Ухвала суду № 40874006, 08.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/758/14 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л. О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі:Старової Н. Е. Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В. Приходько К. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі позивач, ФОП ОСОБА_5) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі відповідач 1), Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області (далі відповідач 2) про стягнення бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 226 721,00 грн. та пені в сумі 46 217,07 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача 2 до судового засідання не з'явився, що не заперечує розгляду справи за його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно листа ДПІ у м. Чернігові № 8148/Я/28-109 від 21.06.2010 року податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року, подана позивачем електронною поштою 21.06.2010 року, не визнана як податкова звітність, оскільки заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

22.09.2010 року, на підставі п. 3 ст. 10 Закону України № 509 від 04.12.1990 року "Про державну податкову службу в Україні", проведено перевірку з питань своєчасності подання ФОП ОСОБА_5 декларації з ПДВ за травень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 2/17-419/НОМЕР_1 від 22.09.2010 року (а. с. 28), яким встановлені порушення абз. "а" та абз. "б" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами": фактично податкова декларація не подана.

На підставі вищевказаного Акту перевірки ДПІ у м. Чернігові було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003631740/0 від 28.10.2010 року, яким, згідно з пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначено ФОП ОСОБА_5 суму штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 по справі № 2а/2570/780/2011, що набрала законної сили, зазначене податкове повідомлення-рішення визнано нечинним (а. с. 32-34, 35-37) та встановлено, що дії ДПІ у м. Чернігові по невизнанню податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року є протиправними, а податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року вважається такою, що була подана 21.06.2010 року.

При цьому, питання з приводу підтвердження права ФОП ОСОБА_5 на бюджетне відшкодування судом не вирішувалось.

Оскільки заявлена позивачем до вішкодування сума не була відшкодована позивачеві, ФОП ОСОБА_5 звернулась з позовом до суду.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до 01 січня 2011 року, а тому регулюються діючими на час їх виникнення Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12 травня 1999 року «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», а з 1 січня 2011 року в частині повноважень податкового органу - відповідними положеннями Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до п. п. 7.7.5 - 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надае органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналогічні норми передбачені у ст. 200 ПК України.

Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Аналогічні норми містяться у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, на даний час відповідачем 1, у відповідності до п. п. 7.7.5 - 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не проведено перевірку щодо підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ, заявлених у податковій декларації за травень 2010 року даних в сумі 226 721,00 грн.

В судовому порядку бездіяльність відповідача 1 щодо невиконання останнім вимог п. 200.10, п. 200.12, п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, що потягло за собою неотримання відповідачем 2 від податкового органу висновків на відшкодування ПДВ за травень 2010 року в сумі 226 721,00 грн. ФОП ОСОБА_5 позивачем не оскаржувалась та не є предметом розгляду даного спору.

Отже, оскільки процедура підтвердження права ФОП ОСОБА_5 на бюджетне відшкодування з ПДВ за травень 2010 року відповідачами не виконана, стягнення такого бюджетного відшкодування є неможливим. Суд не може підміняти державний орган, дії, бездіяльність чи рішення якого оскаржуються, приймаючи замість його висновку (в Акті перевірки) інший висновок, який би відповідав закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до виключної компетенції чи внутрішньої організаційної діяльності такого суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 13.03.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.