Ухвала суду № 40884235, 28.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2014 р. м. Київ К/800/17051/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Бухтіярової І. О., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт - Україна" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт - Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпласт - Україна" (далі - ТОВ "Поліпласт - Україна") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року позов ТОВ "Поліпласт - Україна" задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року та прийнято нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ТОВ "Поліпласт - Україна" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Поліпласт - Україна" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Голосіївському районі проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Поліпласт - Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15 квітня 2008 року по 30 вересня 2010 року. За результатами перевірки складено акт №7/1-23-40-35839874 від 13 січня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Поліпласт - Україна" вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено валові витрати на 525353, 00 грн., занижено податок на прибуток у сумі 81338, 00 грн. та завищено податковий кредит на 542603, 00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі винесено податкові повідомлення-рішення від 02 лютого 2011 року: №0000102304/0, яким ТОВ "Поліпласт - Україна" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 678254, 00 грн., у т.ч. 542603, 00 грн. за основним платежем та 135651, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000112304/0, яким ТОВ "Поліпласт - Україна" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 101673, 00 грн., у т.ч. 81338, 00 грн. за основним платежем та 20355, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та вказав у своїй постанові, що у ТОВ "Поліпласт - Україна" наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою послуг контрагентам на виконання зобов'язань по укладених договорах, але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ "Поліпласт - Україна" не надано необхідних документів на підтвердження реального виконання спірних операцій, так як відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували реалізацію договірних взаємовідносин з контрагентом, а також не підтверджено факт оплати послуг, не надано платіжних доручень/виписок з банку по особовому рахунку, завірених належним чином.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Поліпласт - Україна" укладено типові договори на надання транспортно-експедиційних послуг з перевізниками: ФО-П ОСОБА_4 №01/09-2009 від 01.09.2009 року, №02/01-2010 від 05.01.2010 року; ПВКП "Ода" №21/06-2009 від 01.07.2009 року; ПП ОСОБА_5 №04/08-2009 від 04.08.2009 року; ПП ОСОБА_6 №22/06-тр від 01.06.2009 року; ТОВ "Трос Сервіс" №22/06-2009 від 03.06.2009 року; ФГ "Жнива" №10/06-2009 від 01.06.2009 року; ТОВ "Юнайтед ФДС" №15/06-2009 від 15.07.2009 року; ПП ОСОБА_7 від №14/06-2009 14.07.2009 року; ПП "Луганське охоронно-сискне агентство" №2009/0205 від 05.02.2009 року. Реальне виконанням договорів підтверджено актами здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за договорами, рахунками-фактурами, талонами замовника до подорожнього листа.

На підставі господарських операцій та складених за їх результатами первинних документів ТОВ "Поліпласт - Україна" віднесло суми ПДВ до податкового кредиту та суми витрат до складу валових витрат за відповідний період.

Судом першої інстанції встановлено, що акти здачі-прийняття виконаних робіт підписані від імені представників сторін та засвідчені печатками, в актах зазначено назву підприємств, від імені яких складений документ, назву документа, місце складання, зміст господарської операції, період її здійснення та їх вимірники (у натуральному та вартісному виразі). Податкові накладні оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити та відповідають формі, передбаченій діючим законодавством.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції зазначено, що для документального підтвердження отримання транспортно-експедиційних послуг та відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку достатньо підписаних від імені сторін договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які мають такі реквізити як: найменування товару, кількість, ціну і вартість поставки без ПДВ і з ПДВ. Оскільки ТОВ "Поліпласт - Україна" надані первинні документи, що документально підтверджують факти здійснення господарських операцій та отримання транспортно-експедиційних послуг, то ТОВ "Поліпласт - Україна" правомірно включені до складу валових витрат витрати за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою послуг контрагентам на виконання зобов'язань по договорах.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні, складені за господарськими операціями ТОВ "Поліпласт - Україна" з контрагентами, оформлені згідно вимог законодавства, і на момент видачі на адресу податкових накладних контрагенти ТОВ "Поліпласт - Україна" були зареєстрованими в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, не були виключені з Реєстру, а тому мали право складати податкові накладні.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно висновку судово-економічної експертизи №4618/12094/11-44 від 28 грудня 2011 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підтверджено відповідність сум, зазначених в первинній документації ТОВ "Поліпласт - Україна" по відношенню до задекларованих показників декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток за період, що перевірявся.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що ТОВ "Поліпласт - Україна" підтверджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту необхідними первинними документами, а отже податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Поліпласт - Україна" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт - Україна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович І. О. Бухтіярова М.О. Федоров