Рішення № 40878332, 10.10.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2014 р. Справа № 918/1324/14

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин"

про стягнення коштів в сумі 367 369 грн. 08 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Юшко О.В., довіреність №17/11 від 17.11.2011р.;

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 10 жовтня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (далі - ТзОВ "Українська аграрно-хімічна компанія", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин" (далі - ПСП "Княгинин", відповідач) про стягнення коштів в сумі 367 369 грн. 08 коп..

Позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено Договір поставки №41/1204 від 12 квітня 2013 року. Відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті товару не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 329 289 грн. 93 коп. основного боргу, 9 784 грн. 12 коп., пені, 23 705 грн. 96 коп. інфляційних та 4 589 грн. 07 коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 16 вересня 2014 року позовну заяву №05/09 від 05.09.2014р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/1324/14, розгляд якої призначено на 29 вересня 2014 року.

Ухвалою суду від 29 вересня 2014 року розгляд справи відкладено на 10 жовтня 2014 року.

10 жовтня 2014 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява №06/10 від 10.10.2014р. про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 361 035 грн. 02 коп., з яких 211 799 грн. 72 коп. - основного боргу, 111 156 грн. 15 коп. - курсової різниці, 9 784 грн. 12 коп. - пені, 23 705 грн. 96 коп. - інфляційні, 4 589 грн. 07 коп. - 3 % річних та 7 347 грн. 38 коп. - судового збору.

Вказана заява судом прийнята до розгляду, оскільки відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява до уточнення заяви про зменшення позовних вимог №06/10 від 06.10.2014р., в якій позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 7 220 грн. 70 коп., оскільки в заяві про зменшення позовних вимог помилково було зазначено суму судового збору у розмірі 7 347 грн. 38 коп..

10 жовтня 2014 року від представника позивача надійшла заява про повернення зайво сплаченого судового збору у сумі 126 грн. 68 коп..

Представник позивача в судовому засіданні 10 жовтня 2014 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

У судові засідання 29 вересня та 10 жовтня 2014 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35213, Рівненська область Демидівський район, с.Княгинине. Факт отримання відповідачем вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с.27).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

При поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви позивачем було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 11.09.2014 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі. (а.с.7-8).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (далі - Продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Княгинин" (далі - Покупець) був укладений Договір поставки (далі - Договір) (а.с.10-11).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у встановлений строк товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору товар, передбачений цим Договором, поставляється в обсязі і асортименті згідно Додатків і Специфікацій до даного Договору, що є невід'ємною частиною.

Відповідно до п.5.1. Договору товар постачається Продавцем в терміни та обсязі, що визначаються в Додатках та Специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п.6.1. Договору Покупець сплачує Продавцю за товар, який підлягає поставці за даним Договором по цінам, визначеним в Додатках та Специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п.6.3. Договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем у порядку, визначеному в Додатках до даного Договору.

Згідно з Додатком №3 і Специфікацією №1 від 12.04.2013р. загальна вартість товару виробництва фірми «БАСФ Т.О.В.», що поставляється на умовах цього Додатку, становитиме 63 392 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ 10 565 грн. 46 коп. (а.с.12).

Строки і умови поставки товару 5 днів від дати попередньої оплати. Розрахунки за товар Покупцем здійснюються в наступному порядку:

Попередня оплата 20% від загальної вартості поставки, або дванадцять тисяч шістсот сімдесят вісім грн. 56 коп..

Остаточний розрахунок за товар повинен бути здійснений Покупцем:

10% відстрочка до 01.09.2013р.

35% відстрочка до 01.11.2013р.

35% відстрочка до 01.12.2013р..

Згідно з Додатком № 4 від 12.04.2013р. і Специфікацією №3 від 17.09.2013р. загальна вартість товару виробництва компанії, що поставляється на умовах цього Додатку, становитиме 179 095 грн. 68 коп., в т.ч. ПДВ 29 849 грн. 28 коп. (а.с.13).

Розрахунки за товар Покупцем здійснюються в наступному порядку:

Попередня оплата 30% - 6 615 грн. 22 коп..

Остаточний розрахунок за товар повинен бути здійснений Покупцем:

100% - 146 640 грн. до 25.06 2014р.

100% - 10 404 грн. 96 коп. до 01.10.2014р.

70% - 15 435 грн. 50 коп. до 20.11 2013р..

Відповідно до п.6 Додатку №3 до Договору при несвоєчасній оплаті Покупцем виставленого Продавцем рахунку та зміни курсу продажу долара США до гривні встановленого на міжбанківській валютній біржі після сплину строку, в який рахунок підлягав оплаті, Продавець виписує новий рахунок, по курсу продажу долара США до гривні, встановленого на міжбанківській валютній біржі на день виписки такого рахунку.

Відповідно до п.7 Додатку №3 до Договору після передачі товару по накладним, ціна на товар не змінюється при умові здійснення Покупцем повного та своєчасного розрахунку за товар, у строки та порядку визначеному Договором та цим Додатком.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено 07.05.2013р. товар на суму 63 392 грн. 78 коп. з ПДВ та 30.09.2013р. на суму 179 095 грн. 68 коп. з ПДВ, що підтверджується накладними №41/1204 від 07.05.2013р. та №41/1205 від 30.09.2013р. (а.с. 14-15).

Вищезазначений товар було прийнято відповідачем через уповноважену особу Нікітюк М.Р., згідно довіреностей №41/1204 від 30.04.2013р. та№48 від 30.09.2013р. (а.с. 19-20).

Всього позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 242 488 грн. 46 коп..

Відповідно до Додатку №4 до Договору строк оплати до 01.10.2014р. у сумі 10 404 грн. 96 коп. за Раксіл ультра не наступив, оскільки 16.09.2014 року ТзОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" звернулося до суду з позовною заявою. Всього у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання на суму 232 083 грн. 50 коп..

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Відповідачем було частково сплачено борг у сумі 20 283 грн. 78 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.16-18).

Судом встановлено, що після подачі позовної заяви до суду відповідачем оплата заборгованості за Договором не проводилася, в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості.

Таким чином, станом на 10 жовтня 2014 року за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 211 799 грн. 72 коп..

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг позивачем нараховано та заявлено до стягнення 111 156 грн. 15 коп. - курсової різниці, 9 784 грн. 12 коп. - пені, 23 705 грн. 96 коп. - інфляційні, 4 589 грн. 07 коп. - 3 % річних.

Згідно п.6 Додатку №3 до Договору при несвоєчасній оплаті Покупцем виставленого Продавцем рахунку та зміни курсу продажу долара США до гривні встановленого на міжбанківській валютній біржі після сплину строку, в який рахунок підлягав оплаті, Продавець виписує новий рахунок, по курсу продажу долара США до гривні, встановленого на міжбанківській валютній біржі на день виписки такого рахунку. . Відповідно до вказаного пункту позивач нарахував курсову різницю у сумі 111 156 грн. 15 коп..

Згідно п.11.2. Договору в разі несвоєчасного чи не повного розрахунку за поставлений товар Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки від вартості неоплаченого товару.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання., штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 1 статті 226 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Суд здійснивши власний розрахунок пені встановив, що розмір останньої становить 11 016 грн. 74 коп. (при заявленому - 9 784 грн. 12 коп.).

Оскільки суд, не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги суму пені розраховану позивачем у розмірі - 9 784 грн. 12 коп. (а.с. 21-22).

Суд здійснивши розрахунок інфляційних встановив, що їх розмір становить 24 705 грн. 94 коп. (при заявленому - 23705 грн. 96 коп.).

Оскільки суд, не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги суму інфляційних розраховану позивачем у розмірі 23 705 грн. 96 коп..

Суд здійснивши власний розрахунок 3% річних за період прострочення встановив, що розмір останніх становить 4589 грн. 13 коп. (при заявленому - 4589 грн. 07 коп.).

Оскільки суд, не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги суму 3 % річних розраховану позивачем у розмірі 23 705 грн. 96 коп..

Врахувавши наведені правові норми та здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення пені в розмірі 9 784 грн. 12 коп., 23 705 грн. 96 коп. інфляційних, 4 589 грн. 07 коп. 3% річних, 111 156 грн. 15 коп. курсової різниці, які відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних, курсової різниці підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" та Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин" про стягнення заборгованості в сумі 361 035 грн. 02 коп., з яких 211 799 грн. 72 коп. - основного боргу, 111 156 грн. 15 коп. - курсової різниці, 9 784 грн. 12 коп. - пені, 23 705 грн. 96 коп. - інфляційні, 4 589 грн. 07 коп. - 3 % річних є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи платіжного доручення №3161 від 08.09.2014р. позивачем сплачено 7 347 грн. 38 коп. судового збору. (а.с.9). При цьому відповідно до підпункту 2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" належна до сплати сума судового збору із заявленої до стягнення суми позову 361 035 грн. 02 коп. становить 7 220 грн. 70 коп.. З огляду на що, суд приходить до висновку, що позивачем при поданні позову зайво сплачено 126 грн. 68 коп. судового збору.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, зайво сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" згідно платіжного доручення №3161 від 08.09.2014р. судовий збір в розмірі 126 грн. 68 коп. підлягає поверненню за ухвалою суду.

Керуючись статтями 1, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Княгинин" (35213, Рівненська обл., Демидівський р-н, село Княгинине, код ЄДРПОУ 31259435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6а, код ЄДРПОУ 31109157) 211 799 (двісті одинадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп. - основний борг, 111 156 (сто одинадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 15 коп. - курсової різниці, 9 784 (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 12 коп. - пені, 23 705 (двадцять три тисячі сімсот п'ять) грн. 96 коп. - інфляційні, 4 589 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 07 коп. - 3 % річних, а також 7 220 (сім тисяч двісті двадцять) грн. 70 коп. витрат по оплаті судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6а, код ЄДРПОУ 31109157) з Державного бюджету України 126 грн. 68 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №3161 від 08 вересня 2014 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №918/1324/14.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2014р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6а);

3- відповідачу рекомендованим (35213, Рівненська обл., Демидівський р-н, село Княгинине).