Постанова № 40873990, 09.10.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2627/14

09 жовтня 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Запорожець І.А.,

відповідача: представник Іщук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр ТехноФос - Плюс"

до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій , -ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос-Плюс» (далі - ТОВ «УкрТехноФос-Плюс») звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області (далі - Управління ДВС) про визнання незаконними дії в частині винесення постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 114,46 грн. від 30.07.2014 року, визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з витрат на проведення виконавчих дій в сумі 114,46 грн. від 30.07.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки строк, наданий боржнику на добровільне виконання не скінчився і державний виконавець не розпочав примусове виконання рішення у виконавчому провадженні №44072797, то правових підстав для винесення 30.07.2014 року постанови про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій не було. На думку позивача, необхідною передумовою для стягнення витрат виконавчого провадження з боржника слугує факт примусового виконання судового рішення. Стверджував, що наказ Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року про стягнення з ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» грошових коштів на момент винесення спірної постанови, тобто станом на 30.07.2014 року, в примусовому порядку виконаний не був. Наголосив, що визначена актом про витрати сума в розмірі 114,46 грн. є непідтвердженою, а посилання на розрахунок витрат на проведення виконавчих дій відділу примусового виконання рішень управління на 2014 рік не може братися до уваги, так як є загальним і не стосується конкретного виконавчого провадження. Також зазначив, що фактично примусове виконання розпочате не державним виконавцем, а виконавчою групою, яка була створена відповідно до постанови в.о.начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС. За таких обставин, вважає дії державного виконавця при винесенні постанови про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій в сумі 114,46 грн. від 30.07.2014 року незаконними, оспорювану постанову від 30.0.72014 року - протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с.22-25). В обґрунтування заперечень вказав, що відповідно до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» 28.07.2014 року державний виконавець розпочав примусове виконання рішення, а саме: наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року. Повідомив, що 30.07.2014 року відповідачем було прийнято постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №44072797 та складено акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного Головного управління юстиції у Рівненській області на 2014 рік. Пояснив, що в даному розрахунку витрат вказана вартість кожної окремої витратної величини, а кількість потрачених таких витратних величин рахується особисто державним виконавцем під час складання акту про витрати, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Також зазначив, що постанова про утворення виконавчої групи прийнята 01.08.2014 року, а примусове виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року розпочалося 28.07.2014 року, тому вважає, що державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а оскаржувана постанова правомірна та обґрунтована, а тому підстав для її скасування немає. За таких обставин просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області перебуває наказ Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року про стягнення з ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» 3173681,52 грн. основного боргу, 153441,86 грн. пені, 35223,71 грн. 3% річних, а також 67246,94 грн. судового збору (а.с.58-141).

Матеріали виконавчого провадження свідчать, що 16.07.2014 року на адресу Управління ДВС надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» (далі - ТОВ «Агрофірма Трипілля») (а.с.59) про примусове виконання рішення, а саме наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року про стягнення з ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» на користь ТОВ «Агрофірма Трипілля» коштів на загальну суму 3429594,03 грн. (а.с.60).

17.07.2014 року на підставі вказаної заяви відповідачем винесено постанову про відкриття провадження №44072797 (а.с.64), копії якої направлено стягувачу для відома та боржнику - для виконання (а.с.63). Даною постановою боржнику було визначено строк для добровільного виконання рішення до 24.07.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2014 року до Управління ДВС надійшла заява ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» від 24.07.2014 року, в якій останній просив відкласти провадження виконавчих дій по виконавчому провадженню №44072797 терміном до 31.07.2014 року (а.с.88).

За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем було прийнято постанову про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року до 31.07.2014 року, яка цього ж дня була направлена сторонам виконавчого провадження (а.с.89).

Судом встановлено, що при реєстрації постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 25.07.2014 року в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень державним виконавцем було допущено описку в даній постанові, зокрема, в даті до якої відкладено провадження виконавчих дій: вказано 31.07.2014 року замість 27.07.2014 року.

У зв'язку з цим 28.07.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Рівненській області прийнято постанову, якою виправлено допущену у постанові від 25.07.2014 року описку, а саме: дату, до якої відкладено провадження виконавчих дій з 31.07.2014 року на 27.07.2014 року (а.с.90). Цього ж дня копія постанови про виправлення описки була направлена сторонам виконавчого провадження, що підтверджується копією супровідного листа від 28.08.2014 року №3632 (а.с.90, зворотній бік).

28.08.2014 року відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника - ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» виконавчого збору у розмірі 342959 грн.(а.с.91), яку цього дня направлено позивачу для виконання, про що свідчить копія супровідного листа від 28.07.2014 року №3634 (а.с.91 зворотній бік).

30.07.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Рівненській області Гурінчуком Ю.О. прийнято постанову про стягнення з ТОВ «Укр-ТехноФос-Плюс» витрат на проведення виконавчих дій в сумі 114,46 грн.(а.с.10).

Надаючи правову оцінку діям державного виконавця в частині винесення постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 30.07.2014 року, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606).

Відповідно до ст.2 Закону №606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 ст.25 Закону №606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Вимоги до виконавчого документа встановлює ст.18 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону №606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону №606 за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Частинами 1 та 3 ст.27 Закону №606 визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

В силу вимог ч.1 ст.28 Закону №606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що боржнику - ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» для добровільного виконання рішення, а саме: наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року, відповідачем було надано строк до 24.07.2014 року, що в силу вимог ч.1 ст.35 Закону №606 був продовжений до 27.07.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, до вказаного строку позивач наказ Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року в добровільному порядку не виконав, у зв'язку з чим 28.07.2014 року державним виконавцем було розпочато примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону №606 витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частинами 3 та 4 статті 41 Закону №606 до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно з пп.3.13.1 п.3.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року (далі - Інструкція №512), про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

За таких обставин, оскільки боржником рішення не було виконано в добровільному порядку у вказаний строк, а відповідачем було розпочато примусове виконання рішення, то 30.07.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Рівненській області Гурінчуком Ю.О. було прийнято постанову про стягнення з боржника - ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» витрат на проведення виконавчих дій у ВП №44072797 на загальну суму 114,46 грн. Одночасно з вказаною постановою державним виконавцем було складено акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (а.с.32).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, суд вважає, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Рівненській області Гурінчук Ю.О., приймаючи постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 114,46 грн. від 30.07.2014 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 30.07.2014 року відповідає вказаним критеріям правомірності.

Твердження позивача про те, що сума витрат, визначена актом про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, в розмірі 114,46 грн. є непідтвердженою, судом оцінюються критично, оскільки такий акт про витрати складався відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою головного управління юстиції.

В матеріалах адміністративної справи наявний розрахунок витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, на 2014 рік, підписаний начальником управління фінансово-господарського забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності та затверджений начальником управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області (а.с.30). На час винесення спірної постанови вказаний розрахунок був чинний, а тому правові підстави не брати його до уваги у державного виконавця були відсутні.

Що стосується незгоди позивача з окремими показниками розрахунку та порядком визначення вартості одиниці витрат, то суд з даного приводу зазначає, що перевірка формування таких показників виходить за межі предмету розгляду вказаної адміністративної справи. Окрім того, як пояснила в судовому засіданні начальник управління фінансово-господарського забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Щербатюк І.М., при визначенні розміру витрат враховувались показники аналітичного обліку та фактично понесені Управлінням ДВС у 2013 році витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Судом також не беруться до уваги покликання позивача на той факт, що фактично примусове виконання рішення розпочате не державним виконавцем Гурінчуком Ю.О., а виконавчою групою, як такі що спростовуються матеріалами справи та суперечать фактичним обставинам.

Судом встановлено, що примусове виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/237/14 від 14.07.2014 року розпочате 28.07.2014 року, а постанова про утворення виконавчої групи у складі головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Рівненській області Синіцької Н.П. - керівник виконавчої групи, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Рівненській області Корольчук Н.І. та державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Рівненській області Гурінчука Ю.О. прийнята 01.08.2014 року (а.с.125). Таким чином, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №44072797 від 30.07.2014 року винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Рівненській області, у провадженні якого перебував виконавчий документ.

Твердження відповідача про необхідність залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення встановленого строку звернення до суду, суд до уваги не приймає, оскільки доказів вручення позивачу спірної постанови не надано. Що стосується відмітки на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи 11.08.2014 року представника позивача Костючок С.Ю., то в судовому засіданні з даного приводу представником позивача надано заяву про скасування довіреності Костючок С.Ю. з 11.08.2014 року, що датована 11.08.2014 року за №381 (а.с.142).

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, довів правомірність вчинених дій та прийнятої ним постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 30.07.2014 року.

Таким чином, вимоги позивача безпідставні, необґрунтовані, такі, що спростовуються матеріалами справи, а тому в позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За наведених обставин, з ТОВ «УкрТехноФос-Плюс» слід стягнути до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову, - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр ТехноФос - Плюс" до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.