Рішення № 40878274, 24.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/14778/14 24.09.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ"

про стягнення 15 668,33 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Зацепін С.С. дов. №64-8471 від11.11.2013.

Від відповідача Кононенко Д.Ю. дов. №б/н від 04.04.2014

Обставини справи:

Позивач - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" про стягнення стягнення 15 668,33 грн., з яких 13 606,46 грн. - основного боргу, 1424,77 - інфляційних втрат, 637,10 грн. - 3% річних, крім того судові витрати також просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання комунальних послуг №1947/418 від 11.10.2005 не виконав взяті на себе зобов'язання стосовно оплати за надані послуги, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 13 606,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2014 порушено провадження у справі №910/14778/14 та призначено розгляд справи на 06.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/14778/14 до свого провадження та призначив судове засідання на 08.09.2014.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з відпустки, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу №910/14778/14 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/14778/14 до свого провадження та призначила судове засідання на 08.09.2014.

У судовому засіданні 08.09.2014 оголошувалася перерва до 17.09.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.09.2014 оголошувалася перерва до 24.09.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

23.09.2014 на адресу Господарського суду міста Києва, від позивача, надійшло письмове пояснення №б/н від 22.09.2014 з приводу наданих відповідачем пояснень у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання 24.09.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 24.09.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/14778/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.09.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2005 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" (далі - Споживач, Відповідач) було укладено договір №1947/418 про надання комунальних послуг (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг зобов'язується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 145,4 м.кв. за адресою м. Київ, вул. Березняківська, буд. 28 комунальні послуги, а Відповідач у відповідності до п.1.2. Договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити, виставляти Споживачеві до оплати платіжні документи за Договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від «Споживача» та перераховувати їх Виробникам і Постачальникам комунальних послуг.

Плата по цьому Договору вноситься Споживачем на рахунок Виконавця до кінця поточного місяця за комунальні послуги минулого місяця (п. 2.2. Договору).

За твердженням Позивача, внаслідок порушення Відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення плати за отримані послуги відповідно до умов Договору, у Відповідача перед Позивачем за період з 01.04.2011 по 31.05.2014 виникла заборгованість за комунальні послуги в розмірі 13 606,48 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договір, укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони погодили, що згідно п.2.2. Договору суми по кожному виду комунальних послуг, відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж, ПДВ, податок на воду пред'являються до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Жодною із сторін не заперечувався той факт, що послуги надавалися в спірний сторонами період.

З наданих Позивачем доказів (платіжні вимоги-доручення за період з 30.04.2014 по 31.12.2013, рахунки-фактури №14400242690-14/01 від 31.01.2014 та №14400242690-14/02 від 28.02.2014) вбачається, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав Відповідачу послуги за відповідну плату згідно умов Договору, а Відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь Позивача вартість отриманих послуг в розмірі 13 606,46 грн. за період з 01.04.2011 по 31.05.2014.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму 1 424,77 грн. - інфляційних втрат та 637,10 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми заборгованості стосовно індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд здійснив перерахунок обґрунтованості нарахування заявлених до сягнення сум інфляційних втрат та 3% відсотків річних, за результатами якого встановлено правильність їх нарахування Позивачем.

Таким чином, вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" суми інфляційних втрат у розмірі 1 424,77 грн. та 3% річних у розмірі 637,10 грн. є законними, обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва основного боргу у розмірі 13 606,46грн., 1 424,77 грн. - інфляційних втрат, 627,10 грн. - 3% річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому позовні вимоги задоволені у повному обсязі, покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 7; код ЄДРПОУ 21649265) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні рішення суду, на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; код ЄДРПОУ 03366612) за Договором №1947/418 від 11.10.2005 13 606,46 грн. - основного боргу, 1 424,77 - інфляційних втрат, 637,10 грн. - 3% річних та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 13.10.2014.

Суддя А.В.Митрохіна