Рішення № 40878248, 13.10.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа №918/1257/14

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради м. Рівне та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №29 по вул. Гагаріна в м. Рівне - "Наш спільний дім"

про стягнення заборгованості в сумі 9 120 грн. 31 коп.

за участю представників сторін:

від позивача 1 - не з'явився;

від позивача 2 - Денисюк І.В., довіреність №03-05 від 02.01.2014 р.;

від відповідача - Мельничук С.В., довіреність №16 від 29 вересня 2014 року;

від органу прокуратури - Ковальчук Л.В., посвідчення №027171 від 02.07.2014 року,

В судовому засіданні 13 жовтня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 вересня 2014 року заступник прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради м. Рівне та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - Товариство, позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №29 по вул. Гагаріна в м. Рівне - "Наш спільний дім" (далі - ОСББ "Наш спільний дім", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 9 120 грн. 31 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.10.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1292 на постачання теплової енергії, відповідно до п. 1.1. якого підприємство зобов'язалося відпускати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язався здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору. Договірні зобов'язання відповідач не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого станом на 18.07.2014 року за ним обліковується заборгованість в розмірі 7 903 грн. 19 коп. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано пеню в розмірі 407 грн. 55 коп., 89 грн. 80 коп. - 3% річних, 719 грн. 77 коп. - інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02 вересня 2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16 вересня 2014 року.

Розпорядженням керівника апарату №01-04/114/2014 від 12 вересня 2014 року у зв'язку з прийняттям Указу Президента Україна №699/2014 "про переведення суддів", за результатами проведеного повторного автоматичного розподілу, справу №918/1257/14 передано на розгляд судді Політиці Н.А.

12 вересня 2014 року ухвалою суду справа №918/1257/14 прийнята до розгляду (а.с.24).

15 вересня 2014 року від відповідача надійшло клопотання №15 від 15 вересня 2014 року про відкладення розгляду справи.

16 вересня 2014 року ухвалою суду слухання справи відкладено на 29 вересня 2014 року, в зв'язку з клопотанням відповідача. (а.с.25).

26 вересня 2014 року від відповідача надійшов відзив на позов, яким останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.33-34). Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на наступне: будівля гуртожитку по вул.Гагаріна 29 в м.Рівне обладнана приладом обліку теплової енергії «Тепловодосчетчик Х12» зав.№08870, повірений 28.01.2009 року та 24.07.2013 коку, акт повторної прийомки лічильника теплової енергії від 20.09.2013 року. За відпущену теплопостачаючою організацією теплову енергію, споживачі оплачують її вартість за використаний об'єм, який вимірюється в гігакалоріях (Гкал). Об'єднання співвласників «Наш спільний дім» складається із 135 мешканців будівлі гуртожитку по вул.Гагаріна 29 в м.Рівне. Відповідно до реєстру мешканців (135 чол.), наданого ОСББ «Наш спільний дім» для ТОВ «Рівнетеплоенерго», останнім укладено договори на постачання теплової енергії з кожним споживачем окремо на опалювальну загальну площу, яка включає в себе площу житлової кімнати та додаткову площу місць загального користування (кухня, туалет, умивальник, коридор - з коефіцієнтом 1,5), з присвоєнням кожному особового рахунку. Тобто кожен споживач окремо оплачує за теплову енергію згідно показника лічильника, пропорційно до займаної площі. Відповідач стверджує, що, зі сторони ТОВ «Рівнетеплоенерго» для взяття на роздільний облік розрахунків мешканців гуртожитку була умова: «присвоєння особових рахунків окремо на споживачів (на кожну кімнату з додатковими площами) можливо тільки за умови укладання між ТОВ «Рівнетеплоеннерго» та ОСББ «Наш спільний дім» договору на постачання теплової енергії для опалювання неіснуючих приміщень ОСББ «Наш спільний дім» площею 94,1м2». Так як приміщень площею 94,1м2 в ОСББ «Наш спільний дім» немає ні у власності, ні в користуванні, тому теплова енергія в неіснуючі приміщення також не постачається. Відповідач вважає, що в наслідок підписання договору №1292 від 01.10.2013 року на постачання теплової енергії в неіснуючі приміщення, ТОВ «Рівнетеплоенерго» 01.12.2013 року підписує Додаткову угоду №1392/1 про розірвання Договору №1392 на постачання теплової енергії від 01.10.2013 року. (а.с.35). Відповідач стверджує, що незважаючи на те, що згідно договору №1292 від 01.10.2013 року теплова енергія не постачається, ТОВ «Рівнетеплоенерго» намагається стягнути з ОСББ «Наш спільний дім» кошти за не спожиту теплову енергію з врахуванням того, що за спожиту теплову енергію відповідно до показників лічильника оплачують мешканці гуртожитку пропорційно до своєї частки в гуртожитку. При цьому умови договору №1292 від 01 жовтня 2013 року (п.1.1.) були та залишаються невиконаними, як з однієї так і з другої сторони, оскільки зі сторони теплопостачаючої організації не надавалось теплової енергії, а споживачем її не отримано.

При цьому відповідач зазначає про недоведеність прокурором порушення державних інтересів.

Крім того 26 вересня 2014 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 29 вересня 2014 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2014 року.

10 жовтня 2014 року від КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" надійшло письмове повідомлення №717 від 08 жовтня 2014 року.

13 жовтня 2014 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яким останній просить суд долучити до матеріалів справи №918/1257/14: інформацію з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 жовтня 2014 року про те, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 жовтня 2014 року про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні; відповідь Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» від 01 жовтня 2014 року №699 про те, що станом на 31 грудня 2012 року, право власності чи право користування на будівлю гуртожитку, що знаходиться в м.Рівне на вул.Гагаріна, 29, чи його частину за ОСББ «Наш спільний дім» зареєстровано не було.

13 жовтня 2014 року від позивача 2 надійшли письмові заперечення №03-05/3561 від 10 жовтня 2014 року, якими останній просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі, з огляду на наступне: згідно визначення наведеного в Законі України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначає, що законодавець чітко визначив, що об'єкт нерухомості до якого надається теплова енергія може не перебувати у власності або в оренді споживача. Сам факт укладення договору на теплопостачання зі споживачем є основоположним. Щодо твердження відповідача, що він нібито підписав договір на відпуск теплової енергії №1292 від 01.10.2013 року через умову ТОВ «Рівнетеплоенерго», для переведення мешканців гуртожитку на роздільний облік є надуманим. Оскільки до укладення договору з ТОВ «Рівнетеплоенерго" відпуск теплової енергії здійснювало КІІ «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради на підставі договору №1392 від 01.02.2009р. Згідно додаткової угоди до вказаного договору від 14.10.2009 року площа адмінприміщення була змінена до 94,1 кв.м. Позивач 2 зазначає, що перед укладенням договору на відпуск теплової енергії з ТОВ «Рівнетеплоенерго» відповідачем подавався опитувальний лист в якому також зазначена площа адмінприміщення - 94,1 кв.м. Також балансоутримувачем будинку №29 по вул. Гагаріна - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку №29 по вул. Гагаріна в м. Рівне «Наш спільний дім» щомісячно подається довідка про кількість використання теплової енергії цілого будинку. В підтвердження надаємо суду для прикладу копію довідки про кількість теплової енергії за березень 2014р. підписану відповідачем. Тому твердження відповідача, що весь обсяг відпущеної теплової енергії будинку оплачується його мешканцями вважаємо також безпідставним.

Представники позивача 2 та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив у повному обсязі.

Позивач 1 у судові засідання 16, 29 вересня та 13 жовтня 2014 року не забезпечив явку свого повноважного представника, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3301306038053 (а.с.21, 31, 53).

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що представник позивача 1 не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, прокуратури, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2013 року між Товариством (далі - Підприємство) та ОСББ "Наш спільний дім" (далі - Споживач) укладено Договір №1292 на постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Підприємство зобов'язалося відпускати Споживачеві теплову енергію, а Споживач, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором. (а.с.7-9)

Згідно п. 1.4. Договору теплова енергія подається Споживачу за адресою: вул. Гагаріна, 29.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" та даними вказаними у додатку №2 до цього Договору (далі - розрахунковий спосіб).

Відповідно до п. 4.4. Договору Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку № 1 до Договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №6 від 04.01.2011 року "Про тарифи на послуги теплопостачання" визначено, що тарифи на послуги теплопостачання (централізоване опалення, підігрів води), що надаються позивачем для бюджетних установ та інших споживачів, встановлюються в розмірі, визначеному постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 14.12.2010 року № 1767 "Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплотрансервіс", згідно з додатком до даного рішення, і вводяться в дію з моменту набрання чинності цієї Постанови та коригуються у встановленому порядку (а.с.17).

Згідно з додатком №1 до рішення виконкому від 04 січня 2011 року №6 вартість 1 Гкал з ПДВ склала 1056, 96 грн., місячна вартість опалення 1 м.кв. опалювальної площі в опалювальний період - 16, 22 грн. (а.с. 18).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок.

Згідно п.5.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Підпунктом 3.2.1. Договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 7 903 грн. 19 коп., що виникла за січень-липень 2014 року.

Судом встановлено, що сума основного боргу відповідача за Договором №1292 від 01 жовтня 2013 року на момент вирішення вказаного спору складає 7 903 грн. 19 коп.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За п. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Доводи відповідача на те, що у відповідності до частини 3 статті 2 ГПК України прокурор не мав права звертатися до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради суд вважає безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Господарський суд відповідно до приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, як вказав Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.99 р. у справі №3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, прокурором було визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Рівненську міську раду.

При цьому прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту.

Так, заступник прокурора м.Рівне зазначив, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради уклали договір оренди будівель котелень та теплопунктів від 29.10.2009 р. з метою надання послуг теплопостачання споживачам м.Рівне, на підставі якого та згідно ліцензії на постачання теплової енергії від 10.11.2009 р., серія АВ № 500681, яка видана Міністерством з питань житлово-комунального господарства України з 11.11.2009 р. ТОВ "Рівнетеплоенерго" надає послуги теплопостачання споживачам м.Рівне (юридичним особам та населенню).

При цьому котельні, індивідуальні теплові пункти, тепломережі, які є власністю територіальної громади м.Рівне, передані на баланс та обслуговування ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Відповідно до п.9.1. договору Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду ТОВ "Рівнетеплоенерго".

ТОВ "Рівнетеплоенерго", надаючи послуги теплопостачання, виконує фактично функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані статтею 48 Конституції України, статтею 293 Цивільного кодексу України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, безпечні і здорові умови.

Суд прийшов до висновку про помилковість доводів відповідача про недоведеність прокурором порушення державних інтересів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 7 903 грн. 19 коп. основного боргу за поставлення теплової енергії обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення 407 грн. 55 коп. - пені, 89 грн. 80 коп. - 3% річних, 719 грн. 77 коп. - інфляційних витрат.

Підпунктом 6.3.3. пункту 6.3. Договору передбачено, що Споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 5.4. цього Договору - сплачує пеню у розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 407 грн. 55 коп. - пені, 89 грн. 80 коп. - 3% річних, 719 грн. 77 коп. - інфляційних витрат судом враховується наступне.

Згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

При цьому суд зважає на те, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р.).

Суд здійснивши власний розрахунок 3 % річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір 3% річних становить 90 грн. 46 коп..

Оскільки суд, не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги суму 3 % річних розраховану позивачем у розмірі 89 грн. 80 коп. (а.с.13).

Враховуючи умови Договору щодо строків виконання грошових зобов'язань, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлену теплову енергію, заявлені позивачем періоди нарахування, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 719 грн. 77 коп. - інфляційних втрат. Відповідно до ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нарахування пені Товариством проведено в межах шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, визначеного ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем за період з 11.04.2014 р. по 10.05.2014 р. по розміру подвійної облікової ставки НБУ - 6,5 % в сумі 80 грн. 53 коп., тоді як остання з 15.04.2014 року становить 9.5 %, суд здійснивши власний розрахунок встановив, що сума пені за прострочений період становить 112 грн. 74 коп. (а.с.12).

Відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір пені становить 439 грн. 75 коп.

Оскільки суд, не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги суму пені розраховану позивачем у розмірі 407 грн. 55 коп.

Зважаючи на строки виконання грошових зобов'язань, визначені Договором, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлену теплову енергію, заявлені позивачем періоди нарахування, суд здійснивши власний розрахунок пені, вважає правомірною до нарахування пеню в розмірі лише 407 грн. 55 коп.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради м.Рівне та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №29 по вул. Гагаріна в м. Рівне - "Наш спільний дім" підлягають повному задоволенню, а саме 7 903 грн. 19 коп. - основного боргу, 407 грн. 55 коп. - пені, 89 грн. 80 коп. - 3% річних, 719 грн. 77 коп. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №29 по вул. Гагаріна в м. Рівне - "Наш спільний дім" (33000 м.Рівне, вул.Гагаріна, 29, код ЄДРПОУ 36079431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) 7 903 (сім тисяч дев'ятсот три) грн. 19 коп. - основного боргу, 407 (чотириста сім) грн. 55 коп. - пені, 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 80 коп. - 3% річних, 719 (сімсот дев'ятнадцять) грн. 77 коп. - інфляційних втрат, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2014 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу1 (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12а)

3 - позивачу2 (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27 );

4 - відповідачу (33027, м. Рівне, вул. Гагаріна, 29);

5 - прокуратурі (33000, м. Рівне, вул. Гарна, 29).