Ухвала суду № 40882459, 08.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2329/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Гром Л.М. Степанюка А.Г Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

8 липня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові (далі УПФ або позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (далі ДФІ або відповідач), у якому просило:

- визнати неправомірними дії заступника начальника ДФІ Суржика О.Ф., заступника начальника відділу інспектування у соціальній сфері та культурі ДФІ в Чернігівській області Безрученка Р.П. щодо пред'явлення управлінню вимоги № 25-04-18-14/2197 від 05.03.2014;

- скасувати вимогу заступника начальника ДФІ Суржика О.Ф. № 25-04-18-14/2197 від 05.03.2014 року про усунення порушень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року позов задоволено частково.

Скасовано вимогу заступника начальника ДФІ Чернігівської області Суржика О.Ф. № 25-04-18-14/2197 від 05.03.2014 року про усунення порушень.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДФІ посилається на те, що вимога є законною та підлягає виконанню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2014 року старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБУ в Чернігівській області підполковником юстиції Маюрою П.Л. прийнята постанова про проведення позапланової виїзної ревізії законності призначення, нарахування та виплат пенсій.

На підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2014 року та на підставі направлення № 148 від 08.02.2014 року виданого начальником ДФІ, заступником начальника відділу інспектування у соціальній сфері та культурі Безрученко Р.П. проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності в частині обґрунтованості та законності призначення, нарахування та виплати пенсій в УПФ за період 01.01.2005 року по 31.01.2014 року.

За результатами проведеної ревізії складено Акт № 04-21/03 від 21.02.2014 року (далі Акт ревізії), в якому зазначено, що ревізією обґрунтованості та законності призначення, нарахування та виплати пенсії в УПФ встановлено десять випадків призначення пенсії по втраті годувальника, без наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у відповідності до законодавства внаслідок чого було виплачено пенсії та тим самим завдано збитків Фонду на 330 003 грн. 32 коп.

На підставі Акту ревізії ДФІ до пред'явлено вимогу про усунення порушень № 25-04-18-14/2197 від 05.03.2014 року.

Відповідно до пункту 1 вказаної вимог, ДФІ вимагає опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених ревізією порушень та у спосіб визначений чинним законодавством, зокрема Законом № 1058-IV, відшкодувати за рахунок осіб винних у вчиненні порушень, збитки у сумі 330 003 грн. 32 коп.

Задовольняючи позов часткового суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність вимоги, оскільки у ній не поставлене питання перед керівником УПФ та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-XII від 26 січня 1993 року порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року (далі Порядок), передбачено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до пункту 46 Порядку, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно із пунктом 49 Порядку у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Отже, встановивши, що державному підприємству завдано шкоду, інспекція ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Крім того, пунктом 50 Порядку встановлено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Із змісту вказаних положень законодавства вбачається, що відповідач здійснює фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Відповідний контроль здійснюється шляхом проведення ревізії.

У випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства.

Між тим, зміст вимоги відповідача повинен узгоджуватися з приписами чинного законодавства, що, зокрема, означає те, що вимога повинна містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушених вимог закону.

Дослідивши вимогу, пред'явлену позивачу, колегія суддів прийшла до висновку, що вона прийнята з порушенням вказаних вимог законодавства.

Так, зміст пункту 1 вимоги вказує на те, що відповідач зобов'язує позивача вчинити певні дії для усунення виявлених порушень, а також відшкодувати за рахунок осіб, винних у вчиненні порушень, збитки у сумі 330 003 грн. 32 коп.

Разом з тим, відповідач не вказує на те, якою нормою закону (підзаконного акту) передбачено відновлення порушених вимог законодавства саме в такий спосіб.

Також, відповідач не вказує на конкретних винних у вчиненні правопорушень осіб та не посилається на норми закону (підзаконного акту), якими передбачено саме такий спосіб відновлення порушених вимог законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вищевказані норми чинного законодавства надають фінансовій інспекції повноваження ставити перед підконтрольними суб'єктами не будь-які вимоги, які на її думку усунуть виявлені порушення, а лише ті, що прямо передбачені законом. Наведене стосується і змісту такої вимоги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що висновки ДФІ про відповідність вимоги приписам чинного законодавства є помилковими, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та скасував оскаржувану вимогу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст судового рішення складено 13.10.2014 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Степанюк А.Г.