Ухвала суду № 40880570, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17874/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Бєлової Л.В., Грибан І.О. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандбуд» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013 № 0005852203 та № 0005862203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.11.2013 № 0005852203 та № 0005862203.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 07.10.2013 по 18.10.2013 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Грандбуд» податковий номер 32104500, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сучасні Системи», податковий номер 37240896, за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, ТОВ «Алусто», податковий номер 23167004, за період з 01.01.2012 по 31.03.2012, ТОВ «Севхімбуд», податковий номер 38350053, за період з 01.04.2013 по 30.06.2013.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 156 622,00 грн. у тому числі: жовтень 2011 року на суму 36 975,00 грн.; січень 2012 року на суму 29 637,00 грн.; лютий 2012 року на суму 39 628,00 грн.; червень 2013 року на суму 50 382,00 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 115 249,00 грн. у тому числі за IV квартал 2011 року на суму 42 521,00 грн.; за I квартал 2012 року на суму 72 728,00 грн.

З результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 21 жовтня 2013 року № 285/1-22-03-32104500 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 листопада 2013 року:

№ 0005852203, яким ТОВ «Грандбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195 777,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 156 622,00 грн., за штрафними санкціями - 39 155,00 грн.;

№ 0005862203, яким ТОВ «Грандбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 341 775,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 227 850,00 грн., за штрафними санкціями - 113 925,00 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві протиправними, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандбуд» здійснює діяльність у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель; виробництва інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; установлення столярних виробів.

Згідно Ліцензії серії АВ № 557169, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандбуд» має право на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з Додатком).

Між ТОВ «Грандбуд» (Замовник) та ТОВ «Сучасні системи» (Виконавець) укладено Договір № 18 від 01 вересня 2011 року на проведення будівельних робіт по реконструкції, розширенню та переобладнанню Молокозаводу в с. Пірнове по вул. Київський, 15 Вишгородського району, Київської області в міні пивоварний комплекс та за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року ТОВ «Сучасні системи» виконано будівельно-монтажних робіт на суму разом з ПДВ 221 850,00 грн.

Згідно Договору № 18 від 01 вересня 2011 року, договірної ціни довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2011 року та акту виконаних робіт № 2 за жовтень 2011 року ТОВ «Сучасні системи» виконано будівельно-монтажних робіт на суму разом з ПДВ 221 850,00 грн.

ТОВ «Сучасні системи» виписано на адресу позивача податкову накладну № 3117 від 31 жовтня 2011 року на суму 221 850,00 у тому числі ПДВ 36 975,00 грн.

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні банківські виписки, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім цього, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Алусто» (Підрядник) укладено Договори № 21 від 28 жовтня 2011 року та № 24 від 14 листопада 2011 року на проведення робіт по улаштуванню цементної стяжки в приміщеннях надбудови існуючої адміністративно-офісної будівлі ВАТ «Київтекстиль» по вул. Гайдара, 50 за періоди з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року та з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року; та на проведення будівельних робіт на об'єкті «Роботи по реконструкції, розширенню і переобладнанню «Молокозаводу» в с. Пірново, по вул. Київській, 15 Вишгородського району Київської області в міні пивоварний комплекс» та за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року.

Згідно Довідки про вартість виконаних робіт /та витрати/ за січень та лютий 2012 року, Актів приймання виконаних будівельних робіт за січень та лютий 2012 року, Договорів № 21 від 28 жовтня 2011 року та № 24 від 14 листопада 2011 року ТОВ «Алусто» виконано будівельно-монтажні роботи (додаткові роботи по ремонту на території та в приміщеннях будівлі ВАТ «Київтекстиль» по вул. Гайдара, 50) на суму разом з ПДВ 77 082,00 грн., 100 740,00 грн. та 237 768,00 грн. відповідно.

ТОВ «Алусто» на адресу ТОВ «Грандбуд» виписало податкові накладні від 31 січня 2012 року № 1, 26 січня 2013 року, 27 січня 2013 року та від 29 лютого 2012 року № 2911.

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні банківські виписки, копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, між Замовником (ТОВ «Грандбуд») та Підрядником (ТОВ «Севхімбуд») укладено Договір № 010104 від 01 квітня 2013 року на проведення робіт по будівництву надбудови існуючої адміністративно-офісної будівлі ТОВ «Київтекстиль» за адресою м. Київ, вул. Гайдара, 50 (захватка № 4) та Договір № 020104 від 01 квітня 2013 року на проведення будівельних робіт на території та в приміщеннях адміністративно-офісної будівлі ТОВ «Київтекстиль» за адресою м. Київ, вул. Гайдара, 50.

За період з 01 червня 2013 року по 30 червня 2013 року ТОВ «Севхімбуд» виконано будівельно-монтажних робіт за Додатковою угодою № 2 від 03 червня 2013 року до Договору № 010104 від 01 квітня 2013 року на суму разом з ПДВ 111 858,00 грн. та додатковою угодою № 2 від 03 червня 2013 року до Договору № 020204 від 01 квітня 2013 року на суму разом з ПДВ 190 434,00 грн.

Відповідно до умов договорів ТОВ «Грандбуд» отримано акти виконаних робіт за червень 2013 року №№ 1, 2 від 27 червня 2013 року.

ТОВ «Севхімбуд» виписано позивачу податкові накладні від 27 червня 2013 року №№ 46, 54, 47, 53.

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні банківські виписки, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції, для здійснення власної господарської діяльності позивач орендує нежитлове приміщення (склад - бокси) та нежитлове приміщення за адресою: місто Київ, (Хутір-Острів), вул. Камишинська, 4 загальною площею 115,0 кв.м., 40 кв.м. та 173,6 кв.м. відповідно до Договорів оренди від 31 грудня 2009 року № 31-12/09-01 та № 31-12/09-02 , укладених між ТОВ «Грандбуд» та ВАТ «Асфальтобетонний завод».

Оплата за зазначені Договори оренди здійснювалась у відповідності до протоколів про зарахування зустрічних заборгованостей від 30 грудня 2011 року, 17 січня 2012 року, 27 вересня 2012 року, 16 вересня 2013 року, 30 грудня 2011 року.

Так, будівельні роботи згідно вищезазначених Договорів, укладених із ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи», замовлялись позивачем на виконання умов Договору підряду № 14-08-11 від 09 серпня 2011 року, за умовами якого Підрядник (ТОВ «Грандбуд») зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника, а Замовник (ТОВ «Мега Буд Інвест») зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи по реконструкції, розширенню і переобладнанню «Молокозаводу» в с. Пірнове, по вул. Київський, 15 Вишгородського району, Київської області в міні пивоварний комплекс.

Згідно пункту 2.1. цього Договору та Системного розрахунку № 1 від 09 серпня 2011 року ціна договору з ПДВ складає 2 003 982,00 грн.

Згідно акту № 1 виконаних робіт по реконструкції, розширенню і переобладнанню «Молокозаводу» в с. Пірнове, по вул. Київський, 15 Вишгородського району, Київської області в міні пивоварний комплекс ТОВ «Мега Буд Інвест» прийнято виконані роботи на загальну суму 591 675,93 грн.

ТОВ «Грандбуд» виписано на адресу ТОВ «Мега Буд Інвест» податкові накладні від 31 жовтня 2011 року № 13, від 26 жовтня 2011 року № 8, від 20 жовтня 2011 року № 7, від 11 жовтня 2011 року № 4, від 04 жовтня 2011 року № 1 на суму 591 675,93 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем придбавались будівельні матеріали у контрагентів-продавців та привозились на об'єкти будівництва відповідно до товарно-транспортних накладних, доданих до матеріалів справи.

Відповідно до акту № 1 виконаних робіт по реконструкції, розширенню і переобладнанню «Молокозаводу» в с. Пірнове, по вул. Київський, 15 Вишгородського району, Київської області в міні пивоварний комплекс, що підписаний Замовником - ТОВ «Мега Буд Інвест», обсяг робіт співпадає із обсягом робіт та видом робіт, які виконувались ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи» відповідно до укладених між ними та позивачем Договорів.

Крім цього, будівельні роботи згідно вищезазначених Договорів, укладених із ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи», замовлялись позивачем на виконання умов Договору № 1 від 03 січня 2013 року, укладеного між ТОВ «Київтекстиль» (Замовник) та ТОВ «Грандбуд» (Виконавець), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на власний ризик виконати відповідно до умов даного Договору роботи по проведення будівельних робіт на території та в приміщеннях адміністративно-офісної будівлі ТОВ «Київтекстиль» за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 50, які Замовник зобов'язується прийняти та оплатити.

ТОВ «Грандбуд» виписано на адресу ТОВ «Київтекстиль» податкові накладні від 30 червня 2013 року № 6 та № 5 на загальну суму 351 972,00 грн.

Слід звернути увагу, що матеріали справи свідчать, що позивачем придбавались будівельні матеріали (копії видаткових накладних містяться у справі) у контрагентів-продавців та привозились на об'єкти будівництва відповідно до товарно-транспортних накладних, доданих до матеріалів справи.

Як вбачається з акту виконаних робіт (прийняття робіт), обсяг робіт співпадає із обсягом робіт та видом робіт, які виконувались ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи» відповідно до укладених між ними та позивачем Договорів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що операції позивача з ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При цьому, безпідставними є посилання відповідача на встановлення, за результатом перевірок ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи», відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, оскільки такі висновки не впливають на діяльність позивача як суб'єкта господарювання у взаємовідносинах із контрагентами-покупцями.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б могли ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача - ТОВ «Алусто», ТОВ «Севхімбуд» та ТОВ «Сучасні Системи». При цьому, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами спірних угод були наявні записи щодо не підтвердження відомостей про юридичні особи даних підприємств.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень від 04.11.2013 № 0005852203 та № 0005862203.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк Л.В. Бєлова І.О. Грибан

Повний текст ухвали складено та підписано - 10.10.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Бєлова Л.В.

Грибан І.О.