Вирок № 40877516, 13.10.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2913/14-к

Провадження № 1-кп/645/289/14

ВИРОК

Іменем України

13 жовтня 2014 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Алтухової О.Ю.,

секретарі судового засідання - Кононенко О.І.,Анацька К.Є.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Карнаух О.М., Джевага О.В., Михайленка Д.П.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальні провадження № 12014220460000788 та № 12014220460003125 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, з середньою освітою, працюючої спеціалістом благочинних організацій і фондів в Благодійній організації «Міжнародний благодійний фонд «Іжаки», не заміжньої, яка має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше засудженої: вироком Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2004 року за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі; 30 квітня 2013 року вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, ст. 75 КК України - 1рік; зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_5,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України,-

в с т а н о в и в:

На початку вересня 2014 року, точний час в ході досудового слідства і судом не встановлено, ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 204/2 по пр. Московському в м. Харкові, знайшла на землі металевий кастет, який вирішила незаконно придбати для подальшого зберігання, з метою самозахисту. Реалізуючи свій намір ОСОБА_1 підібрала з землі кастет, поклала його у карман надягнутої на неї куртки та носила при собі без передбаченого законом дозволу.

27 вересня 2014 року приблизно об 11.00 год. біля буд. №4 по вул. Харківських Дивізій в м. Харкові ОСОБА_1 була затримана працівниками міліції за розпивання спиртних напоїв у громадському місці. Під час складання працівниками міліції адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 178 КУпАП, ОСОБА_1 дістала із жовтого полімерного пакета, що був при ній, та видала працівникам міліції металевий кастет, який згідно висновку криміналістичної експертизи є холодною зброєю ударно-дробильної дії.

Даний кастет ОСОБА_1 незаконно носила при собі без передбаченого законом дозволу.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину свою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України визнала в повному обсязі та пояснила при який обставинах вона знайшла металевий кастет, який носила при собі без передбаченого законом дозволу з метою самозахисту.

Враховуючи, що обвинувачена не заперечувала фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, як вони викладені вище, підтвердивши свою позицію в судовому засіданні, а також те, що нею та іншими учасниками судового провадження не оспорювалися фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті та правильно розуміється зміст цих обставин, суд, переконавшись в добровільності позиції зазначених осіб, з урахуванням думки учасників процесу вважав, що дослідження частини доказів на підтвердження вини обвинуваченої, отриманих під час досудового провадження в судовому засіданні не є доцільним.

Таким чином, в судовому засіданні суд вважав за можливе з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, допитати обвинувачену та дослідити матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують її особу.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 263 КК України, як носіння кастету без передбаченого законом дозволу.

Вину ОСОБА_1 по даному обвинуваченню суд вважає доведеною.

Окрім того, згідно обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12014220460000788 ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 12 лютого 2014 року в період часу з 21.00 год. по 23.50 год. вона з метою заволодіння чужим майном проникла через відчинені двері до квартири за адресою: АДРЕСА_4. Після чого, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_3, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, викрала з вищевказаної квартири куртку чоловічу, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 57 від 04.03.2014 р. - 3680,00 грн., сумку жіночу, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 57 від 04.03.2014 р. - 1800,00 грн., ноутбук ТМ «Asus Х5ЕАС AMD Turion», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 57 від 04.03.2014 р. - 3750,00 грн., черевики чоловічі ТМ «Merell», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 57 від 04.03.2014 р. - 800,00 грн., гаманець жіночий, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 57 від 04.03.2014 р. - 800,00 грн., грошові кошти у сумі 37 000,00 грн. Далі ОСОБА_1 покинула місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 47 830,00 грн.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що інкримінованого злочину вона не вчинювала, а взяти на себе чужу провину змушена була під психологічним тиском співробітників Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, які хотіли змусити визнати свою провину у вказаному злочині її близького друга ОСОБА_4 Від показів, які обвинувачена давала на досудовому слідстві, в судовому засіданні остання відмовилася.

Судом досліджені наступні письмові докази, надані стороною обвинувачення в обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України: 1) протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03 березня 2014 року у ОСОБА_3 про те, що в період часу з 19.00 год. 12.02.2014 року по 01.30 год. 13.02.2014 року невстановлена особа шляхом вільного доступу через незамкнені двері проникла до квартири заявника звідки скоїла крадіжку особистого майна та грошей, чим спричинено матеріальні збитки на суму 50 600,00 грн. (т. 1 а.с. 6); 2) протокол огляду місця події від 03 березня 2014 року під час якого була оглянута квартира АДРЕСА_4, де мешкає ОСОБА_3 За результатами огляду ОСОБА_3 передав слідчому замок, який він самостійно змінив (т. 1 а.с. 9-13); 3) протокол огляду місця події від 03 березня 2014 року під час якого в приміщенні Фрунзенського РВ був оглянутий та вилучений у ОСОБА_5 ноутбук ТМ «Asus Х5ЕАС AMD Turion» чорного кольору, серійний номер - SN: 99NOFSO35779363. Даний ноутбук з пояснень ОСОБА_5 він придбав у чоловіка на ім'я ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 14); 4) розписка свідка ОСОБА_5 про добровільну видачу працівникам міліції ноутбуку ТМ «Asus Х5ЕАС AMD Turion» чорного кольору, серійний номер - SN: 99NOFSO35779363 (т. 1 а.с. 25); 5) товарознавча експертиза № 57 від 04 березня 2104 року згідно якої загальна вартість викраденого майна склала 10 830,00 грн. (т. 1 а.с. 33); 6) протокол проведення слідчого експерименту від 07 березня 2014 року за участю ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 47); 7) висновки судової-трасологічної експертизи № 96 від 14 березня 2014 року, згідно якої циліндровий механізм замка, вилучений 03 березня 2014 року при огляді АДРЕСА_4, знаходиться в справному стані. Слідів впливу сторонніх предметів на деталях циліндрового механізму замка не виявлено (т. 1 а.с. 68-70).

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що в ніч з 12 на 13 лютого 2014 року вони з дружиною прокинулися від гуркоту дверей їх квартири АДРЕСА_4. ОСОБА_3 вибіг до підїзду, але нікого не побачив. Оглянувши квартиру потерпілий виявив зникнення ряду належних їм з дружиною речей: жіночої сумки, чоловічої куртки та черевиків, ноутбуку. У курточці знаходилися гроші в сумі біля 40 000,00 грн.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що наприкінці лютого 2014 року він та його знайома ОСОБА_1 були доставлені до Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, де співробітники вказаного органу внутрішніх справ намагалися примусити ОСОБА_4 взяти на себе провину за викрадення майна ОСОБА_3 Коли ОСОБА_4 не погодився, на нього почали психологічно тиснути та погрожувати арештом, а потім працівники міліції запропонували йому вмовити ОСОБА_1 взяти провину на себе і обіцяли, що вона отримає умовний строк. Остання під психологічним тиском співробітників Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області змушена була взяти чужу провину на себе. Від показів, які він давав на досудовому слідстві, в судовому засіданні ОСОБА_4 відмовилася.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 в судові засідання не з'являлися. Численні ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова про привід вказаних свідків Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області виконані не були. Заходи прокурорського реагування до осіб, винних у невиконанні ухвал суду про привід свідків, застосовані не були. Судові доручення щодо встановлення місцезнаходження вказаних свідків органом досудового розслідування виконані не були.

Оцінюючи такий доказ, як протокол проведення слідчого експерименту від 07 березня 2014 року за участю ОСОБА_1, суд приходить до висновку про недостатність даного доказу для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки, оскільки у судовому засіданні обвинувачена свою провину у викраденні майна ОСОБА_3 не визнала, покази ОСОБА_1 підтвердив і свідок ОСОБА_4, доручення суду, надане прокурору Харківської області, про перевірку показів обвинуваченої і свідка, не виконане; свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 в судове засідання взагалі не з'явилися, судові доручення та ухвали суду про привід вказаних свідків органом досудового розслідування виконані не були, об'єктивних причин їх невиконання суду не представлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показами, наданими слідчому, прокурору, або посиланням на них.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу у відповідності до приписів ч. 1 ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Оцінюючи досліджені судом докази, надані в обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, про ненадання прокурором жодного прямого доказу на підтвердження вчинення обвинуваченою вказаного кримінального правопорушення, що тягне за собою неможливість ухвалення судом обвинувального вроку.

Враховуючи те, що стороною обвинувачення не доведено вину ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, остання підлягає виправданню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України - в зв'язку з не доведенням, що кримінальні правопорушення за вищевказаним епізодом вчинено обвинуваченою.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд визнає розкаяння обвинуваченої у вчиненому, наявність на її утриманні малолітньої дитини.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд визнає рецидив злочинів.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона по місцю проживання характеризується задовільно, на обліку в психіатричному диспансері не перебуває, з 2012 року перебуває на обліку у наркологічному диспансері з діагнозом полінаркоманія, працює спеціалістом благочинних організацій і фондів в Благодійній організації «Міжнародний благодійний фонд «Іжаки», не заміжнья, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше засуджена: вироком Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2004 року за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі; 30 квітня 2013 року вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, ст. 75 КК України - 1рік.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу винної, яка працює та є матір'ю одиначкою, обставини визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень призначити їй покарання у вигляді штрафу, в межах санкції ч. 2 ст. 263 КК України.

У зв'язку із виправданням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України і враховуючи те, що даний епізод був інкримінований обвинуваченій в період іспитового строку за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, ст. 75 КК України - 1рік, то вказаний вирок належить виконувати самостійно.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана ману фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, у зв'язку із виправданням обвинуваченої ОСОБА_1 за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, - відповідно до вимог ч. 3 ст. 129 КПК України, підлягає залишенню без розгляду.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний ОСОБА_1 по кримінальному провадженню за ч. 3 ст.185 КК України, відповідно до вимог ст. 203 КПК України припиняє свою дію негайно після проголошення вироку.

Судові витрати по епізоду, визнаному судом доведеним, відповідно до положень ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

По кримінальному провадженню № 12014220460000788 була проведена судова трасологічна експертиза № 96 від 14 березня 2014 року, витрати на проведення якої склали 305,90 грн.

Враховуючи те, що дана експертиза проведена в межах обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, а суд прийшов до висновку про виправдання останньої за даним обвинуваченням, судові витрати, відповідно до положень ст. 124 КПК України з обвинуваченої не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 510,00 грн.

ОСОБА_1 по епізоду таємного викрадення 12 лютого 2014 року майна потерпілого ОСОБА_3 - визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні та виправдати, в зв'язку із недоведеністю вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, ст. 75 КК України - 1рік, - виконувати самостійно.

Негайно після проголошення вироку припинити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного ОСОБА_1.

Позовну заяву ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, - залишити без розгляду.

Речові докази: ноутбук ТМ «Asus Х5ЕАС AMD Turion» чорного кольору, серійний номер - SN: 99NOFSO35779363, який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 - залишити зберігати у потерпілого; циліндричний механізм замка - залишити зберігати у камері схову Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Речові докази: металевий кастет, вилучений 27 вересня 2014 року у ОСОБА_1, який передано на зберігання до камери схову Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - після набрання вироком законної сили знищіти.

Стягнути з засудженої ОСОБА_1 в дохід держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова), судові витрати за проведення судово-криміналістичної експертизи № 444 від 29 вересня 2014 року в сумі 368,93 грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: О.Ю. Алтухова