Постанова № 40875208, 01.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа№ 910/10941/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Тищенко О.В.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 01.10.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2014 у справі №910/10941/14 (суддя Спичак О.М.)

за позовом державного підприємства «Український науково-дослідний інститут вагонобудування»

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 57 920,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2014 у справі №910/10941/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь державного підприємства «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» 57 920,00 грн. основного боргу та 1 994,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 15.08.2014 року Київським апеляційним господарським судом поновлено ДТГО «Південно-Західна залізниця» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2014 у справі №910/10941/14, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Тищенко О.В., Федорчук Р.В.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення в яких заперечив проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2014 - без змін.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Проте, представник відповідача брав участь в судовому засіданні 15.09.2014, в якому надав свої пояснення та підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

У зв'язку з чим, колегією суддів в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено враховуючи те, що відповідач був обізнаний про час та місце розгляду справи, а також скористався правом наданим ст. 22 ГПК України та направив свого повноважного представника в судове засідання 15.09.2014, який надав свої пояснення та висловив позицію відповідача.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2012 між Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» (замовник) укладено договір № 97ПЗ/П-12761/НЮ на обстеження технічного стану рухомого складу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по темі: «Обстеження технічного стану вагонів-платформ ДТГО «Південно-Західна залізниця» з метою визначення можливості їх подальшої експлуатації».

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг з обстеження технічного стану одного вагона-платформи складає 360,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 60,00 грн.

У пункті 2.2 договору визначено, що загальна вартість послуг за договором згідно з протоколом погодження договірної ціни складає : 99 720,00 грн, в тому числі ПДВ - 16 620,00 грн.

За умовами п. 2.3 договору, розрахунок за надані послуги проводиться шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця грошових коштів за фактичну кількість обстежених вагонів, на які оформлені мотивовані висновки та надані виконавцем акти здачі-приймання послуг та рахунки на відповідну суму, протягом 20 банківських днів із дня підписання акта замовником.

На виконання умов договору позивач надав Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-західна залізниця» послуги з обстеження технічного стану вагонів-платформ ДТГО «Південно-Західна залізниця» на загальну суму 99 720,00 грн., що підтверджується актом №516-12 від 04.10.2012 здачі приймання науково-технічної продукції за договором №ПЗ/П-12761/НЮ/97 від 12.04.2012 (підписаний представниками та скріплений печатками сторін) та актом звірки взаєморозрахунків станом на 03.06.2014.

Відповідач всупереч п. 2.3 даного договору, за надані послуги розрахувався частково на суму 41 800,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 57 820,00 грн.

Позивач 04.04.2014 звертався до відповідача з претензією №05-09/06/0 з вимогою про погашення суми боргу, яка відповідачем залишена без відповіді.

У червні 2014 року державне підприємство «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про стягнення з відповідача 57 820,00 грн. основного боргу, у зв'язку з порушенням умов договору №97ПЗ/П-12761/НЮ від 19.03.2012.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги ДП «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого та виходячи з положень ч. 1 ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт виконання позивачем умов договору з обстеження технічного стану вагонів-платформ ДТГО «Південно-Західна залізниця» на загальну суму 99 720,00 грн. підтверджується актом №516-12 від 04.10.2012 здачі приймання науково-технічної продукції за договором №ПЗ/П-12761/НЮ/97 від 12.04.2012, підписаний представниками та скріплений печатками сторін, а також актом звірки взаєморозрахунків станом на 03.06.2014.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що розрахунок за надані послуги проводиться шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця грошових коштів за фактичну кількість обстежених вагонів, на які оформлені мотивовані висновки та надані виконавцем акти здачі-приймання послуг та рахунки на відповідну суму, протягом 20 банківських днів із дня підписання акта замовником.

Натомість, відповідач всупереч п. 2.3 даного договору, за надані послуги розрахувався частково на суму 41 800,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 57 820,00 грн.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання останнім свого зобов'язання по оплаті за надані позивачем послуги, не містять їх і матеріали справи.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 57 920,00 грн. основного боргу є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження скаржника, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують надання позивачем відповідачу послуг на суму 99 720,00 грн., судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки з акта № 516-12 від 04.10.2012 здачі приймання науково-технічної продукції за договором № ПЗ/П-12761/НЮ/97 від 12.04.2012 вбачається, що позивачем були надані відповідачу послуги з аналізу технічного стану 277 вагонів-платформ ДТГО «Південно-Західна залізниця» та, окрім того, Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» частково були оплачені зазначені послуги. Крім того, судовою колегією достовірно було встановлено та досліджено факт виконання всіх умов п. 2.3 договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 04.07.2014.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2014 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2014 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2014 у справі №910/10941/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2014 у справі №910/10941/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10941/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.В. Тищенко

Р.В. Федорчук