Ухвала суду № 40883011, 10.10.2014, Старовижівський районний суд Волинської області

Провадження 1-кп/168/57/14

Справа № 168/811/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2014 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Хаврони О.Й,

з участю: секретаря Сулеви Н.С.,

прокурора Юрчик В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості в кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, з середньою освітою, непрацюючого не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1, 04.09.2014 р. близько 07.45 год. в полі поблизу с.Лютка Старовижівського району знайшовши бойові припаси - 75 - мм бронебійно-трасуючий снаряд зразка 39 « 7,5 сm Pzgr.39» виробництва Німеччини, який згідно з висновком експерта є боєприпасом та містить вибухову речовину на основі гексогену, поклав його у кошик та поніс до себе додому з метою подальшого збуту. Прийшовши додому, ОСОБА_1 переклав снаряд у сумку та через 30 хв. пішов до ОСОБА_2, якому запропонував придбати вказаний снаряд як трофей. А отримавши відмову, заховав снаряд в господарстві ОСОБА_3

Таким чином, згідно з обвинувальним актом, своїми умисними діями, які виразились в зберіганні та носінні з метою збуту бойових припасів, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.

Під час досудового розслідування між прокурором прокуратури Старовижівського району Волинської області юристом 3-го класу Юрчик В.М., якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_1 25.09.2014 р. укладена угода про визнання обвинуваченим винуватості.

Згідно з умовами даної угоди ОСОБА_1 зобов'язується беззастережно визнати вину в обсязі підозри в судовому провадженні, сприяти розслідуванню кримінального провадження та припинення інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень.

Сторони погодились на призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

В угоді зазначена дата її укладення та вона підписана сторонами.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просить угоду затвердити.

Обвинувачений просить угоду затвердити. На пропозицію суду пояснив, що визнає вину у вчиненні злочину, однак зазначив, що не мав мети продажу цих боєприпасів і носив боєприпаси з метою похвалитись перед односельчанами, і нікому не намагався іх продати.

Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити в її затвердженні та повернути кримінальне провадження для продовження досудового розслідування.

Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд приходить до висновку, що в затвердженні угоди слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 468, ч.4 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 є тяжким злочином. Обвинувачений розуміє права визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та у разі невиконання умов угоди, які у підготовчому судовому засіданні йому додатково роз'яснені, визнав свою вину у вчиненні злочину та надав згоду на призначення узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

Ст. 472 КПК України встановлені вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.

Згідно з ч.7 ст.474 КПК, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам КПК України та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

В ході виконання судом вимог ст.474 КПК, встановлено, що угода вказаним вимогам не відповідає і не може бути затверджена.

В угоді зазначається: формулювання підозри чи обвинувачення і його правова кваліфікація із значенням статті (частини) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 472 КПК).

Вирок на підставі угоди повинен містити - формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення (ч. 2 і ч.3 ст. 475 КПК).

Відповідно до сформульованого обвинувачення в змісті угоди та в обвинувальному акті, дії ОСОБА_1 кваліфікуються як зберігання і носіння бойових приписів з метою збуту.

Водночас, ч.1 ст.263 КК України передбачає відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, пред'явлене обвинуваченому ОСОБА_1 обвинувачення не відповідає диспозиції ч.1 ст.263 КК, якою не передбачена така кваліфікуюча ознака як «мета збуту», в формулюванні обвинувачення не зазначено про наявність чи відсутність в обвинуваченого відповідного дозволу.

Всупереч вимогам ст. 472 КПК, суть обвинувачення в угоді та в обвинувальному акті неправильно сформульовано, і є незрозумілим, а тому, за таких обставин суд позбавлений можливості вирішити питання про затвердження угоди.

Крім того, на стадії розгляду питання про затвердження угоди не може вирішуватись питання про перекваліфікацію чи виключення з обвинувачення кваліфікуючих ознак. Суд приходить до висновку, що вказані недоліки угоди є суттєвими, оскільки в даному випадку не вказані обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні - подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб вчинення та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість особи, форма вини, мотив, мета вчинення (ст. 91 КПК).

З матеріалів кримінального провадження, наданих прокурором, вбачається, що ОСОБА_1 пред'явлено підозру аналогічного змісту - зберігання і носіння бойових припасів з метою збуту, з огляду на що суд приходить до висновку, що це не є технічною помилкою чи опискою.

Обвинувачений у своїх поясненнях у судовому засіданні частково заперечує обставини справи.

Крім того, умови даної угоди не відповідають вимогам Кримінального кодексу України і з таких підстав:

- ч.3 ст.75 КК України містить імперативну вимогу про визначення тривалості іспитового строку та обов'язків, покладених на особу, звільнену від відбування покарання, виключно судом, тому сторони угоди не вправі визначати тривалість іспитового строку, а можуть лише домовитись про таке звільнення від відбування покарання, водночас не зазначено з яких мотивів є доцільним призначення ст. 75 КК;

- за умовами угоди обвинувачений бере на себе зобов'язання сприяти розслідуванню кримінального провадження та припинення інших відомих йому подібних правопорушень. Незважаючи на згоду обвинуваченого на такі умови угоди, відсутня конкретизація сутності таких зобов'язань, що, унеможливлює суд пересвідчитись у реальності і можливості їх виконання.

Виходячи з викладеного, слід відмовити в затвердженні угоди та, враховуючи, що угода укладена на стадії досудового розслідування, відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, та з метою не погіршення становища обвинуваченого, слід повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 372, 392, 472, 474 КПК України, суд

у х в а л и в :

У затвердженні угоди про визнання винуватості між прокурором прокуратури Старовижівського району Волинської області юристом 3-го класу Юрчик В.М., якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_1 в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України відмовити та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано. У разі подання апеляційної скарги, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя : О.Й.Хаврона