Ухвала суду № 40877747, 24.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2571/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Голбан К.В.,

за участю представника позивача Хазова Ю.С. та представника відповідача Рябчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2013р. ТОВ «Нафтотранссервіс» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС (правонаступник - ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.04.2013 року:

- №0002552200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1355705 грн. та за штрафними санкціями у сумі 61876,00 грн.;

- №0002542200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 926485 грн. та за штрафними санкціями у сумі 318823 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що спірні рішення податкового органами є протиправними, оскільки вони винесені на підставі помилкових висновків податкового органу щодо безтоварності господарських операцій ТОВ «Нафтотранссервіс» з його контрагентами ПНВКП «Атон» та ТОВ «Ространснафтопродукт» по придбанню дизельного палива та бензину є протиправним, які, в свою чергу, були зроблені згідно з актів перевірок вищевказаних контрагентів без врахування первинних документів, які підтверджують придбання та використання ТМЦ в господарській діяльності. Також, позивач вказує, що висновок відповідача про безтоварність господарських операцій також спростовується і постановою про закриття кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ «Нафтотранссервіс» за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, оскільки за результатами досудового розслідування не здобуто жодних даних про безтоварність господарських операцій із зазначеними вище постачальниками.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Нафтотранссервіс» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 03.04.2013 року №0002552200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1355705 грн. та за штрафними санкціями у сумі 61876 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 03.04.2013 року №0002542200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 926485 грн. та за штрафними санкціями у сумі 318823 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС 03.12.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Нафтотранссервіс» відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Нафтотранссервіс» зареєстроване 13.07.2004 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради, з липня 2004р. перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні та є платником ПДВ (інд. п/н - 302458321033).

Згідно довідки з ЄДРПОУ АА№751366, основним видами діяльності ТОВ «Нафтотранссервіс» за КВЕД-2010 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля пальним, складське господарство, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

В березні 2013 року фахівцями ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафтотранссервіс» з питань дотримання підприємством позивача вимог податкового законодавства при фінансово - господарських відносинах з ПНВКП «Атон» - у березні, квітні 2011 року, ТОВ «Ространснафтопродукт» - у серпні, вересні, жовтні 2011 року та їх відображення в податковій звітності за відповідний період.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.03.2013 року №1651/22.4/30245835, в якому зафіксовано наступні порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в результаті чого, занижено податок на прибуток у податковому періоді 1 квартал 2011 року на суму 302034 грн.;

- пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого, занижено податок на прибуток на суму 1053671 грн., у тому числі по податковим періодам: півріччя 2011 року - 332166 грн., 3 квартали 2011 року - 327034 грн., 2011р. - 27072 грн., 1 квартал 2012 року - 123750 грн.;

- п.п.198.1,198.2,198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого, ТОВ «Нафтотранссервіс» занижено податок на додану вартість на суму 926485 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 288840 грн., за серпень 2011 року - 306986 грн., за вересень 2011 року - 222831 грн., за жовтень 2011 року - 107828 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.04.2013 року:

- №0002552200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 141758 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1355705 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 61876 грн.;

- №0002542200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1245308 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 926485 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 318823 грн.

Не погодившись із вказаними вище рішеннями податкового органу позивач спочатку оскаржив їх в адміністративному порядку, а потім до суду.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про задоволення позову, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також з протиправності спірних рішень відповідача, винесених без врахування усіх необхідних обставин, необхідних для їх прийняття.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях безпосередньо регулюються Податковим кодексом України та Законом України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Так, оцінюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія виходить з встановлених судом 1-ї інстанції фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин нормами податкового законодавства.

Стосовно правомірності висновку податкового органу про заниження податку на прибуток у 1-му кварталі 2011 року на суму 302034 грн. по господарській операції з ПНВКП «Атон» у березні 2011 року, то судом 2-ї інстанції встановлено, що цей висновок спірного акту перевірки №1651/22.4/30245835 від 14.03.2013 року базується лише на даних акту №1528/22-6/30245835 від 02.08.2012 року, складеного за результатами раніше проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтотранссервіс» з питань підтвердження правових відносин з ПНВКП «Атон» за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., за результатами якого ДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0006212200 від 23.08.2012р. про визначення зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 241627 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 грн.

Отже, саме на підставі обставин, встановлених в цьому акті перевірки №1528/22-6/30245835 від 02.08.2012 року щодо нереальності господарської операції між позивачем та ПНВКП «Атон», податковий орган і вважає протиправним віднесення позивачем до складу своїх валових витрат витрати по вищевказаній господарській операції на суму 1208135 грн. у березні 2011 року.

Відповідно до вимог п.56.1 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 цієї ж статті ПК України).

У відповідності з приписами п.56.15 ст.56 ПКУ, скарга, подана із дотриманням строків, визначених п.56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Отже, згідно із п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням - рішенням №0006212200 від 23.08.2012 року, прийнятим на підставі акту №1528/22-6/30245835 від 02.08.2012 року, на момент проведення спірної перевірки у період з 04.03.2013 року по 05.03.2013 року не було узгодженим, у зв'язку з його судовим оскарженням, про що свідчить постанова Херсонського окружного адміністративного суду по справі №2а-5156/12/2170 від 28.01.2013 року, яке, станом на дату складання акту перевірки не набрало законної сили.

Крім того, суд звертає увагу й на те, що згідно з п.3 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затв. наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

До того ж, в п.6 розділу І цього Порядку зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, за таких обставин, висновки попередніх актів перевірок платників податків відповідно не є первинними документами, які свідчать про факт порушення платником податків податкового законодавства, оскільки лише узгоджені податкові зобов'язання, нараховані на їх підставі можуть бути враховані у подальшому, як триваючий факт порушення податкового законодавства.

Таким чином, судова колегія приходить до аналогічного висновку про неправомірне визначення податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 302034 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 03.04.2013 року №0002552200, визначеного на підставі результатів попередньої перевірки.

Що ж стосується правомірності висновку податкового органу про заниження податку на прибуток за півріччя 2011 року на суму 332166 грн., 3 квартали 2011 року у сумі 327034 грн., 2011 рік у сумі 270721 грн., 1 квартал 2012 року у сумі 123750 грн., та про заниження податку на додану вартість у квітні 2011 року у сумі 288840 грн., у серпні 2011 року у сумі 306986 грн., у вересні 2011 року у сумі 22831 грн., у жовтні 2011 року у сумі 107828 грн. за господарськими операціями з ПНВКП «Атон» у квітні 2011 року та з ТОВ «Ространснафтопродукт» у серпні - жовтні 2011 року, то судова колегія зазначає наступне.

Так, як вже зазначалося вище, правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з 01.04.2011 року врегульовані положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ.

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПКУ).

У відповідності до пп.14.1.181. п.14.1. ст.4 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для визначення права підприємства на податковий кредит та підстав для формування складу валових витрат по проведеним господарським операціям з постачальниками необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав:

- здійснення операції з придбання товарів, виконаних робіт, наданих послуг та їх оплата (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.198.1,198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ);

- наявність належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, та податкової накладної (п.138.2 ст.138, п.198.6 ст.198 ПКУ);

- придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами (п.44.1. ст.44, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3 ст.198, п.201.11 ст.201 ПКУ).

З матеріалів справи та спірного акту перевірки судами обох інстанцій встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Нафтотранссервіс» мало договірні взаємовідносини з контрагентами - ПНВКП «Атон» та ТОВ «Ространснафтопродукт», пов'язані з поставкою дизельного палива та бензину.

Так, 01.03.2011 року між ТОВ «Нафтотранссервіс» (покупець) та ПНВКП «Атон» (продавець) укладено договір №063, згідно умов якого, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з попереднім замовленням покупця, відвантаження товару здійснюється продавцем зі складу в м. Херсоні, розрахунки за договором здійснюються шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно наданих рахунків або накладних на відпуск товару, термін дії договору - до 31.12.2011 року. Також, до вищевказаного договору були укладені додаткові угоди №1/03 від 01.03.2011 року, №2/03 від 15.03.2011 року, №3/03 від 16.03.2011 року, №4/03 від 18.03.2011 року, №5/04 від 04.04.2011 року, №6/04 від 05.04.2011 року, №7/04 від 06.04.2011 року, №8/04 від 07.04.2011 року, №9/04 від 18.03.2011 року, за умовами яких визначалися найменування, кількість та вартість товару, що поставлявся.

Таким чином, по справі встановлено, що на виконання умов вказаного договору та відповідних додаткових угод ПНВКП «Атон» у березні 2011 року було поставлено бензин всього на загальну суму 414010 грн. (в т.ч. ПДВ 69001,67 грн.), а також дизельне паливо всього на загальну суму 1035751,50 грн. (в т.ч. ПДВ 172625,25 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належними чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Передача придбаного товару здійснювалася відповідно до актів приймання-передачі та актів приймання-здавання нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів (форма №8-НП), копії яких також були надані до матеріалів справи. Розрахунки за отриманий товар були здійснені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно відповідних угод про припинення зобов'язань.

Окрім цього, на виконання умов договору №063 від 01.03.2011 року та відповідних додаткових угод ПНВКП «Атон» у квітні 2011 року було поставлено дизельне паливо всього на загальну суму 1733040 грн. (в т.ч. ПДВ 288840 грн.), що підтверджується наявними у справі копіями видаткових та податкових накладних, а також актами приймання-здавання нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, копії яких також є в матеріалах справи.

Слід вказати, що транспортування товару здійснювалось автоперевізником - ПП ОСОБА_3 за замовленням ТОВ «Нафтотранссервіс», що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних. При чому, поставка нафтопродуктів супроводжувалася сертифікатами відповідності, а також паспортом продукції та паспортом якості.

Також, 18.08.2013 року між ТОВ «Нафтотранссервіс» (покупець) та ТОВ «Ространснафтопродукт» (постачальник) було укладено договір №18/08, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, за цінами відповідно до додатків до даного договору, оплата вартості товару здійснюється на умовах передоплати, якість товару повинна відповідати технічним умовам та державним стандартам, діючим на території України, умови поставки визначаються розділом 5 договору та можуть бути погоджені у відповідних додатках до даного договору.

На виконання умов даного договору та відповідних додаткових угод ТОВ «Ространснафтопродукт» було поставлено нафтопродукти всього на загальну суму 3825776,32 грн. (в т.ч. ПДВ 637629,38 грн.), а саме: у серпні 2011 року - дизельне паливо та бензин на загальну суму 1841913,48 грн. (в т.ч. ПДВ 306985,58 грн.), у вересні 2011 року - бензин на загальну суму 1336897,78 грн. (в т.ч. ПДВ 222816,29 грн.), у жовтні 2011 року - бензин на загальну суму 646965,06 грн. (в т.ч. ПДВ 107827,51 грн.), що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями видаткових та податкових накладних, а також накладними на перевезення вантажу та актами приймання - передачі, копії яких наявні в матеріалах справи. Оплата вартості товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень. Транспортування ж товару, в даному випадку, здійснювалось ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство» залізничним транспортом згідно договору №2 від 10.12.2010 року. При чому, поставка нафтопродуктів супроводжувалась сертифікатами відповідності, а також паспортами якості, копії яких є в матеріалах справи.

Крім цього, як встановлено судом 2-ї інстанції, позивачем до матеріалів справи також було надано і журнал надходження нафти та нафтопродуктів за формою 6-НП, де зазначається час початку та закінчення зливання нафтопродуктів, температура, густина, маса, акт приймання та номер резервуара, де злито нафтопродукти, а також перелік засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та підлягають перевірці в 2010-2012 роках, погоджений з ДП «Херсонстандартметрологія».

Таким чином, на думку судової колегії, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Не наведено таких доказів і відповідачем в своєму акті перевірки.

Також, судами обох інстанцій встановлено, що виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується й належним чином оформленими первинними документами щодо отримання товару, його оплати з урахуванням реально сплаченої суми податку на додану вартість в ціні товару, а також документами, що підтверджують його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності.

При цьому, слід зазначити, що платник податку - покупець, в даному випадку, не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на віднесення сплаченої вартості товару, у т.ч. сплаченої у її ціні сум податку на додану вартість, відповідно до валових витрат та податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Проте, відповідач з посиланням на акт перевірки ПНВКП «Атон» від 29.02.2012 року №86-1/22-4/30667437 про наявність у діяльності підприємства ознак нереальності, а також на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ространснафтопродукт» від 17.09.2012 року №614/3/22-80/35234346 щодо відсутності підприємства за місцезнаходженням, відсутності інформації про наявність основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази вважає, що первинні документи, надані до перевірки ТОВ «Нафтотранссервіс» щодо взаємовідносин з постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Але, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не погоджується з вказаною позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.4 ст.72 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акти ж податкових перевірок контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Крім того, Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача взагалі не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки також не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання, оскільки згідно із вимогами законодавства, належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням виключно є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Однак, відповідного витягу з цього реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

Необхідно також вказати й про те, що на жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

До того ж, чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником.

Посилання ж ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

Отже, за таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

При цьому, суд відмічає, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно із ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано.

Відповідно ж до вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, на спростування доводів податкового органу щодо безтоварності господарських операцій між позивачем на його контрагентами суд приймає до уваги наступні письмові докази:

- постанову слідчого з особливо важливих справ СВ ДПС у Херсонській області від 30.05.2013 року про закриття кримінального провадження №32013230000000096 від 22.04.2013 року з підстав відсутності у діях посадових осіб ТОВ «Нафтотранссервіс» умислу від ухилення сплати податків через недоведеність безтоварності господарських операцій ТОВ «Нафтотранссервіс» із постачальниками ПНВКП «Атон» та ТОВ «Ространснафтопродукт» у березні, квітні, серпні, вересні, жовтні 2011 року.

- постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.04.2013 року по справі №2а - 17622/12/2670 за позовом ТОВ «Ространснафтопродукт» до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС, якою визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м.Києва зі складення Акту перевірки від 17.09.2012 року №614/3/22-80-35234346 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ространснафтопродукт» щодо підтвердження господарських відносин за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2012 року», а також дії ДПІ з визнання у цьому Акті перевірки правочинів ТОВ «Рострапснфатопродукт» укладених з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями у період з червня 2011 р. по серпень 2012 р., такими, що мають ознаки нікчемності.

Отже, враховуючи, що обґрунтованість та правомірність позиції суб'єкта владних повноважень про безтоварність господарських операцій між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інші мотиви викладені в актах перевірок та які призвели до прийняття спірних податкових рішень не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача по визначенню грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1355705 грн. та з податку на додану вартість в сумі 926485 грн.

Таким чином, оскільки у податкового органу не було законних підстав для визначення у спірних податкових повідомленнях - рішеннях зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, а тому, не має й підстав і для застосування до позивача відповідно до ст.123 ПК України штрафних санкції згідно цих рішень.

При цьому, ще слід звернути увагу й на те, що згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При чому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, не було зроблено представниками відповідачів при розгляді даної справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі відповідача доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко