Ухвала суду № 40876931, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7557/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Тетерєвої М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань», Керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань» Кушерця Василя Івановича про визнання дій протиправними, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулася у суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань», Керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань» Кушерця Василя Івановича, в якому просила визнати дії відповідачів, які полягали в ненаданні інформації за запитом, протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ректора, голови приймальної комісії Університету сучасних знань, що полягають у ненаданні інформації за запитом від 25.11.2013 року на інформацію позивача.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ТОВ ВНЗ «Університет сучасних знань» подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження в адміністративній справі - закрити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню, із закриттям провадження у справі, з таких підстав.

Відкриваючи провадження у справі та вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Як убачається з матеріалів справи, Всеукраїнською громадською організацією «Комітет конституційно-правового контролю України» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань», Керівника цього Товариства Кушерця Василя Івановича з огляду на ненадання інформації за запитом у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Як убачається з матеріалів справи, Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» є багатопрофільним недержавним вищим навчальним закладом, що створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про що свідчить статут закладу, зареєстрований Печерською районною в м. Києві державною адміністрації та затверджений Міністерством освіти і науки України в 2002 році (копія міститься в матеріалах справи).

Із довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 23.08.2012 АА№614259 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань» є юридичною особою приватної форми власності. Керівником юридичної особи є Кушерець Василь Іванович.

Враховуючи приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що у приватного вищого навчального закладу, так само як і в його керівника, відсутні ознаки розпорядника інформації, визначені частиною 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Так, суд першої інстанції помилково виходив із того, що Університет сучасних знань виконує делеговані освітні повноваження суб'єкта владних повноважень, адже ані в Законі України «Про вищу освіту», ані в Положенні про Міністерство освіти і науки України, затвердженому указом Президента України від 25.04.2013 року № 240/2013 чи інших нормативно-правових актах, не передбачено делегування повноважень Міністерства, як суб'єкта владних повноважень, іншим органам влади, установам та організаціям, в тому числі і їх керівникам. Не передбачено законодавством також і делегування будь-яких повноважень суб'єктів владних повноважень вищим навчальним закладам з приватною формою власності.

Стаття 1 Закону України «Про вищу освіту» визначає вищий навчальний заклад державної форми власності як вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади.

Разом з тим, ВНЗ «Університет сучасних знань» не був заснований державою і не фінансується з державного бюджету.

У той же час, вищий навчальний заклад приватної форми власності підпорядкований лише власнику (власникам) (ст. 1 Закону України «Про вищу освіту»).

Також, апеляційний суд зазначає, що згідно частини 2 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють інформацією про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян та іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Як убачається з матеріалів справи, у листопаді 2013 року позивач звертався до відповідача із запитом про інформацію, в якому просив надати інформацію про зміни (за їх наявності), внесені до Статуту ВНЗ протягом 2013-2014 років, витяг ВНЗ з ЄДРПОУ, правила прийому до ВНЗ у 2014 році, Положення про приймальну комісію ВНЗ, наказ про затвердження складу приймальної комісії.

Указані, затребувані позивачем документи, на переконання колегія суддів, є такими, що стосуються внутрішньої організації діяльності юридичної особи та не становлять суспільного інтересу. Тобто, ці документи не є такими, в отриманні яких може бути зацікавлене необмежене коло осіб за звичайних умов.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідачі в цій справі не являються розпорядниками публічної інформації.

Необхідно зазначити, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі спори щодо правовідносин, пов'язаних з доступом до публічної інформації, в яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність розпорядників публічної інформації, в тому числі й у разі, якщо і такими розпорядниками є не суб'єкти владних повноважень.

Враховуючи викладене, вирішальною ознакою для віднесення даної категорії справ до справ адміністративного судочинства є той факт, що запитувана інформація має бути публічною інформацією та запитуватись вона повинна саме у розпорядника публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Проте, як вже зазначалось, відповідачі в даній справі не відносяться ані до розпорядників публічної інформації, ані до суб'єктів владних повноважень, а тому даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Окрім того, судова колегія зазначає, що згідно частини 4 статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у встановлених цим Кодексом та іншими законами випадках.

У той же час, позивач в даній справі не являється суб'єктом владних повноважень, а тому розгляд такої в порядку адміністративного судочинства суперечив би приведеній вище нормі.

Згідно ст. ст. 157 ч. 1 п. 1, 203 ч. 1 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у випадку, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На виконання вимог частини 2 статті 157 Кодексу, колегія суддів роз'яснює позивачу, що предметом спору у даній справі являються дії щодо ненадання інформації, яка є об'єктом цивільних прав згідно статті 177 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів ст. 200 цього Кодексу, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, у разі, якщо позивач вважає, що його певне право було порушене відповідачами, він має змогу звернутись до відповідного суду, що розглядає спори в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 4, 50, 17, 157, 160, 195, 196, 198, 203, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2014 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань», Керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Вищого навчального закладу «Університет сучасних знань» Кушерця Василя Івановича закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 13 жовтня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М