Рішення № 40883178, 29.09.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-4498/14

760/13365/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Войцеховській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 25.06.2014 року звернувся з позовом, в якому просив стягнути з відповідача страхову виплату в сумі 20775,52 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 800,00 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що 03.10.2013 року об 18:28 год. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_2, в результаті чого було пошкоджено автомобіль позивача «Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_6.

Винного у ДТП водія ОСОБА_2 18.11.2013 року було притягнуто Дарницьким районним судом м. Києва до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована на підставі полісу АВ/3273295 в ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія».

Позивач зазначає, що відповідно до висновку про вартість матеріального збитку від 18.05.2014 року внаслідок вказаної ДТП йому завдано матеріальну шкоду в розмірі 41556,60 грн.

Листом №2282 від 21.03.2014 року ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» повідомила позивача про прийняття рішення щодо виплати останньому страхового відшкодування в розмірі 20781,08 грн.

Таким чином, на думку позивача страхове відшкодування відповідачем сплачено частково, а тому страхова компанія повинна сплатити йому різницю між фактичним матеріальним збитком завданим позивачу внаслідок ДТП та вже сплаченою сумою страхового відшкодування, а саме 20775,52 грн.

Також ОСОБА_1 вказує, що ним було сплачено 800,00 грн. за проведення експертизи щодо оцінки яка йому була заподіяна в результаті ДТП, а тому ця сума має бути йому відшкодована відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, додатково зазначив, що звіт про визначення вартості матеріального збитку, який складено 18.05.2014 року спеціалістом ТОВ «ЕАК «Довіра» є, на його думку, більш точним та об'єктивним за звіт, який надала страхова компанія та на підставі якого позивачу було сплачено 20781,08 грн. Тому вважає, що слді брати до уваги як належний доказ у справі саме звіт, який надав позивач.

Представник ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» в судове засідання не з'явився, однак надав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких вказує, що ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» не визнає позовних вимог, посилаючись на те, що на виконання норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оцінювачем в присутності позивача та представника відповідача, проведено огляд пошкодженого транспортного засобу.

За наслідками такого огляду складено звіт №1673 від 06.11.2013 року з оцінками транспортного засобу, згідно з висновком якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_6, складає 21781,08 грн.

19.12.2013 року до страхової компанії подано позивачем заяву про страхове відшкодування та рахунок ТОВ «Автоград» за №М_СчТО4175 від 12.12.2013 року, згідно з яким вартість ремонту автомобіля Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_6, складає 29845,79 грн.

Таким чином, при складанні звіту від 18.05.2014 року перелік замінюваних запчастин досліджуваного автомобіля виріс більше ніж у два рази, порівняно з встановленим під час огляду 23.10.2013 року на СТО, що здійснювало ремонт вказаного автомобіля.

Тому, зазначав представник відповідача, збільшення кількості пошкоджених складників автомобіля позивача може пояснюватись лише фактом інтенсивного використання такого ТЗ у пошкодженому стані в порушення вимог п. 31.4.3 ПДР України у період часу з 23.10.2013 року до 18.05.2014 року.

Крім того, зазначає, що жодних документів, які б підтверджували заявлений до суду розмір збитку, в строки та порядку визначеному п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» позивачем не надано.

На думку представника страхової компанії, якщо у разі недостатності страхового відшкодування для проведення відновлювального ремонту ТЗ, позивач здійснив доплату за власні кошти, то належним доказом спричиненої йому шкоди є саме платіжний документ на суму такої доплати, а не доручення до позовної заяви копії звіту.

В зв'язку цим страхова компанія, враховуючи факт оплати вартості ремонтних робіт саме ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» з урахуванням франшизи в розмірі 1000,00 грн., без будь-яких доказів додаткових витрат позивача або обґрунтованих вимог доплати ремонту підприємству, що здійснило ремонт, дійшла висновку про достатність перерахованих страховою компанією коштів для відновлення пошкоджень ТЗ, отриманих саме за наслідками ДТП від 03.10.2013 року.

На цих підставах представник відповідача просив в задоволені позову відмовити.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобі врегульовані положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які по суті є організаційно-правовою формою гарантованого державою забезпечення права потерпілих осіб внаслідок дії (взаємодії) джерел підвищеної небезпеки на відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок пригоди.

Відповідно до ст. 22 цього закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 36.1. ст. 36 цього закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Судом встановлено, що 03.10.2013 року об 18:28 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_5, в м. Києві по вул. Бориспільська не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_6, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2013 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

26.10.2012 року між ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_2 був укладений договір страхування, який був оформлений полісом АВ/3273295.

Отже, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_2 перед третіми особами щодо автомобіля «Фольцваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_5, була застрахована в ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія».

10.10.2014 року на адресу ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Так, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до вимог ст.ст. 5, 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування. Тобто, належний доказом розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт, є звіт авто-товарознавчого дослідження вартості відновлювального ремонту проведений суб'єктом оціночної діяльності.

Так, на замовлення страхової компанії 21.10.2013 року ФОП «ОСОБА_3» було складено звіт №1673 з оцінки транспортного засобу Mitsubishi Grandis, д.н.з. НОМЕР_6, який належить ОСОБА_1, внаслідок пошкодження при ДТП, за результатом якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля складає 21781,08 грн., з урахуванням фізичного зносу автомобіля, в тому числі ПДВ - 2544,04 грн.

Згідно з умовами п. 5 полісу № АВ/3273295 франшиза встановлена в розмірі 1000,00 грн.

19.12.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» із заявою, в якій просив виплатити страхове відшкодування за заподіяну шкоду внаслідок ДТП від 09.10.2013 року в м. Києві по вул. Бориспільська, на підставі якої страховою компанією прийнято рішення про виплату на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 20781,08 грн., про що його було повідомлено та виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 20781,08 грн.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1, за власний рахунок замовив 18.05.2014 року у ТОВ «ЕАК «Довіра» авто-товарознавче дослідження автомобіля Mitsubishi Grandis, д.н.з. НОМЕР_6. За результатами такого дослідження оцінювачем ОСОБА_4 було складено 18.05.2014 року звіт, за результатом якого вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Mitsubishi Grandis складає 41556,60 грн..

На підставі такого висновку позивач просив стягнути з відповідача різницю між сумою яка зазначена у звіті від 18.05.2014 року та сплачених коштів страховою компанією.

Однак висновок, на який посилається позивач та його представник, як належний доказ щодо визначення дійсного розміру завданого збитку, на замовлення позивача було складено 18.05.2014 року, тобто за мінуванням 7,5 місяців після ДТП, таким чином суд зазначає, що цей проміжок часу автомобіль Mitsubishi Grandis, д.н.з. НОМЕР_6, експлуатувався, що підтверджується також різницею у 5145 км його пробігу порівняно з оглядом автомобіля 23.10.2013 року - 41258 км та 05.05.2014 року - 46403 км , а тому і його амортизаційний знос став більше.

Також позивачем та його представником не надано вмотивованих обґрунтувань того, що звіт, виготовлений 18.05.2014 року спеціалістом ТОВ «ЕАК «Довіра», є більш доцільним та обґрунтованим, а тому має перевагу як засіб доказування перед звітом №1673, який зробив 21.10.2013 року ФОП «ОСОБА_3», та в чому невідповідність і яким саме вимогам, що могло б вплинути на визначення розміру збитків, останнього.

Крім того, суд приходить до висновку, що позивачем визнано звіт №1673 від 21.10.2013 року, оскільки ним та/або його представником не надано доказів оскарження такого звіту та визнання його недійсним, на жодні доводи щодо конкретних порушень порядку визначення збитку та розміру страхового відшкодування вони не посилались та таких обставин в судовому засіданні встановлено не було.

Відповідно до ст.ст.59,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд знаходить позовні вимоги позивача до відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки приведені позивачем доводи не свідчать про настання обов'язку відповідача щодо виплати страхового відшкодування позивачу і у заявленому ним розміру.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на проведення експертизи, суд зазначає, що в цій частині слід відмовити, оскільки така вимога є похідною від стягнення страхового відшкодування. Оскільки представником позивача не доведено основну вимогу, тому і витрати, понесені позивачем на проведення експертизи, не підлягають до відшкодування.

Щодо вимоги позивача про стягнення вартості судових витрат, суд, враховуючи, що позов залишено без задоволення, керуючись нормами ст. 88 ЦПК України, приходить до висновку, що в цій частині слід також відмовити.

За таких обставин суд знаходить позовні вимоги позивача до відповідача такими, що не підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 23, 192, 625 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 79, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: