Постанова № 40876481, 07.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року місто Київ № 810/5648/14

09.56

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Гузіка М.І., представників

позивача:- Кваша В.Ю., відповідача:- Руднева М.Є.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Росава»доЦентрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринкупровизнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Росава» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 10.09.2014 № 1376-ЦД-1-Е.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач повністю не погоджується з прийнятою постановою про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, оскільки Товариство тривалий час знаходиться в процедурі банкрутства, ситуація на підприємстві склалась так, що з часом стали відсутні органи правління та спостережна рада, які спроможні були прийняти рішення про приведення у відповідність до норм чинного законодавства статуту та внутрішніх положень Товариства. В той же час, на звернення позивача до Фонду державного майна України, який є власником 74, 62 % акцій Товариства, щодо легітимного скликання зборів акціонерів для внесення пропозицій щодо змін та доповнень до статуту Товариства жодних дій з боку основного тримача акцій для скликання зборів акціонерів вчинено не було. 14.12.2010 ухвалою Господарського суду Київської області вдруге порушено справу про банкрутство ВАТ «Росава», яке триває до цього часу. Крім того, на підприємстві даною ухвалою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Також, позивач вважає, що про неправомірність оскаржуваної постанови про застосування санкцій свідчить її невідповідність статті 19 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343), згідно з яким під час дії мораторію забороняються стягнення на підставі виконавчих документів та не нараховується неустойка (штраф, пеня).

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Росава» зареєстроване 19.07.1999 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ - 00152269.

Як встановлено з положень статуту Товариства, позивач є учасником ринку цінних паперів.

Центральним територіальним департаментом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 29.01.2014 у відношенні ВАТ «Росава» було видано Розпорядження № 32-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери, термін виконання до 07.05.2014.

Стосовно ВАТ «Росава» постановою від 08.08.2014 № 05/02/3881/ПП порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів у зв'язку з порушенням вимог пункту 5 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства».

26.08.2014 Комісія стосовно Товариства складено Акт про правопорушення на ринку цінних паперів № 1324-ЦД-1-Е.

В даному акті відповідачем зафіксовано, що станом на 26.08.2014 ВАТ «Росава» не усунуто порушення вимог пункту 5 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства», а саме: не приведення ВАТ «Росава» статуту та внутрішніх положень Товариства у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства», що свідчить про невиконання Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 29.01.2014 № 32-ЦД-1-Е.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті від 26.08.2014 позивач підписав документ із зауваженнями, викладеними у листі (поясненнях) від 26.08.2014 № 02-9/37. У даному листі позивач пояснює, що привести у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» статуту ВАТ «Росава» та внутрішніх положень Товариства немає змоги, оскільки не обрано вищі органи управління Товариством та не скликано збори акціонерів, хоч з 17.08.2010 припинено справу про банкрутство позивача. Так, тримач найбільшої частки Товариства (74, 62% акцій) - Фонд державного майна України дій, спрямованих на скликання зборів, не вчиняє, а Комісія на лист позивача від 26.09.2011 № 482 надала роз'яснення листом від 11.11.2011 з витягами із чинних нормативно-правових актів, проте чіткого плану дій Товариству не запропонувала.

Не зважаючи на вказані зауваження 10.09.2014, відповідачем прийнято постанову № 1376-ЦД-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів в розмірі 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102 000, 00 гривень за порушення пункту 8 статті 11 Закону України від 30.10.1996 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі - Закон №448/96-ВР).

На підтвердження позиції позивача суду надано копію листа-звернення до ФДМУ від 20.08.2010 № 533, з якого вбачається, що посадові особи Товариства намагалися ініціювати скликання зборів акціонерів.

Крім того, позивачем надано суду копію листа-звернення від 26.09.2011 № 482, з якого вбачається, що Товариство просить Комісію про роз'яснення щодо ситуації про неможливість легітимного скликання зборів акціонерів, оскільки на Товаристві залишилось тільки дві особи органів управління - заступник голови правління та член правління. З даного листа вбачається, що позивач лише констатував факт відсутності правомочного органу правління для скликання зборів акціонерів, проте не зазначив про свої звернення до ФДМУ щодо ініціювання скликання зборів акціонерів.

З наявної в матеріалах справи копії листа-роз'яснення відповідача від 11.11.2011 № 16/01/21805 вбачається, що Комісія, посилаючись на норми чинного законодавства, роз'яснила позивачу про можливість саме ФДМУ вимагати скликання позачергових загальних зборів акціонерів.

Також, з наявної в матеріалах справи ухвали Господарського суду Київської області від 14.12.2010 у справі № Б8/191-10 вбачається, що 14.12.2010 стосовно Товариства порушено справу про банкрутство. Цією ж ухвалою арбітражного керуючого Борейка А.М. призначено розпорядником майна позивача. З ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2012 у справі № Б8/191-10 вбачається, що арбітражного керуючого Борейка А.М. замінено на Мартинко А.Г.

Даний факт встановлений постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 у справі № 810/1370/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014.

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 03.03.2014 у справі № Б8/191-10 призначено особу органу правління - Голову правління ВАТ «Росава» Кіцул С.Б.

Для підтвердження власної позиції про неможливість скликати збори акціонерів для вирішення питання про приведення у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» статуту ВАТ «Росава» та внутрішніх положень Товариства позивачем надано суду копію статуту Товариства, з якого вбачається таке.

Згідно з пунктом 6.1 статуту Товариство випускає акції на весь розмір статутного фонду та проводить їх реєстрацію в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пункт 4.1 визначає, що засновником Товариства є держава в особі Фонду державного майна України (ФДМУ), акціонерами Товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, які набули право власності на акції Товариства.

В той же час, пункт 4.6 статуту передбачає, що акціонери відповідають за зобов'язаннями Товариства тільки в межах належних їм акцій.

Дані обставини також встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 у справі № 810/1370/14.

Відповідно до статті 8 статуту вищим органом управління Товариства є загальні збори акціонерів, до виключної компетенції якого входить, зокрема, прийняття рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів Товариства. Дана стаття, також, визначає, що чергові збори акціонерів збираються Правлінням не рідше 1 разу на рік, а позачергові, зокрема, на вимогу акціонерів, які володіють в сукупності більш як 10 % голосів (1 акція=1 голос). Якщо протягом 20 днів Правління не виконало вимогу, то такі акціонери мають право самі скликати загальні збори.

Згідно з пунктом 8.5 статуту виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. Правління складається із 9 осіб та його рішення є правомочним, якщо на засіданні присутні не менше Ѕ його членів.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, Товариство звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону № 448/96-ВР, державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Стаття 2 даного Закону встановлює, що метою державного регулювання ринку цінних паперів, зокрема, є додержання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.

Відповідно до статті 5 Закону № 448/96-ВР, державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з пунктом 10 статті 8 Закону № 448/96-ВР, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 14 статті 8 Закону № 448/96-ВР, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право: накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Відповідно до пункту 8 статті 11 Закону №448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом, відповідно до вказаних норм чинного законодавства відповідач за порушення Товариством пункту 5 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» застосував санкції у розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 102 000, 00 гривень.

Так, пунктом 5 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

- внесення змін до статут товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання інших вимог цього Закону у статуті товариства;

- приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами Закону.

Суду доведено та не заперечується позивачем, що Товариством, зокрема, його уповноваженим органом не здійснено дій щодо внесення змін до статуту Товариства та приведення внутрішніх положень Товариства із вимогами Закону, як того вимагає законодавство. Так, у зв'язку із відсутністю правомочного правління Товариства та ініціативи ФДМУ, як основного тримача акцій підприємства, позивачем не скликано загальні збори для вирішення питання про внесення змін до статуту Товариства та приведення внутрішніх положень Товариства із вимогами Закону.

Таким чином, судом встановлено факт порушення позивачем пункту 5 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» та правомірність застосування санкції з боку Комісії.

В той же час, суд не бере до уваги посилання позивача на факт порушення стосовно підприємства справи про банкрутство, відмову ФДМУ від вимоги скликати позачергові збори акціонерів та відсутність правомочного органу правління, до компетенції якого належить скликання загальних зборів - єдиного органу, який може вирішити питання про внесення змін до статуту Товариства та приведення внутрішніх положень Товариства із вимогами Закону, з огляду на таке.

Як зазначено вище, основним власником Товариства є ФДМУ, якому належить 74, 62 % акцій підприємства. Саме в межах цінності наявних у тримача цінних паперів акцій акціонери Товариства відповідають за зобов'язаннями позивача перед третіми особами. Судом встановлено, що Фонду державного майна України як основному акціонеру Товариства було відомо про необхідність скликання загальних зборів, проте жодних дій, як свідчать матеріали справи, з його боку вчинено не було. Таким чином, дана бездіяльність призвела до застосування санкції з боку Комісії у сумі 102 000, 00 гривень, основний тягар якої припаде саме на ФДМУ, як на власника найбільшої частки Товариства.

В той же час, суд не бере до уваги посилання позивача на положення статті 19 Закону № 2343, оскільки ним передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається із вказаної норми законодавства, мораторій на санкції стосується виключно невиконання грошових зобов'язань і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів, проте не стосується порушень у сфері додержання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та відповідно прийнятого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що оскаржувану постанову від 10.09.2014 № 1376-ЦД-1-Е відповідач прийняв виключно на підставі, у спосіб і в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

При подачі адміністративного позову позивачем сплачено всю суму судового збору, а саме 2040 гривень, тому підстави для стягнення решти суми судового збору, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 жовтня 2014 р.