Рішення № 40882365, 14.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.14р. Справа № 904/5551/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техносплав", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ", м. Нікополь

про стягнення суми основного боргу за договором поставки в розмірі 298778,50грн. та 3% річних в розмірі 3929,14грн.

Представники:

Від позивача: Івановський Ю.О., дов . № І.к.38754029 від 01.06.14р.

Від відповідача: Даниленко І.В., дов. №24 від 27.06.2014р.

на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні від 23.09.2014р. проголошено перерву до 06.10.2014р., з 06.10.2014р. до 09.10.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техносплав» м. Дніпропетровськ звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «Ютіст» м. Нікополь з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 298778грн.50коп. та 3% річних в розмірі 3929грн.14коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем положень договору №125М від 04.09.2013р. щодо поставки товару в обумовленій кількості згідно специфікацій №1 від 04.09.2013р., №2 від 04.09.2013р., №3 від 11.10.2013р., №4 від 31.01.2014р.; видаткові накладні №ВП-0000001 від 03.02.2014р., №ВП-0000002 від 03.02.2014р., №ВП-0000003 від 03.02.2014р.

Позивач зазначає, що відповідачем було виконані всі істотні умови договору та поставлено продукцію, визначену в специфікаціях №1 від 04.09.2013р., №2 від 04.09.2013р., №3 від 11.10.2013р., №4 від 31.01.2014р. Оскільки частина продукції виявилась неякісною, вона була повернена відповідачу згідно акту приймання-передачі від 04.11.2013р. та видаткових накладних №ВП-0000001 від 03.02.2014р., №ВП-0000002 від 03.02.2014р., №ВП-0000003 від 03.02.2014р.

На адресу відповідача направлялась претензія від 28.05.2014р. з вимогою повернути сплачену суму в розмірі 298778грн.50коп. за неякісну продукцію, яка залишена відповідачем без реагування.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 3% річних в розмірі 3929грн.14коп. з 05.02.2014р. по 14.07.2014р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014р. було порушено провадження у справі та призначене судове засідання.

У відзиві №1148-06 від 19.08.2014р. відповідач не погодився з позовними вимогами, посилаючись на недоведеність факту поставки неякісної продукції. Натомість відповідач зазначив, що дійсно ним було прийнято від позивача трубну продукцію д 89х12 в обсязі 52,215т, але на підставі листа від 01.11.2013р. про прийняття продукції через відсутність фінансування у подальшого замовника.

Між сторонами був укладений договір зберігання №04Х від 04.11.2013р., на підставі якого позивач передав, а відповідач прийняв та зберігає трубну продукцію. За приписами цього договору зберігач повертає власнику товар, переданий на зберігання, протягом 5 календарних днів з моменту закінчення терміну дії договору (31.12.2014р.) або протягом 2 календарних днів з моменту пред'явлення власником письмової вимоги про повернення товару.

04.02.2014р. відповідач поставив позивачу трубну продукцію на загальну суму 461067грн.50коп. Після цієї дати письмової вимоги на адресу відповідача про поставку трубної продукції не надходило, лише претензія про повернення грошових коштів в розмірі 298590грн.50коп.

У письмових поясненнях, наданих до суду 09.09.2014р., позивач вказав, що підтвердженням поставки відповідачем неякісного товару є складення сторонами видаткових накладних №ВП-0000001 від 03.02.2014р., №ВП-0000002 від 03.02.2014р., №ВП-0000003 від 03.02.2014р. про повернення товару загальною кількістю 52,215т.

В акті звіряння розрахунків стонам на 27.05.2014р., складеному між сторонами, зафіксоване сальдо на користь позивача в розмірі 298590грн.08коп. Позивач вказує, що це підтверджує наявність заборгованості.

Оскільки позивачем було повернуто неякісний товар відповідачу, останнім, в свою чергу, здійснено поставку партії товару в рахунок раніше поставленого неякісного товару на суму 461067грн.50коп.

В подальшому, відповідач не здійснював жодних дій, направлених на усунення заборгованості в розмірі 298778грн.50коп. Розрахунок 3% проводився з урахуванням дати останньої поставки товару в рахунок неякісного, тобто з 05.02.2014р. по 14.07.2014р.

В судовому засіданні від 06.10.2014р. представник позивача надав усні пояснення, згідно яких позовні вимоги щодо стягнення суми 298778грн.50коп. ґрунтуються на положеннях частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України. А саме - якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТЕХНОСПЛАВ» (далі - покупець) був підписаний договір постачання №125М від 04.09.2013р. (далі - договір №125М від 04.09.2013р.), згідно якого постачальник зобов'язується виробляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупцю трубну продукцію на умовах «EXW - місто (станція) Нікополь», а покупець - приймати і оплачувати товар в порядку і на умовах цього договору.

В пункті 7.1 договору сторони визначили, що строк його дії становить до 31.12.2014р.

Пунктом 1.2 цього договору встановлено, що номенклатура, якісні характеристики, кількість, терміни поставки, ціна товару обумовлюються специфікаціями/додатками. На кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього договору.

До матеріалів справи додані специфікації №1 від 04.09.2013р., №2 від 04.09.2013р., №3 від 11.10.2013р., №4 від 31.01.2014р., в яких сторони визначили - якісні, кількісні та вартісні показники трубної продукції; строки поставки та умови оплати.

В розділі 3 договору №125М від 04.09.2013р. містяться узгоджені умови здачі та приймання товару.

Згідно пунктів 3.5 та 3.6 договору покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю в порядку, передбаченому Інструкціями П-6 та П-7. Претензії до постачальника можуть бути заявлені щодо якості товару, у разі невідповідності якості , зазначеній в сертифікаті якості або не відповідає вимогам цього договору. Претензії щодо якості пред'являються відповідно до Інструкції П-7, але не пізніше 30 календарних днів від дати відвантаження товару. Претензії щодо кількості товару пред'являються відповідно до Інструкції П-6.

Згідно видаткових накладних №9338 від 13.09.2013р., №9337 від 13.09.2013р., №9352 від 19.09.2013р., №9365 від 25.09.2013р., №9364 від 25.09.2013р., №9367 від 26.09.2013р., №9369 від 26.09.2013р., №9372 від 27.09.2013р., №9373 від 27.09.2013р., №9395 від 03.10.2013р., №9435 від 22.10.2013р., №700011 від 04.02.2014р. відповідачем було поставлено в повному обсязі продукцію, визначену в специфікаціях №1 від 04.09.2013р., №2 від 04.09.2013р., №3 від 11.10.2013р., №4 від 31.01.2014р. Дана обставина також зазначена у позові.

В подальшому, на підставі акту прийому-здачі труб від 04.11.2013р. та видаткових накладних (повернення) №ВП-0000001 від 03.02.2014р., №ВП-0000002 від 03.02.2014р., №ВП-0000003 від 03.02.2014р. позивач передав відповідачеві труби 89х12д загальною кількістю 52,215т вартістю 830218грн.50коп.

В акті звіряння розрахунків сторони зафіксували станом на 27.05.2014р. наявність у відповідача кредиторської заборгованості в розмірі 298590грн.08коп.

Наполягаючи на тому, що поставлена продукція виявилась неякісною, що обумовило її повернення, та зазначаючи про право покупця вимагати повернення сплаченої грошової суми згідно частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 298778грн.50коп. (вартість недопоставленої продукції).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу, суд зазначає про наступне.

Положеннями договору №125М від 04.09.2013р. визначений порядок приймання продукції за кількістю та якістю. Доказів направлення на адресу відповідача претензій щодо якості поставленої продукції позивачем не надано.

Крім того, в матеріалах наявний лист позивача №023 від 01.11.2013р., в якому він просить відповідача розглянути питання повернення труб в кількості 52,215т через відсутність фінансування у замовника. В подальшому, сторонами був підписаний договір зберігання №04х від 04.11.2013р., згідно якого позивач (володілець) передає, а відповідач (зберігач) приймає та зберігає товар.

Посилання позивача на поставку товару в меншій кількості ніж передбачено договором №125М від 04.09.2013р. як підставу виникнення у позивача права вимагати повернення сплаченої суми за недопоставлений товар, суд вважає помилковим.

Як вбачається з матеріалів справи товар був поставлений в повному обсязі. Тобто постачальник виконав свої зобов'язання за договором №125М від 04.09.2013р. Часткове повернення трубної продукції відбулось за ініціативи позивача. Вимога про повторну поставку на адресу відповідача не направлялась. Тому висновок позивача про виникнення у нього права вимагати повернення сплаченої суми є передчасним.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 298778грн.50коп., тому суд відмовляє в їх задоволенні.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суму 3% річних в розмірі 3929грн.14коп. з 05.02.2014р. по 14.07.2014р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 298778грн.50коп., вимога про стягнення 3% річних в розмірі 3929грн.14коп. також не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техносплав» м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «Ютіст» м. Нікополь про стягнення суми боргу в розмірі 298778грн.50коп. та 3% річних в розмірі 3929грн.14коп. - відмовити.

В судовому засіданні від 09.10.2014 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст виготовлений 14.10.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова