Рішення № 40881625, 14.10.2014, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ Справа № 636/2512/14-ц

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Провадження № 2/636/1333/14

14 жовтня 2014 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Бондар С.Б., за участю секретаря судового засідання - Гамоліної О.В.,

позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛМОЛОКО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2014 року ОСОБА_2 звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Чугуївського міського суду Харківської області з зазначеним позовом, з відповідними уточненнями в подальшому, посилаючись на те, що 10 серпня 2011 року близько 23 год. 45 хв. ОСОБА_3, знаходячись в стані втоми, управляв належним ТОВ «Балмолоко» автомобілем «ГАЗ-3309», реєстраційний номер «НОМЕР_1», на якому рухався по автошляху Київ-Харків-Довжанський з боку міста Ізюм в напрямку міста Чугуїв Харківської області, чим грубо порушив вимоги п.2.9.6 Правил Дорожнього Руху України, де зазначено: 7.2.9 Водію забороняється: б) «керувати транспортним засобом в стані втоми». На шляху прямування, в районі 546 км + 60 м зазначеного автошляху, на території Чугуївського району Харківської області, водій ОСОБА_3, рухаючись зі швидкістю 60 км/год, не обравши безпечну швидкість руху, відволікся від керування транспортним засобом, втративши контроль, виїхав на зустрічну смугу, передбачену для руху зустрічного транспорту, грубо порушив вимоги п.п. 1.5 та 12.1 ПДР України, і допустив зіштовхнення з вантажним автомобілем «КАМАЗ-5410» р.н. «НОМЕР_2», яким керував водій ОСОБА_4 і з автомобілем «Шевроле-Авео» р.н. «НОМЕР_3», під керуванням ОСОБА_1, які рухалися в зустрічному йому напрямку. В результаті ДТП ОСОБА_1 постраждав, отримавши ушкодження середнього ступеню тяжкості, які призвели до тривалого розладу здоров'я в виді перелому великого бугорка лівої плечової кістки. Свою вину ОСОБА_3 визнав повністю. Вироком Чугуївського міського суду (кримінальна справа № 2036/1-423/11) від 20 червня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Балмолоко» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2013 року вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у відношенні ОСОБА_3 в частині вирішення позову потерпілих про відшкодування матеріальних збитків скасовано, справу направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі судців. В іншій частині вирок залишений без змін. Позивач у позові зазначає, що ОСОБА_1 зазнав матеріальних збитків в сумі 66 936, 72 гривень (згідно висновку Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 9481 від 25 жовтня 2011 року). Крім того, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, він переніс жахливий фізичний біль, його моральний стан через неможливість нормально рухатися, тривалий час працювати, знищений автомобіль, вимушеність докладання додаткових зусиль для захисту своїх прав, і лікування, тривалість розгляду справи. Завдану моральну шкоду оцінено в 100 000 гривень. Позовні вимоги випливають із заподіяння шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки. Згідно ч. І ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до частини 2.5 вищеназваної статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року з дальшими змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що відповідальність за шкоду, заподіяну особі і майну, покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки. Згідно п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Як вбачається з ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

З зазначених правових підстав, позивач просить стягнути з ТОВ «Балмолоко» в рахунок відшкодування матеріальних збитків 66 936,72 гривень та моральну шкоду в сумі100 000 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, та просили його задовольнити в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні до викладених в позовній та уточненої заявах. ОСОБА_1 також зазначив, що сама дорожньо-транспортна пригода, пов'язана з душевними стражданнями внаслідок пошкодження його автомобіля та спричинення тілесних ушкоджень, здійснила негативний вплив на його психологічне здоров'я, змінилося його нормальне життя, знаходження його автомобіля в непридатному для користування стані вимагало значних зусиль та додаткових витрат, тому, враховуючі протиправну поведінку відповідача щодо не виконання своїх зобов'язань по відшкодуванню майнових збитків, завданих внаслідок ДТП, розмір моральної шкоди оцінюється ним у 100000 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився, від представника відповідача, за довіреністю - М.В. Шелепань, 05 серпня 2014 року до суду надійшли письмові заперечення на позов з посиланням на не доведеність факту заподіяння шкоди, її розміру, що шкоду завдано саме через дії відповідача і причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою, тому просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

За таких обставин, відповідно до ст. ст. 169 ч. 4, 224 ч. 1 ЦПК України, суд визнає причину неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, - неповажною, і вирішує справу за його відсутності на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).

Про таке вирішення справи наполягали позивач та його представник.

Вислухавши позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені таки факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 10 серпня 2011 року близько 23 год. 45 хв. на 546 км + 60 м автошляху Київ-Харків-Довжанський ОСОБА_3, керуючі належним ТОВ «Балмолоко» автомобілем «ГАЗ-3309», реєстраційний номер «НОМЕР_1», порушив вимоги п.п. 1.5 та 12.1 Правил Дорожнього Руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів - автомобілів «КАМАЗ-5410» під керуванням Суміна Ю.Н. і «Шевроле-Авео» р.н. «НОМЕР_3» під керуванням ОСОБА_1, які рухалися в зустрічному напрямку. В результаті ДТП ОСОБА_1 постраждав, отримавши ушкодження середнього ступеню тяжкості, які призвели до тривалого розладу здоров'я в виді перелому великого бугорка лівої плечової кістки, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінальної справи № 2036/1-423/11 та вироком Чугуївського міського суду від 20 червня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України.

Виходячи з положень ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до вимог п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

На підставі вимог ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до вимог ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року з дальшими змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що відповідальність за шкоду, заподіяну особі і майну, покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки. Із роз'яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 передбачається, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Виходячи з положень ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до роз'яснень, які передбачені пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно до вимог чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Крім того, право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду. Зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вини заподіювача шкоди.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 відповідачем ТОВ «Балмолоко», як володільцем джерела підвищеної небезпеки, з вини якого сталося ДТП, завдано майнової шкоди в розмірі 66936,72 грн., що підтверджено експертним висновком Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 9481 від 25 жовтня 2011 року, вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 20 червня 2013 року та ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2013 року (а.с.6-21) та моральної шкоди, яка виразилася у порушенні життєвих умов ОСОБА_1, його душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо не виконання своїх зобов'язань по відшкодуванню майнових збитків, завданих внаслідок ДТП.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

На підставі вимог ст. 61 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За правилом ч. 3,4 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Вище приведені обставини та факти у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи обставини, на які позивач посилався у позові, з відповідними уточненнями в подальшому, як на підстави своїх вимог, - обґрунтовані.

Відповідач у підтвердження своїх заперечень жодних доказів суду не надав.

З зазначених підстав, суд вважає позов доведеним, відповідач повинен відшкодувати позивачу майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 66936,72 грн. та моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 1669 грн.36 коп.

Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, як такий, що знайшов своє підтвердження в ході судового засідання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169 ч. 4, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1187 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛМОЛОКО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВ «БАЛМОЛОКО» (ідентифікаційний код 37010632, Харківська область, м. Балаклія, вул. Тімірязєва, 6) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) у відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДПТ: майнової - в розмірі 66 936 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять шість грн.) 72 коп., моральної - 100 000 (сто тисяч) грн. та судовий збір на користь держави в сумі 1669 грн.36 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст заочного рішення виготовлений 14 жовтня 2014 року.

Суддя: С.Б. Бондар