КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/12701/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
У Х В А Л А
Іменем України
07 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Бєлової Л.В., Грибан І.О. Чайка О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «БРВ Київ» до Київської регіональної митниці, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації та стягнення коштів в сумі 90 802,80 грн., -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2013 року Приватне акціонерне товариство «БРВ Київ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Київської регіональної митниці, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві в якому просило скасувати рішення від 25.06.2013 № 100250000/2013/600213/2, картки відмови від 25.06.2013 № 100250000/2013/01166, а також стягнути 90 802,80 грн. завданої у зв'язку з прийняттям таких рішень матеріальної шкоди.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року позов задоволено частково.
Скасовано рішення Київської регіональної митниці від 25.06.2013 № 100250000/2013/600213/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови Київської регіональної митниці від 25.06.2013 № 100250000/2013/01166.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі договору купівлі-продажу від 01.01.2012 № 020 з Фірмою «PUH SIGNAL» (Польща) (Продавець), відповідно до інвойсу від 06.05.2013 №F/INV/13/000008, позивачем придбано на умовах FOB-XINGANG (Китай) меблі, відповідного найменування, кількості, ціни на загальну вартість 23 620 дол. США.
Дата інвойсу « 27.05.2013» зазначена помилково, а вірною є « 06.05.2013», про що свідчить лист продавця від 21.06.2013, копія якого наявна у справі. При цьому в гр. 44 ВМД декларантом та в гр. 18 оскаржуваного рішення відповідачем правильно вказано вірна дата інвойсу.
Даний товар подано до митного оформлення згідно ВМД №100250000/2013/061128 та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у розмірі 206 379,26 грн. (25 820 дол. США), що складається з ціни на товар - 188 794,66 грн. (23 620 дол. США) і додаткових витрат на транспортування - 17 584,60 грн. (2 200 дол. США).
Відповідачем скориговано митну вартість товару та визначено її на рівні 82 121,45 дол. США (у т.ч.: товар 1 - 72 590 дол. США, товар 2 - 9 531,45 дол. США), про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2013 №100250000/2013/600213/2. У зв'язку з цим, відповідачем винесено також картку відмови у митному оформленні від 25.06.2013 №100250000/2013/01166.,
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідачем не було застосовано через те, що надані декларантом документи на підтвердження митної вартості містили наступні розбіжності, а саме:
1) відповідно до рахунку від 27.05.2013 №F/INV/13/000008 передбачено відстрочку платежу протягом 90 днів від дати рахунку, а п. 6.1 контракту від 01.01.2012 № 020- термін оплати визначено протягом 30 днів;
2) прайс-лист фірми-виробника наданий виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснювалося та не містить інформації щодо початку та кінцевої дати дії ціни. Прайс-лист не містить інформацію стосовно сайтів для пошуку в мережі Інтернет та контактів із фірмами. Тобто, прайс-лист сформований без зазначення переліку всієї продукції виробника та суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості покупців. В даному прайс-листі зазначено умови поставки FOB-Tianjin, згідно рахунку від 22.04.2013 № YS-82 між компаніями «PUH SIGNAL» та «LANGFANG DEVELOPMENT ZONE HUACHENG INTERNATIONAL TRADE co., LTD» умови поставки - FOB-Xingang;
3) в прайс-листі постачальника продукції «PUH SIGNAL» не вказано умови поставки товару та кінцевої дати;
4) в рахунках від 22.04.2013 № YS-82 та від 06.05.2013 №F/INV/13/000008 зазначені різні артикули товарів, що не дає можливості спів ставити ціни виробника товару та постачальника;
5) згідно з експертним висновком Київської ТПП від 10.06.2013 № ЧЦ-138 експертом проводився аналіз контрактної вартості меблів виробника «PUH SIGNAL» (завод «Gazhoushi Xingguang Furniture co., LTD»). Однак, згідно з рахунком від 22.04.2013 № YS-82 та прайс-листом фірми-виробника відправником та виробником товару являється компанія «LANGFANG DEVELOPMENT ZONE HUACHENG INTERNATIONAL TRADE co., LTD».
Не погоджуючись з рішенням про визначення митної вартості товару, а також з карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач вважає, що відповідачем неправомірно скориговано митну вартість товару та застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).
Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
Згідно зі статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
В силу вимог пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).
За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264).
У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Приписами частин 2-5 статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 29.05.2012 року по справі №21-91а12 та 11.09.2012 року по справі №21-262а12, у яких Суд дійшов висновку, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК, а саме: договір купівлі-продажу від 01.01.2012 № 020, інвойс від 06.05.2013 №F/INV/13/000008, транспортні документи (коносамент, CMR), договори з перевізником на транспортно-експедиційне обслуговування та довідка перевізника про транспортні витрати від 12.06.2013, експортна митна декларація країни відправлення, а також інші товаросупровідні документи. Крім цього, позивачем додатково надавалися прайс-лист фірми виробника та експертні висновки.
Перелік наданих документів відображено в гр. 18 оскаржуваних рішень, в картках відмови у митному оформленні та у гр. 44 ВМД і відповідачем не заперечується.
Подані основні документи, копії яких наявні у справі, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, а також вартість додаткових витрат на транспортування оцінюваних товарів, пропорційна їх вазі в контейнері.
Отже, як вбачається, подані документи підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.
Запис в рішенні та посилання відповідача на те, що в контракті вказана відстрочка платежу 30 днів, а в інвойсі - 27.04.2013, не відповідає дійсності та спростовується копією інвойсу від 06.05.2013 №F/INV/13/000008, в якому зазначена інша дата сплати - 25.08.2013. Крім того, термін відстрочки не впливає на кількісні і вартісні показники оцінюваного товару, а тому не впливає на фактурну вартість оцінюваного товару та вартість перевезення і не спростовує можливість застосування першого методу визначення митної вартості (за ціною договору).
Запис в рішенні та посилання відповідача на те, що до митного оформлення надано два інвойси Фірми «PUH SIGNAL» від 28.03.2013 №F/INV/13/000002 та Фірми «BAZHOUSHI XINGGUANG FURNITURE CO., LTD» від 28.03.2013 №F/INV/13/000002, не відповідає дійсності, оскільки до митного оформлення були надано інші інвойси, а саме: комерційний інвойс Фірми «BAZHOUSHI XINGGUANG FURNITURE CO., LTD» від 22.04.2013 №YS-82, виписаний покупцю - Фірмі «PUH SIGNAL», та інвойс Фірми «PUH SIGNAL» від 06.05.2013 №F/INV/13/000008, виписаний покупцю - ПрАТ «БРВ-Київ».
Водночас висновок відповідача про те, що виробником товару є Фірма «BAZHOUSHI XINGGU-ANG FURNITURE CO., LTD» не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів, оскільки не спростовує факт поставки цього товару Фірмою «PUH SIGNAL» на користь позивача, його кількість, ціну та фактурну вартість, а також вартість транспортних витрат.
Заперечення представника відповідача про те, що в прас-листі Фірми «PUH SIGNAL» не вказано умов поставки та кінцевої дати ціни не заслуговують на увагу, оскільки є суб'єктивною думкою представника відповідача, яка не ґрунтується на митному законодавстві та об'єктивним умовам визначення митної вартості товарів. Так, митне законодавство не встановлює обов'язкову формі і зміст прайс-листа, а ч. 2 ст. 53 МК не відносить його до переліку основних документів, що підтверджують митну вартість товарів. Водночас надана позивачем копія прайс-листа фірми продавця відображає наявність підпису і печатки цієї фірми, що спростовує сумніви в достовірності таких цін.
Крім цього, безпідставними є заперечення представника відповідача про неможливість співставлення цін на товари фірми-виробника і фірми-продавця у зв'язку з відмінними артикулами, оскільки це не спростовує можливість співставлення за найменуванням та комерційною назвою. Разом з тим, можливість митного органу визначити найменування і опис оцінюваного товару, підтверджується відомостями у відповідних графах «Опис товару» ВМД і оскаржуваного рішення, а також тим, що при митному оформленні не виникло проблем щодо класифікації та кодування цього товару.
Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено.
Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи є формальними і не свідчать про дійсну наявність розбіжностей у кількісних і вартісних показниках оцінюваного товару та не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 МК підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, тому їх подання (неподання) декларантом не впливає на правильність визначення митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Крім того, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Разом з тим, відповідачем також не доведено обов'язкову в силу ч. 1 ст. 55 МК наявність передбачених ч. 6 ст. 54 МК випадків, за яких відповідач міг відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Так, відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Визначення відповідачем вартості оцінюваного товару порівняно з вартістю подібних (аналогічних) товарів, що є вищою за контрактну ціну оцінюваних товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення Київської регіональної митниці від 25.06.2013 № 100250000/2013/600213/2 та картки відмови Київської регіональної митниці від 25.06.2013 №100250000/2013/01166, а відтак, вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк Л.В. Бєлова І.О. Грибан
Повний текст ухвали складено та підписано - 10.10.2014
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Бєлова Л.В.
Грибан І.О.
Судове рішення № 40880482, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 07.10.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/12701/13-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: