Постанова № 40874512, 06.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ06 жовтня 2014 р. Справа № 804/10405/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріЖижиній К.П. за участю: представників позивача Богданова О.І., Ескіної С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Енергопростір» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.04.2014 року №0000532201, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 183 637грн., з яких 122 425 грн. - сума податку, 61 212,50 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу щодо заниження ПДВ не відповідають дійсності. На час перебування у господарських відносинах з ПП «Компанія Лінк» підприємство було зареєстроване в установленому порядку, у тому числі як платник податку на додану вартість. Враховуючи наявність всіх первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій, позивач вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Представники позивача вимоги позову підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2014 року не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Енергопростір»» зареєстроване 14 листопада 2007 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Видами економічної діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Енергопростір»» є діяльність у сфері інжинірингу, геології, геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, виробництво будівельних металевих конструкцій, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші спеціалізовані будівельні роботи, будівництво житлових і нежитлових будівель.

31.03.2014 року на підставі наказу №214 від 31.03.2014 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Компанія Лінк» за листопад 2013 року.

31 березня 2014 року відповідачем було складено акт №369/22-03/35323619 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Енергопростір»» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Компанія Лінк» за листопад 2013 року.

Перевіркою ТОВ «Будівельна компанія «Енергопростір» встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, за перевірений період, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 122 424,88 грн. за період листопад 2013 року.

17 квітня 2014 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоході в у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення - рішення № 0000532201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Енергопростір»» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 183 637 грн., з яких 122 425,00 грн. - за основним платежем, 61 212,50 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Головного Управління Міндоході в у Дніпропетровській області, яким було призначено документальну позапланову перевірку за результатами якої складено акт №657/22-03/35323619 від 13.06.2014 року.

Зазначеним актом №657/22-03/35323619 від 13.06.2014 року висновки акту перевірки від 31.03.2014 року №369/22-03/35323619 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковий орган визначив здійснення ТОВ «Будівельна компанія «Енергопростір»» операцій з ПП «Компанія Лінк», які не направлені на реальне настання правових наслідків, про що свідчить неможливість підтвердити реальність проведених господарських відносин між ТОВ «Будівельна компанія «Енергопростір» та ПП «Компанія Лінк».

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначається Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 01.11.2013 року позивачем ТОВ «БК «Енергопростір» (Замовник) було укладено договір №283 з ПП «Компанія Лінк» (Підрядник) предметом якого є виконання комплексу робіт з влаштування асфальтобетонного покриття на АЗК за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Гайсинське шосе. Даний договір було укладено на виконання договору №16 генерального підряду з ТОВ «Вест ойл Груп» та погоджено останнім 23.10.2013 року.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення цього договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

ПП «Компанія Лінк» на адресу позивача було виписано податкові накладні №1 від 06.11.2013 року, №2 від 07.11.2013 року, №3 від 11.11.2013 року, №5 від 14.11.2013 року №8 від 25.11.2013 року на суму 734 549,24 грн. в т.ч. сума ПДВ 122 424,88 грн.

На виконання умов договору між ТОВ «Будівельна компанія» та ПП «Компанія Лінк» та на підтвердження реальності здійснення господарської операції з ПП «Компанія Лінк» позивачем надано договірну ціну на влаштування асфальтобетонного покриття на АЗК на вул. Гайсинське шосе, м. Немирів, Вінницька обл., локальний кошторис на влаштування асфальтобетонного покриття, підсумкову відомість ресурсів, відомість ресурсів витрат замовника, довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за листопад 2013 року, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року форми КБ-2в, підсумкову відомість ресурсів за листопад 2013 року, відомість витрачених ресурсів витрат замовника.

Розрахунки відбувались в безготівковій формі та підтверджуються наданими як до перевірки так і в судовому засіданні платіжними дорученнями.

В процесі розгляду справи, позивачем були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ПП «Компанія Лінк».

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем не було надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПП «Компанія Лінк», які б містили записи щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням, враховуючи період здійснення господарських операцій. Наявна також інформація, що контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ та мав право видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Будівельна компанія «Енергопростір» та ПП «Компанія Лінк».

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ТОВ «Будівельна компанія «Енергопростір» та ПП «Компанія Лінк» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Будівельна компанія «Енергопростір» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару (робіт), просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Енергопростір». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Будівельна компанія «Енергопростір» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Енергопростір» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.04.2014 року №0000532201.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2014 року

Суддя С.І. Озерянська