Ухвала суду № 40876477, 29.09.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №308/9389/14-ц

УХВАЛА

Іменем України

29.09.2014 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., при секретарі Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №43977909 від 14.07.2014 р, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати винести постанову про відкриття виконавчого провадження, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду зі скаргою на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №43977909 від 14.07.2014 р.

Вищевказана скарга вмотивована тим, що 14.07.2014 р. ст. державним виконавцем Баран В.В. районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області винесено Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) вп № 43977909. В даній Постанові головним державним виконавцем зазначено про те, що виконавчий лист не відповідає вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме відсутній ідентифікаційний код боржника та стягувача.

Однак скаржник не згоден з вищевказаними діями державного виконавця та просить визнати Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадженні № 43977909 від 14.07.14 року неправомірною та скасувати її, а також зобов'язати ст. державного виконавця Баран В.В. відкрити виконавче провадження на виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду виданого на виконанню рішення суду від 16.05.14 по судовій справі № 308\805\14-ц про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 яків проживають за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1: 20970.00 гривен майнової шкоди, завдано пошкодженням та знищенням майна, вартості робіт, необхідних для проведення відновлювальних робіт, 3000.00 гривен моральної шкоди, 2500.00 гривен на правову допомогу адвоката, 3000.00 гривен за проведення експертного дослідження, 487.00 гривен судового збору.

Скаржник ОСОБА_1 та її представник за довіреністю - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, скаргу просить задовольнити. Окрім цього просила стягнути з районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області сплачений судовий збір на користь скаржника.

Представник районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, клопотання пр. перенесення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Вивчивши матеріали скарги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною 2 ст. 384 ЦПК України скарга на дії державного виконавця подається до суду, який видав виконавчий документ.

Як вбачається із матеріалів справи скаржником не пропущено строк подачі даної скарги до суду відповідно до вимог ст. 384 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2014 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 16 травня 2014 р. по судовій справі 308\805\14-ц.

14.07.2014 р. ст. державним виконавцем Баран В.В. районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області винесено Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) вп № 43977909. В даній Постанові головним державним виконавцем зазначено про те, що виконавчий лист не відповідає вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме відсутній ідентифікаційний код боржника та стягувача.

Натомість у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий лист є виконавчим документом. Виданий судом виконавчий лист відповідає вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавчого провадження», оскільки в ньому зазначені всі обов'язкові дані, що мають бути вказані у виконавчому документі, а саме: повне найменування та ім'я стягувача і боржника, їх місцезнаходження та місце проживання.

Інші дані, зокрема, індивідуальний ідентифікаційний номер боржника як фізичної особі зазначається у виконавчому документі лише за наявності його у суду.

Таким чином, ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкція з організації примусового виконання рішень не містить норми, яка б вказувала на те, що відсутність, інших, необов'язкових даних у виконавчому документі є підставою для винесення оскаржуваної постанови, тобто постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Окрім цього, така позиція підтверджується Верховним Судом України в постанові від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14, інформаційному листі ВССУ щодо правомірності відмови у відкритті виконавчого провадження за відсутності ідентифікаційного коду, зокрема ВСУ вказав: «частина 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п.6 ч.1 ст.26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом із тим п.3 ч.3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Однак, будучи наділеним вищевказаними повноваженнями ст. державним виконавцем Баран В.В. районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області не було вжито жодних заходів щодо отримання інформації необхідної йому для виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду від 12 червня 2014 року, в даному випадку для отримання ідентифікаційних кодів сторін по справі.

А отже, відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачен Конституцією та законами України.

Однак, державний виконавець, при винесенні оскаржуваної Постанови, діяв всупереч положенням Конституції України та ЗУ «Про виконавче провадження», що є підставою для скасування вказаної Постанови.

Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 6 Закону України "Про виконавчу службу", зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" саме державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 18 цього Закону.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для вирішення питання про зобов'язання ст. державного виконавця Баран В.В. відкрити виконавче провадження на виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду виданого на виконанню рішення суду від 16.05.14 по судовій справі № 308\805\14-ц, оскільки суд не вправі зобов'язувати державного виконавця до вчинення дій, які не передбачені Законом України "Про виконавче провадження" та/або можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Така позиція міститься також і у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №43977909 від 14.07.2014 р, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати винести постанову про відкриття виконавчого провадження, є такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 389 ЦПК України та положень Закону України "Про судовий збір" підлягає стягненню з районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 6, 11, 18, 25 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 383-388 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №43977909 від 14.07.2014 р, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати винести постанову про відкриття виконавчого провадження- задовольнити частково.

Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадженні № 43977909 від 14.07.14 року визнати неправомірною та скасувати її.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 247,25 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош