Ухвала суду № 40881247, 09.10.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2610/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В. В.

Доповідач Мурашко С. І.

УХВАЛА

Іменем України

09.10.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді - Мурашка С.І.

Суддів - Бубличенко В.П., Сукач Т.О.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2014 року і

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 164379,76 доларів США, що за курсом до національної валюти України складає 1923243,19 грн., боргу за кредитним договором № 177 від 13.05.2003 року.

Позивач зазначав, що на підставі укладеного між банком та відповідачем кредитного договору, банк надав відповідачу кредит в сумі 30 000 доларів США на термін до 12.05.2005 року зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Однак, в порушення вимог кредитного договору відповідач своєчасно не сплачував основний платіж та відсотки за користування кредитом, в зв'язку з чим станом на 15.07.2014 року існує заборгованість за кредитним договором, яку відповідач відмовляється добровільно погасити.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримав апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності, що відповідає положенню ч.2 ст.305 ЦПК.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріалів справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.05.2003 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір про кредитну лінію №177, згідно якого банк надав відповідачу кредитну лінію в сумі 30 000 доларів США на строк 24 місяці, зі сплатою відсотків за користування кредитною лінією з розрахунку 18% річних.

Відповідно до умов договору позичальник зобов'язався повертати отримані кредитні кошти відповідно до графіка повернення кредиту. Остаточне погашення заборгованості по кредитній лінії провести 12 травня 2005 року.

Сплата банку за користування кредитною лінією відсотків здійснюється щомісячно до 12 числа кожного місяця, кінцеве погашення відсотків не пізніше дня погашення основного боргу.

У випадку несвоєчасного погашення основного боргу по кредитній лінії сплачується 36 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення строків погашення відсотків за кредитною лінією сплачується пеня в розмірі 0,3% за кожен день прострочення від суми непогашеної заборгованості за відсотками.

Відповідно до умов Додаткової угоди №1 до договору про кредитну лінію №177 від 13.05.2003 року, укладеної 24.01.2005 року між сторонами, позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до вимог угоди, повну сплати відсотків за користування кредитом провести не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту, сплатити банку комісійну винагороду відповідно до вимог угоди, погасити заборгованість за кредитом в повній сумі, сплати нараховані за весь період користування кредитом відсотки , комісію та неустойки (пеню).

Заборгованість позичальника ОСОБА_2 перед банком, станом на 15.07.2014 року, становить 164379,76 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 13745,55 доларів США; заборгованості за відсотками в сумі 34315,09 доларів США; нарахованої пені в сумі 116319,12 доларів США.

Відповідно до довідки про курси гривні до іноземних валют, станом на 15.07.2014 року, заборгованість в національній валюті України становить 1923243 грн. 19 копійок.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідача після спливу позовної давності і відповідач подав заяву про застосування позовної давності та просив відмовити позивачу в задоволенні позову з цих підстав.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи та є обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України). Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як роз'яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено, відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним: пеню та штраф.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а, відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами 12 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116 цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Згідно п.2.1. кредитного договору кінцеве погашення заборгованості по кредитній лінії відповідач повинен був здійснити 12 травня 2005 року, а останній платіж ним здійснено 12 грудня 2006 року, що підтверджується наданою ним квитанцією №119 (а.с.25), а позов здано на пошту 20 серпня 2014 року (а.с.17).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з підстав спливу позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: