підписки на акції, виписка реєстратора з реєстру акціонерів та з рахунку іноземного інвестора в депозитарії); виписки (довідки) банку про фактичне надходження іноземної валюти в Україну; засвідченої у встановленому порядку копії довідки податкового органу про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) або легалізованої довідки (чи її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Копія довідки податкового органу про сплачений нерезидентом податок на прибуток (доходи) не вимагається, якщо ціна продажу цінних паперів нерезидентом резиденту або іншому нерезиденту не відрізняється від ціни їх купівлі попереднім власником, що підтверджується випискою української фондової біржі або торговельно-інформаційної системи із зазначенням ціни, за яку зазначені цінні папери були куплені попереднім власником; - офіційного повідомлення про лістинг цінних паперів (за наявності лістингу); - оригіналу або засвідченої у встановленому порядку копії звіту про оцінку (акта оцінки) ринкової вартості цінних паперів, складеного суб'єктом оціночної діяльності, що є таким відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Строк між датами оцінки та подання заявки на купівлю іноземної валюти має становити не більше 30 календарних днів; - копія сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України, який підтверджує право зазначеного суб'єкта на здійснення оцінки майна у вигляді цінних паперів; - виписки (довідки) іноземного банку (іноземних банків) про проведення розрахунків між нерезидентами за об'єкт інвестування.

Відповідно до вимог п.п 5.1 та п.п 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або призначення останніх для такого використання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оцінку вартості акцій позивач здійснював відповідно до договорів про надання інформаційних (консультаційних) послуг, укладених з АК WINSBORO LTD, Спектор Інвест ЛЛП та TECHNOLINE SERVICE LTD, а отже отримані послуги позивачем було використано в господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що витрати, понесені позивачем стосовно здійснення оцінки пакетів акцій використовуються в його господарській діяльності, яка направлена на отримання доходу в грошовій формі шляхом надання консультаційних послуг іноземним інвесторам на підставі відповідних договорів, укладених з АК WINSBORO LTD, Спектор Інвест ЛЛП та TECHNOLINE SERVICE LTD та правомірно віднесено до складу валових витрат.

Щодо висновків податкового органу про порушення банком абз. б) п.17.2. ст.17 Закону України 21.12.2000 року №2181 -III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при здійсненні коригування валових витрат не нараховано та не сплачено до бюджету суму штрафу у розмірі 5% від суми недоплати, що становить 222887,09 грн., судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем здійснювались операції з купівлі-продажу простих векселів. Придбані векселі обліковувались банком в бухгалтерському обліку на балансових рахунках 3114 „боргові цінні папери нефінансових підприємств у портфелі банку на продаж".

Оподаткування операцій з векселями банк здійснював у спеціальному порядку, встановленому п.7.6 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення пп. 12.2.1, пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем проводилося формування страхового резерву під придбані векселі за рахунок валових витрат.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Єкатеринославський комерційний банк".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Прийняти відмову ПАТ "Єкатеринославський комерційний банк" від касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року.

Закрити касаційне провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Єкатеринославський комерційний банк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, за участю прокуратури м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович І. О. Бухтіярова М. О. Федоров