Постанова № 40880533, 06.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року № 813/3945/14

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Олексяк І.Р.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лупій Х.Ю.

представника третьої особи Болюба О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.47-49) просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міндоходів у Львівській області, яка виразилась у відмові позивачу включити до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р.;

-зобов'язати Головне управління Міндоходів у Львівській області зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стаж роботи в органах Державної податкової служби з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р. і внести відповідні зміни до наказу начальника Головного управління Міндоходів у Львівській області від 02.12.2013 р. № 346-0 про звільнення;

-зобов'язати Головне управління Міндоходів у Львівській області перерахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р.;

-зобов'язати Головне управління Міндоходів у Львівській області оформити і видати позивачу новий грошовий атестат станом на дату звільнення (02.12.2013 року) із врахуванням у вислузі років для призначення пенсії в календарному обчислені стажу роботи в органах Державної податкової служби з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р.

-зобов'язати Головне управління Міндоходів у Львівській області оформити і видати позивачу нову довідку про додаткові види грошового забезпечення станом на дату звільнення (02.12.2013 р.) із врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених в поданих суду письмових запереченнях (а.с.15-16). Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених в поданих суду письмових запереченнях (а.с.60-62). Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Із наведеними нормами Конституції України кореспондуються норми, закріплені у ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), відповідно до яких, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, зокрема, відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України - на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача (а.с.8-9) судом встановлено, що ОСОБА_4 з 02.07.1990 року по 22.04.1992 року працював на посаді державного податкового інспектора відділу оподаткування громадян та інших доходів ДПІ по Миколаївському районі Львівської області; з 22.04.1992 року по 20.04.1993 року - працював на посаді старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування доходів громадян і інших доходів ДПІ по Миколаївському районі Львівської області; з 20.04.1993 року по 01.10.1993 року працював на посаді головного державного податкового інспектора, відділу оподаткування доходів громадян, майна та землі, ресурсних та неподаткових платежів ДПІ по Миколаївському районі Львівської області; з 01.10.1993 року по 25.11.1996 року працював на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту фізичних осіб ДПІ по Миколаївському районі Львівської області; з 25.11.1996 року по 22.11.1997 року працював на посаді старшого державного податкового інспектора відділу податкових розслідувань ДПА у Миколаївському районі Львівської області; з 22.11.1997 року по 01.12.1998 року працював на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкових розслідувань ДПА (з 16.02.1998 року - ДПІ) у Миколаївському районі Львівської області; з 01.12.1998 року по 31.12.1999 року працював на посаді головного державного податкового ревізора- інспектора відділу податкових розслідувань ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, з якої й був переведений на службу до органів податкової міліції ДПА у Львівській області.

У травні 2014 року ОСОБА_4 - майор податкової міліції старший інспектор штабу оперативного відділу ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області, звернувся до відповідача з заявою у якій повідомив, що йому не зараховано до вислуги років для призначення пенсії як особи на яку поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» період роботи з 02.07.1990 року по 31.12.1999 року. Зазначив, що не погоджується з такими діями ГУ Міндоходів у Львівській області, оскільки йому виплачується відповідна надбавка за вислугу років у меншому розмірі, ніж належить. Тому просив зарахувати до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчислені стаж роботи в органах Державної податкової служби.

27.05.2014 року на вказану заяву позивач отримав відмову №197/13-01-04-01-49/2 від у якій вказано, що оскільки перелік посад в органах державної податкової служби України не затверджений, тому до вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_4 не враховано час роботи в ОДПС(а.с.10).

Не погодившись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року.

Відповідно до пункту «и» статті 17 цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема статтею 17-1, передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до вимог абзацу 12 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 4 грудня 1990 року передбачено, що органи державної податкової служби є органами державної виконавчої влади, вони виконують державні функції і посадові особи цих органів мають повноваження встановлені цим законом, до функції цих органів належить практичне виконання завдань і функцій держави, на посадових осіб цих органів покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень і на них покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 3 травня 1994 року, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р до категорії посад державних службовців були включені посади працівників ДПА, які не мають спеціальних звань.

Враховуючи викладене, посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно до цього мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Зазначеним законом не встановлено вичерпного переліку посад, які відносяться до посад державних службовців та яким призначається пенсія на умовах цієї статті.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Законом N 2262-XII передбачено для осіб начальницького складу податкової міліції гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності.

Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для осіб офіцерського і начальницького складу податкової міліції певних гарантій, а саме реалізацію права осіб офіцерського і начальницького складу податкової міліції на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу у податкову міліцію на посади офіцерського і начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Державною податковою адміністрацією України за правилами, встановленими п. "и" ч. 1 ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року у справі № К/9991/78414/12.

Тому суд не бере до уваги посилання відповідача на той факт, що відсутній затверджений перелік посад в органах державної податкової служби України, що позбавляє позивача права на зарахування спірного періоду до вислуги років, оскільки Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені для військовослужбовців гарантії щодо формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.

Відтак суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_4 щодо неправомірних дій відповідача які виразилися у відмові включити до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Тотожна норма міститься у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»

Враховуючи вищенаведене суд погоджується з позивачем щодо його права на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з частиною 3 статті 2 КАС України, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Оскаржувана відмова відповідача не відповідає зазначеним у частині 3 статті 2 КАС України вимогам, оскільки є необґрунтованою, вчинененою не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та підтверджені матеріалами справи, а отже підлягають задоволенню.

Відповідності до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 243,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним бездіяльність Головного управління Міндоходів у Львівській області, яка виразилась у відмові включити до - ОСОБА_4 - вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р.

3.Зобов'язати Головне управління Міндоходів у Львівській області зарахувати - ОСОБА_4 - до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стаж роботи в органах Державної податкової служби з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р. і внести відповідні зміни до наказу начальника Головного управління Міндоходів у Львівській області від 02.12.2013 р. № 346-0 про звільнення;

4.Зобов'язати Головне управління Міндоходів у Львівській області перерахувати і виплатити - ОСОБА_4 - одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р.;

5.Зобов'язати Головне управління Міндоходів у Львівській області оформити і видати - ОСОБА_4 - новий грошовий атестат станом на дату звільнення (02.12.2013 року) із врахуванням у вислузі років для призначення пенсії в календарному обчислені стажу роботи в органах Державної податкової служби з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р.

6.Зобов'язати Головне управління Міндоходів у Львівській області оформити і видати - ОСОБА_4 - нову довідку про додаткові види грошового забезпечення станом на дату звільнення (02.12.2013 р.) із врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 02.07.1990 р. по 31.12.1999 р.

7.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 243 (двісті сорок три) грн.60 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повий текст постанови виготовлено 10 жовтня 2014 року.

Суддя Костецький Н.В.