Ухвала суду № 40880548, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12188/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Бєлової Л.В., Грибан І.О. Чайка О.С. Кожарко О.О. Руденка В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 103 627,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік в розмірі 101 916,00 грн. та пені в розмірі 1 711,92 грн., що разом складає 103 627,92 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 101 916,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2012 році та 1 711,92 грн. пені за несвоєчасну сплату санкцій.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» подав до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, у якому вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 370 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 15 осіб з інвалідністю, але працевлаштовано було 12 осіб. Тобто, відповідачем не було працевлаштовано 3 особи з інвалідністю, за що йому було нараховано адміністративно-господарській санкції, виходячи з середньої заробітної плати за рік. Крім того, відповідачу нарахована пеня у розмірі 1 711,92 грн. за порушення терміну сплати штрафних санкцій.

Київський міський центр зайнятості листом від 02.09.2013 № 08-7323 повідомив суд, що протягом 2012 року відповідач звітність за формою 3-пн у встановленому порядку не подавав. Про наявність вакансій дане підприємство повідомляло центр зайнятості в оперативному режимі (засобами телефонного зв'язку).

Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано нормативу працевлаштування інвалідів у 2012 році, у зв'язку з чим з останнього підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції та пеня у розмірах, визначених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, їх гарантії, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, відповідальність підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, умови сплати адміністративно-господарських санкцій, визначені в Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 вказаного Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі, підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

У відповідності до ч. 2, 3 вказаної статті Закону № 875-XII та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про охорону праці», роботодавці, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ, роботодавці зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, встановлено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, а підприємства на яких працює від 8 до 15 осіб у розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України (ч. 4).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тобто, відповідачем не вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів на підприємстві та не працевлаштована необхідна кількість інвалідів згідно відповідного нормативу, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» адміністративно-господарських санкцій в сумі 103 627,92 грн.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк Л.В. Бєлова І.О. Грибан

Повний текст ухвали складено та підписано - 10.10.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Бєлова Л.В.

Грибан І.О.