Рішення № 40875126, 13.10.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 Справа № 920/1106/14

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Кальченко А.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Сафеніна А.Е.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1106/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційного підприємства "Логіка", м.Суми

про стягнення 130089,49 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулося ТОВ "Гуров і К" з позовом до ТОВ Виробничо - комерційного підприємства "Логіка" про стягнення 116080,23 грн. заборгованості за договірними зобов'язаннями. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №06/09-12 від 06.09.2012р. щодо оплати поліграфічної продукції та виконання позивачем поліграфічних робіт.

Заявою від 12.07.2014р. позивачем збільшено розмір позовних вимог до 123751,12 грн. (у зв'язку зі збільшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат за час розгляду справи).

23.07.2014р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому ТОВ ВКП "Логіка" повністю заперечує позовні вимоги. В обгрунтування своєї позиції відповідач посилається на неузгодження ціни продукції по договору, а також на відсутність оригіналів - макетів продукції та технічних умов, які б були підписані та завірені печаткою ТОВ ВКП "Логіка". Також відповідач посилається на відсутність затвердженого ним асортименту поліграфічної продукції та технічного завдання для її виготовлення у вигляді підписаних та завірених печаткою відповідних специфікацій.

Заявою від 19.08.2014р. позивачем збільшено розмір позовних вимог до 127303,30 грн. (без врахування судових витрат).

Заявою від 12.09.2014р. позивачем збільшено розмір позовних вимог до 130089,49 грн. (у зв'язку зі збільшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат за час розгляду справи).

Ухвалою суду від 15.09.2014р. прийнято збільшення позивачем позовних вимог до 130089,49 грн. Зобов'язано відповідача надати суду відзив щодо позовної заяви з урахуванням збільшення позивачем позовних вимог до 130089,49 грн.

Разом з тим, відповідач вимог ухвали суду від 15.09.2014р. не виконав та не надав суду відзиву щодо позовної заяви з урахуванням збільшення позивачем позовних вимог до 130089,49 грн. хоча в судове засідання 22.09.2014р. представник відповідача з'явився.

Ухвалою суду від 22.09.2014р. розгляд справи було відкладено на 13.10.2014р. Зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 15.09.2014р., а саме, надати суду відзив щодо позовної заяви з урахуванням збільшення позивачем позовних вимог до 130089,49 грн.

В судове засідання 13.10.2014р. представник відповідача не з'явився, відповідач вимог ухвал суду від 15.09.2014р. та від 22.09.2014р. не виконав та не надав суду відзиву щодо позовної заяви з урахуванням збільшення позивачем позовних вимог до 130089,49 грн.

Разом з тим, суд наголошує, що про судове засідання призначене на 13.10.2014р. представник відповідача був повідомлений належним чином (а.с.218 том 1).

Враховуючи невиконання відповідачем вимог суду щодо надання суду відзиву на позовну заяву з урахуванням збільшення позивачем позовних вимог до 130089,49 грн., а також враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання в умовах належного його повідомлення про час та дату проведення засідання, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи у відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами, відповідно до вимог статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

06 вересня 2012 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено договір №06/09-12 (а.с.16-19 том 1).

Відповідно до п.1.1 договору №06/09-12 виконавець зобов'язався виготовити поліграфічну продукцію та виконати поліграфічні роботи, а замовник зобов'язався оплатити продукцію та роботи у повному обсязі.

Асортимент поліграфічної продукції, її кількість та вигляд погоджується сторонами у відповідних заявках на друк і затверджених оригінал - макетах. Замовник надає власні оригінал - макети продукції, що виготовляється. Робота може виконуватися із матеріалів виконавця. Замовник затверджує оригінали - макети і технічні умови (п.1.2, п.1.3., п.1.4, п.2.1 договору №06/09-12).

Зі змісту п.2.2 договору №06/09-12 вбачається, що підставою для початку робіт виконавцем по даному договору являється: надання по акту приймання - передачі в електронному вигляді оригінал - макетів необхідних для виконання поліграфічних робіт; затвердження асортименту продукції і технічних завдань для її виготовлення у вигляді підписаних і завірених печаткою відповідних специфікацій (додатків).

Відповідно до п.3.1 договору №06/09-12 вартість робіт по договору визначається у відповідних специфікаціях (відповідному додатку), який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.1 договору №06/09-12 приймання - передача готової продукції здійснюється шляхом передачі виконавцем замовнику на складі виконавця або іншим способом погодженим сторонами.

Остаточний розрахунок здійснюється замовником у повному обсязі на підставі видаткових накладних по факту отримання готової поліграфічної продукції, але не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі продукції виконавцем.

Враховуючи умови договору та надані позивачем копії документів, поліграфічна продукція позивачем виготовлялась лише після того, як від відповідача було отримано відповідне замовлення та власний оригінал - макет, погоджений підписом та скріплений печаткою, що підтверджується тривалим виготовленням продукції виключно до оригінал - макетів та замовлень ТОВ ВКП "Логіка" (а.с.95-159 том 1).

Суд наголошує, що на протязі тривалого періоду часу з вересня 2012 року по березень 2014 року погодження сторонами асортименту та вигляду поліграфічної продукції шляхом направлення відповідачем позивачу замовлень та оригінал - макетів засвідчених у встановленому порядку, після чого позивач приступав до виготовлення затвердженої продукції.

Зазначена практика взаємовідносин сторін не суперечить умовам договору щодо погодження сторонами асортименту, макетів та специфікації продукції.

Наявними у справі документами, в тому числі : копіями видаткових накладних, рахунків на оплату, довіреностей представника відповідача на отримання матеріальних цінностей, а також наданих позивачем відомостей по рахунку за 2012 рік, оборотів рахунку за 2013, 2014 роки вбачається що відповідач виконував свої договірні зобов'язання по договору №06/09-12, отримував замовлену продукцію та оплачував виконані роботи та виготовлену продукцію.

Жодних спорів предметом, яких би було неналежне погодження асортименту, макетів, специфікації продукції тощо, між сторонами не виникало. Відповідач не звертався до позивача щодо виготовлення останнім неузгодженої, на думку відповідача, продукції та відмови від її оплати.

Щодо погодження договірної ціни на продукцію, то таке погодження підтверджується, як копією електронного листа представника відповідача так і підписом представника відповідача на самих видаткових накладних про отримання товару за зазначеними в них цінами.

Щодо погодження договірної ціни на продукцію, то таке погодження підтверджується, як копією електронного листа представника відповідача так і підписом представника відповідача на самих видаткових накладних про отримання товару за зазначеними в них цінами.

Суд зазначає, що у разі непогодження договірної ціни, відповідач не був позбавлений можливості та права відмовитись від прийняття продукції від позивача. Однак не зробив цього та прийняв продукцію.

Тому, доводи відповідача щодо непогодження ціни, асортименту та вигляду поліграфічної продукції спростовуються наявними у справі документами та суперечать фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі: копій видаткових накладених, обороту рахунків за період з 01.01.2014р. по 10.10.2014р., акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. по 19.03.2014р. підписаного сторонами та скріпленого їх печатками, відповідач заборгував позивачеві 105040 грн. за надані послуги та продукцію.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за договором №06/09-12 у сумі 105040 грн.

Тому, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №06/09-12 за поставлений товар та надані послуги у сумі 105040 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення цієї суми підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п.6.4 договору №06/09-12 у випадку прострочення замовником оплати за даним договором, виконавець вправі стягнути з нього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поліграфічної продукції, вказаної у видатковій накладній, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором №06/09-12, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10865,10 грн. пені, 12501,89 грн. інфляційних збитків, 1682,50 грн. трьох відсотків річних - підлягають задоволенню, як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 2613,53 грн. та 587,22 грн. витрат пов'язаних з прибуттям у судові засідання представника позивача, які підтверджуються наданими проїздними документами.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційного підприємства "Логіка" (40021, м.Суми, вул.Кірова, 144/3, офіс 2, ід. код 06711682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К" (61117, м.Харків, вул.Блюхера, 38 А, кв.24, ід. код 35070024) заборгованість за договором №06/09-12 від 06.09.2012р. у розмірі 130089,49 грн., в тому числі: 105040 грн. основного боргу, 10865,10 грн. пені, 12501,89 грн. інфляційних збитків, 1682,50 грн. трьох відсотків річних; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 2613,53 грн. та витрати пов'язані з прибуттям у судові засідання представника позивача у сумі 587,22 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 14.10.2014р.

Суддя (підпис) В.В. Рунова