Постанова № 40876577, 09.10.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3930/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т. при секретаріГорячій Д.Л. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків ТОВ "Атоммонтажсервіс" із ТОВ "ТБК "Фаворі-строй" (код ЄДРПОУ 38251558) за період з 01.01.2013 року по 01.03.2014 року, Нетішинським відділенням Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України неправомірно, на думку позивача, винесені податкові повідомлення-рішення від 16.06.2014 року №0002782202 та №0002792202.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив викладені в позовній заяві обставини, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" заперечив, з підстав викладених в письмовому заперечені, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс", ідентифікаційний код 30563645, зареєстроване 20.01.2003 року як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У період з 15.05.2014 року по 23.05.2014 року представниками контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків ТОВ "Атоммонтажсервіс" із ТОВ "ТБК "Фаворі-строй" (код ЄДРПОУ 38251558) за період з 01.01.2013 року по 01.03.2014 року.

За результатами перевірки було складено акт № 4/22-14-22-04/30563645 від 30 травня 2014 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог:

п.44.1, п.44.6 ст. 44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 35491 грн.;

пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 242065 грн., у тому числі:

- за листопад 2013 року в сумі 135073 грн.;

- за грудень 2013 року в сумі 106992 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Нетішинським відділення Славутської ОДПІ прийняті: податкове повідомлення-рішення №0002792202 від 16.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 363917 грн. 50 коп., з яких: за основним платежем в розмірі 242065 грн. та 121032,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення №0002782202 від 16.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44363,75 грн., з яких: за основним платежем в розмірі 35491 грн. та 8872,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акта перевірки № 4/22-14-22-04/30563645 від 30 травня 2014 року, заперечень на адміністративний позов та пояснень, які були надані представником Славутської об'єднаної державної податкової інспекції у судових засіданнях, висновки щодо порушення позивачем вказаних положень податкового законодавства ґрунтується на твердженні про відсутність фактичного здійснення операцій ТОВ "Атоммонтажсервіс" із контрагентом ТОВ "ТБК "Фаворі-строй".

Судом встановлено, що між ТОВ "Атоммонтажсервіс" (покупець) та ТОВ "ТБК "Фаворі-строй" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №15/11-13 від 15 листопада 2013 року відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності (товар), а покупець - прийняти та оплатити його.

Суд не погоджується з позицією представників відповідача про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом виходячи з наступного.

Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

На виконання сторонами умов вище вказаного договору купівлі-продажу позивачем надані суду, належним чином оформлені видаткові та податкові накладні, платіжні доручення на підтвердження оплати за товар.

Крім того, висновки відповідача про безтоварність господарської операції позивача із контрагентом ТОВ "ТБК "Фаворі-строй" ґрунтуються на твердженні про те, що зазначені операції фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання та їх реальний характер документально не підтверджений, не надано доказів розумної економічної причини (ділової мети), що підтверджується, на думку представника відповідача, актом перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУМД у Луганській області від 26.03.2014 року №561/12-34-22-04/38251558 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТБК "Фаворі-Строй", код ЄДРПОУ 38251558, з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків у період з 01.07.2012 року по 01.03.2014 року.

Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача, оскільки загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції придержується Європейський Суд з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також Європейський Суд з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" (Заява № 803/02) зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Крім того відповідачем надано суду копію протоколу допиту свідка ОСОБА_3. На думку відповідача зазначеним підтверджується фіктивність первинних документів, які надавалися позивачем при проведенні перевірки.

Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 4 статті 72 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, суд не може прийняти показання ОСОБА_3 в якості в якості достатнього та належного доказу, так як викладені в протоколі допиту свідка дані не спростовують у встановленому законом порядку докази, що наявні у матеріалах справи

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Крім того, частина 4 зазначеної статті КАС України передбачає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, питання фіктивності правочинів та фіктивності первинних документів не є предметом розгляду у даній справі та не є предметом оскарження. Дане питання має бути з'ясовано в ході окремого судового розгляду із постановленням судового рішення про визнання чи не визнання первинних документів фіктивними або шляхом ухвалення вироку в кримінальній справі.

Крім того, судом в ході судового розгляду встановлено, що використання придбаного позивачем у ТОВ "ТБК "Фаворі-строй" товару підтверджуються подальшим використанням у господарській діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Атоммонтажсервіс", а саме було укладено договір №05/08-13/75-13-8-13-24451 від 23.08.2013 року. Відповідно до умов вказаного договору ДП НАЕК "Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" (замовник) та ТОВ "Атоммонтажсервіс" (підрядник) уклали договір відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи з влаштування теплового контуру та підготовці будівлі РПВП 6/0,4 кВ ЗРДЕС до осінньо-зимового періоду.

На виконання сторонами умов вище вказаного договору позивачем надані належним чином оформлені первинні документи, а саме: протоколи узгодження договірної ціни до договору, календарний план виконання робіт, договірну ціну на виконання будівельно-монтажних робіт з влаштуванням теплового контуру та підготовці будівлі РПВП 6/0,4 кВ ЗРДЕС до осінньо-зимового періоду, локальний кошторис №165-014с, відомість ресурсів до локального кошторису №165-014с, додаткову угоду №1 до договору №05/08-13/75-138-13-24451 від 23.08.2013 року на виконання робіт, додаткову угоду №2 до договору №28/11-13 від 28.11.2013 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів до актів виконаних робіт, сертифікат відповідності, додаток до сертифіката відповідності, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/12896 від 02.03.2010 року, технічні паспорти та банківські виписки про рух коштів.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні, а відтак суми ПДВ правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди, на основі отриманих податкових накладних. Аналогічно, операції із зазначеним контрагентом правомірно відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 7 - 12, 17, 18, 70, 71, 86, 159 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2014 року №0002782202 та №0002792202, прийнятих Нетішинським відділення Славутської ОДПІ.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2014 року

Суддя/підпис/У.Т. Данилюк"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк