Ухвала суду № 40878554, 13.10.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

13 жовтня 2014 року м. Черкаси Справа № 823/2897/14

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В., перевірено матеріали заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 823/2897/14

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (надалі - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»)

до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1.)

третя особа: Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (надалі - Соснівський ВДВС)

про заміну сторони у виконавчому провадженні, прийнято ухвалу.

ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», звернувшись до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, просить:

- замінити публічне акціонерне товариство «Омега Банк» правонаступником - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, б.31, код ЄДРПОУ 38004195) у виконавчому провадженні № 40332228, з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_2 від 25.12.2008 №6012.

У зв'язку з тим, що заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 КАС України, ухвалою від 22.09.2014 заяву залишено без руху та визначено строк для усунення недоліків до 10.10.2014.

Суддя, дослідивши документи, що надійшли до суду у порядку усунення недоліків 06.10.2014, зазначає про таке.

В ухвалі про залишення заяви без руху від 22.09.2014 зазначалось, що усі документи, що надаються позивачем до суду, повинні також містити їх копії відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Також в ухвалі від 22.09.2014 зазначалось, що згідно ч.5 ст.106 КАС України визначено, якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Заяву подано представником - ОСОБА_3, проте, у заяві не зазначено поштову адресу представника, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є.

У клопотанні, поданому у порядку усунення недоліків, зазначено поштову адресу представника, номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, проте визначений в ухвалі недолік заяви (не зазначено у заяві поштову адресу представника, номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти) не виправлено. А клопотання від 06.10.2014, де зазначено поштову адресу, номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти представника подано в одному примірнику, що не є новою редакцією заяви.

Відповідно до ч.4 ст.257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Спірні відносини між стягувачем і боржником виникли відповідно до цивільно-правових договорів і не пов'язані із виконанням судового рішення.

Як встановлено ст.55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступну правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були о обов'язкові для особи, яку він замінив. Як встановлено ч.1 ст.264 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Аналогічні положення закріплено ч.5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та пп.«б» ч.2 п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабміну України від 29.06.1999 №1172 нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Постановою КМ України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визначено: (п.1) нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

На усунення недоліків з метою виконання вимог ухвали без руху від 22.09.2014 ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» надано клопотання з додатками усього на 34 аркушах, зокрема: копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2013 ВП №40332228, де стягувачем визначено ПАТ Омега Банк; у копії статуту ПАТ «Омега Банк» (19356840), затвердженої НБУ від 24.05.2013 зазначено, що рішенням зборів ПАТ «Сведбанк» змінив найменування на ПАТ «Омега Банк», яке виступає правонаступником з усіх прав та зобов'язань ПАТ «Сведбанк».

Звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження як гарантії своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа не може суперечити конституційним принципам і принципам адміністративного судочинства і не може обмежувати права стягувача ПАТ «Омега Банк», враховуючи тезу у клопотанні заявника від 06.10.2014: ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не є стягувачем та має обмежений доступ до матеріалів виконавчого провадження».

Згідно з ч.5 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні, тобто заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою можливе у зв'язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником.

Статтею 378 ЦПК України передбачено можливість заміни сторони у виконавчому провадженні лише в одному випадку - у разі правонаступництва.

Оскільки сингулярне правонаступництво у матеріальних правах та обов'язках є одним із видів процесуального наступництва, то заявник у клопотанні зазначає: ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» є процесуальним правонаступником ПАТ «Сведбанк», який змінив найменування на ПАТ «Омега Банк» і не надає відповідні докази як на підтвердження встановлення юридичного факту такого правонаступництва (в ухвалі ВСУ від 20.08.2014 у справі № 6-27847св14 наголошено: до такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа є правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула - витяг з ЄДР, копії протоколів, зборів тощо), доказів вибуття сторони виконавчого провадження ПАТ «Омега Банк» із зазначенням того які права та інтереси останнього порушуються /не порушуються так і на підтвердження змін активів суб'єктів господарювання у зв'язку із операцією факторингу 28.11.2012 (чи відбувається перехід процесуальних прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника з підстав: припинення юридичної особи; заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, тобто при переведенні боргу чи уступки вимоги, а також в інших випадках заміни особи у відносинах), що повинно знайти відображення у податковому та бухгалтерському обліку як ПАТ «Сведбанк» (правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк») так і ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а також не надає відомостей про наявність відповідних записів (їх відсутність) в державному реєстрі іпотек та єдиному державному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відступлення прав за договором (згідно договору протягом 5 днів), тобто не виконує ухвалу суду про залишення заяви без руху щодо надання доказів на підтвердження обставин заяви.

Законом України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено (ст.1): фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Господарським кодексом України від 16.01.2003 №436-IV (ст.350) визначено факторингові операції: банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи; загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно із ст.47 «кредитні операції» Закону України від 07.12.2000 №2121- III «Про банки і банківську діяльність» придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

Згідно ст.177 ЦК України від 16.01.2003 № 435-IV об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Згідно ст.1077 ЦК України визначено поняття договору факторингу:1. за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. 2. зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Докази на проведення фактичної операції за договорами із ПАТ «Сведбанк», зокрема здійснення оплати та відповідне відображення зобов'язань і розрахунків в регістрах бухгалтерського обліку, податковій і фінансовій звітності з метою підтвердження вимог заяви і виконання ухвали суду від 22.09.2014 заявником також не надано.

Обгрунтовуючи вибуття сторони стягувача у виконавчому провадженні надано договір факторингу від 28.11.2012 №15 (7аркушів: стор1-8,28 без додатків), укладений між ПАТ «Сведбанк» (банк) та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (фактор), згідно якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами , укладеними з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. При цьому текст копії зазначеного вище договору поданий не у повному обсязі, згідно тексту вбачається, що до нього додаються відповідні додатки №1-№9. Однак до суду не надано достатніх і належних документів, що підтверджують, що у ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі договору виникло процесуальне правонаступництво згідно права вимоги саме за кредитним договором, укладеним з відповідачем, який є боржником у виконавчому провадженні.

Юридичну сутність відносин факторингу складає поступка прав вимоги - цесія. Поступка права вимоги (цесія) - це один зі способів заміни кредитора в зобов'язанні, факторинг охоплює вужче коло правовідносин у порівнянні з цесією.

В ухвалі Судової палати у цивільних справах ВСУ 18.02.2009 зазначено: підставою заміни кредитора унаслідок правонаступництва (так само як і унаслідок виконання зобов'язання за боржника поручителем, майновим поручителем, або іншою третьою особою) буде пряма вказівка акта цивільного законодавства (ч.3 ст.11 ЦК України), а також настання певних обставин, що мають юридичне значення. Однак передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) не є правонаступництвом.

Наполягаючи на визнанні права на заміну сторони виконавчого провадження у якості процесуального правонаступника, заявник не враховує, що вимога про встановлення юридичного факту правонаступництва не належить до розгляду за правилами КАС України.

У роз'ясненні ВАСУ від 12.09.1996 № 02-5/334 зазначено: правонаступник повинен довести факт правонаступництва. Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва.

Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV визначено права фактора (ст.1084).

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав фізичної особи.

Відповідно до ст.257 ЦПК усі справи за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в судах за місцем проживання заявника. Місце виникнення або реєстрації факту, що має юридичне значення, не впливає на визначення підсудності справи, за винятком виключної підсудності, передбаченої ст.114 ЦПК.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст.16 ЦКУ).

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

ЦК України (ст.383) передбачено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Зазначена норма встановлює юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, взявши визначальним критерієм для розмежування юрисдикцій суд, який видав виконавчий документ, та статус учасника виконавчого провадження.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а встановленим законом способом захисту свого права. Відповідно до ст.ст. 234, 235,256 ЦПК України встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, віднесено до виду непозовного цивільного судочинства, та належить до розгляду в порядку окремого провадження.

У листі Верховний Суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» наголошується: для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, після відкриття провадження у справі суддя зобов'язаний провести певні підготовчі дії, передбачені законом: з'ясувати, які фізичні та юридичні особи можуть бути заінтересовані у вирішенні цієї справи і підлягають виклику в судове засідання; визначити предмет доказування; встановити, чи передбачено законодавством позасудовий порядок вирішення справи; перевірити наявність доказів, що надані заявником, та у разі необхідності з дотриманням процесуального порядку сприяти витребуванню доказів, що підтверджують заявлену вимогу. Визначення предмета доказування у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залежить від точного тлумачення їх законодавчого формулювання. Визначаючи предмет доказування у цій категорії справ, необхідно враховувати норми матеріального права, що регулюють правовідносини.

Разом з тим, клопотання про усунення недоліків (з додатками на 34 арк. - не виокремлено документи для сторін і суду) не містять додатків №1-3 до договору про внесення змін і доповнень до договору від 19.04.2013 №1, нової редакції додатку №1 до договору від 28.11.2012 та переліку іпотечних договорів, на підставі яких будуть внесені тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Таким чином, заявником не виконано вимоги ухвали від 22.09.2014 про залишення заяви без руху щодо надання доказів на підтвердження обставин якими обґрунтовуються вимоги заяви (ч.2 ст.106 КАС України) та не дотримано відповідних вимог оформлення.

Суддя зазначає, що усі документи, що надаються позивачем до суду, повинні також містити їх копії відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

За таких обставин згідно ст.108 КАС України, суддя продовжує позивачу строк до 27.10.2014 для усунення недоліків позовної заяви у адміністративній справі №823/2897/14.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 105, 106, 108, 159, 160, 165 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1, третя особа: Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про заміну сторони у виконавчому провадженні залишити без руху.

Надати заявникові строк до 27 жовтня 2014 року для усунення недоліків заяви.

Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В.Трофімова