Постанова № 40877699, 06.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року 11 год. 40 хв. Справа № 813/5822/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

свідка - ОСОБА_3,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов заступника начальника Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Пиця А.А. від 22.07.2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 55 542,10 гривень та від 23.07.2014 року про відкриття виконавчого провадження № 44155305.

Ухвалою суду від 20.08.2014 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 06.10.2014 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору неправомірними та винесеними з порушенням Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, позивач стверджує, що заборгованість нею, як боржником, погашено самостійно, в термін встановлений для добровільного виконання рішення суду, а тому примусового стягнення коштів в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", не відбулося, у зв'язку з чим немає підстав для стягнення виконавчого збору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні, згідно якого останній зазначає, що оскаржувані постанови прийняті державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а сам спір за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов є таким, що непідвідомчий Львівському окружному адміністративному суду з огляду на вимоги ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 181 КАС України.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16 грудня 2013 року заступником начальника Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Пицем А.А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 41223719 щодо виконання виконавчого листа № 461/4180/13ц виданого 11.12.2013 року Галицьким районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 555421 гривень. Вказаною постановою боржнику ОСОБА_1 надано термін на добровільне виконання виконавчого документа в строк до 23.12.2013 року.

25 червня 2014 року у Галицький ВДВС ЛМУЮ надійшла нотаріально завірена заява ОСОБА_3 про виконання рішення суду в добровільний термін.

22 липня 2014 року заступником начальника Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Пицем А.А. на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 41223719, в зв`язку із погашенням боржником ОСОБА_5 боргу та виділено в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

22.07.2014 року заступником начальника Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Пицем А.А. винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, а саме 55542,10 гривень.

На підставі вищевказаної постанови, 23.07.2014 року заступником начальника Галицького відділу ДВС ЛМУЮ Пицем А.А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 44155305 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 55 542,10 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи 25 червня 2014 року на адресу Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції надійшла нотаріально завірена заява стягувача ОСОБА_3 від 25.06.2014 року з проханням повернути виконавчий лист № 461/4180/13ц, виданий 11.12.2013 року Галицьким районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 555421 гривень, на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником ОСОБА_1 було сплачено йому кошти в термін встановлений для добровільного виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 20.12.2013 року.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 зазначив, що борг в сумі 511000 гривень боржник ОСОБА_1 повернула йому після винесення рішення Галицького районного суду м.Львова ще до відкриття виконавчого провадження, про що ним було оформлено розписки.

Судом встановлено, що 07.10.2013 року стягувачам ОСОБА_3 була оформлена розписка про отримання від ОСОБА_1 5000 доларів США в рахунок її боргу, 01.11.2013 року була оформлена розписка про отримання від ОСОБА_1 350000 гривень в рахунок її боргу, 20.11.2013 року оформлена розписка про отримання від ОСОБА_1 120000 гривень в рахунок її боргу.

Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ст. 6 КАС України).

Відповідно до ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, його посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010р. №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» передбачає, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Загальні умови та порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV вiд 21.04.1999 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими Законом, і був нереальним.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010, «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене, а також зважаючи на те, що при винесенні оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, державним виконавцем не враховано, що боржником ОСОБА_1 було сплачено борг в термін встановлений для добровільного виконання рішенням суду, а ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року за №606-XIV (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що виконавчий збір стягується лише у разі невиконання боржником рішення майнового характеру, у наданий державним виконавцем строк самостійного виконання рішення, суд дійшов до висновку, що оскаржувані постанови не відповідають критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які наведено у частині третій статті 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд прийшов до висновку, що оскаржувані постанови слід скасувати як протиправні.

З урахуванням норм статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 17-19, 94, 160-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задоволити в повному обсязі.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Пиця Андрія Андрійовича від 22.07.2014 року № 41223719 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 55 542,10 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок дві гривні десять копійок).

3.Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Пиця Андрія Андрійовича від 23.07.2014 року № 44155305 про відкриття виконавчого провадження.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 13 жовтня 2014 року.

Суддя Сакалош В.М.