Постанова № 40873975, 01.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 р. Справа № 804/13708/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Фадєєва Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- скасувати вимогу Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.07.2014р. № Ф-0007591703 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 14 714,88 грн.;

- скасувати рішення Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.08.2014р. № 0009301703 про застосування штрафних санкцій в сумі 1 471,49 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.08.2014р. № 0009321703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами, в сумі 7 951,08 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 590,22 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.08.2014р. № 0009331703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18 634,50 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 211,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої, складено акт № 195/04-07-17-03.2299810711 від 03.07.14 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 13.08.2014р. № 0009321703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами, в сумі 7 951,08 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 590,22 грн. та від 13.08.2014р. № 0009331703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18 634,50 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 211,50 грн., рішення від 13.08.2014р. № 0009301703 про застосування штрафних санкцій в сумі 1 471,49 грн., вимогу від 04.07.2014р. № Ф-0007591703 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 14 714,88 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесені рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних заперечував, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р.

Перевіркою встановлені порушення:

- п.п. 177.2, 177.4,177.10 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого, визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік, в сумі 7958,36 грн.;

- абз.2 п.1 ст.7 Закону України від 08.07.10р. № 2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого, занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік, в сумі 14714,88 грн.;

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого, занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 12423,00 грн., в т.ч. за листопад 2012 р. на суму 350,00 грн., за січень 2013р. на суму 433,00 грн., за червень 2013р. на суму 11640,00 грн.

За результатами перевірки складено акт №195/04-07-17-03.2299810711 від 03.07.14 року на підставі якого, винесено податкові повідомлення-рішення від 13.08.2014 р. № 0009321703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами, в сумі 7 951,08 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 590,22 грн. та від 13.08.2014р. № 0009331703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18 634,50 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 211,50 грн., рішення від 13.08.2014р. № 0009301703 про застосування штрафних санкцій в сумі 1 471,49 грн., вимогу від 04.07.2014р. № Ф-0007591703 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 14 714,88 грн.

Так, згідно акту, перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від виробництва машин і устаткування для сільського господарства, відображеного в податковій декларації за 2012р. та додатку 5 до декларації, та сумою обсягу поставки, відображеною в податкових деклараціях з ПДВ, встановлено його заниження на 42406 грн.

В судовому засіданні встановлено, що відхилення даних декларації про майновий стан і доходи від даних податкових декларацій з ПДВ за період з 01.01.12р. по 31.12.12р. у визначені доходу від продажу товарів (робіт, послуг) виникли внаслідок відмінностей у датах визначення оподатковуваних доходів, а саме:

- в декларації про майновий стан і доходи не відображено дохід від продажу у квітні 2012 року товарів на адресу ФОП ОСОБА_4, в сумі 5000 грн. у зв'язку з не проведенням останньою оплати протягом 2012 року;

- в податковій декларації з ПДВ за липень 2012 року, зайво відображено обсяг в сумі 2066,67 грн. за фактом отриманої 09.07.12р. від ПП «Маллаті» попередньої оплати в сумі 2480,00 грн., оскільки, отримана від останнього попередня оплата в сумі 2480,00 грн. була повернута позивачем на адресу покупця 16.07.12р., що підтверджено виписками банку про рух коштів на банківському рахунку;

- в декларації про майновий стан і доходи не відображено дохід в сумі 18650 грн. від продажу у жовтні 2012 року товарів на адресу ПАТ ЗКФ», у зв'язку з не проведенням останнім оплати протягом 2012 року (згідно накладної № 05 від 28.10.12р. на адресу ПАТ «ЗКФ» поставлено товар на суму 227300,00 грн. з ПДВ, в той час, як платіжними дорученнями № 2072 від 09.10.12р. та № 2225 від 28.10.12р. покупцем оплату здійснено в загальній сумі 204920,00 грн. з ПДВ, що на 22380,00 грн. з ПДВ є меншим за обсяг поставки).

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, зазначені в податкових деклараціях з ПДВ в період з 01.01.12р. по 31.12.12р. дані щодо обсягів поставки, є співставними з фактичною сумою виручки, яку належало відобразити ФОП ОСОБА_3 в декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Відповідно п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів .

Згідно п.177.1.ст 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п. 177.10. ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Відображені в книзі обліку доходів і витрат відомості використовуються фізичною особою - підприємцем при заповненні податкової декларації.

Отже, визначені відповідачем суми грошових вимог від 04.07.14р. № Ф-0007591703 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 14 714,88 грн., грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 951,08 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 13.08.14р. № 0009321703 та із штрафних (фінансових) санкцій за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 1471,49 грн., згідно рішення від 13.08.14р. № 0009301703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно нe нарахованого єдиного внеску, є необгрутованими та неправомірними.

Також, у ході перевірки встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 по контрагенту ТОВ "ГРАДІЄНТ ТЕК" відображено в складі податкового кредиту січня 2013р. суму ПДВ у розмірі 433,29 грн.

Так, на підставі рахунку №0149 від 17.01.2013 року оформлено видаткову накладну №108 від 21.01.2013 року, податкову накладну №107 від 21.01.2013 року

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано наступні акти перевірок, а саме:

- акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 26.09.13р. №376/223/36095668, яким встановлено, що угоди поставки між ТОВ "ГРАДІЄНТ ТЕК" та контрагентами є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку у підприємства ТОВ "ГРАДІЄНТ ТЕК" відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток та свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Поставки товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ "ГРАДІЄНТ ТЕК" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2013 року в сумі 11640,00 грн. з посиланням виключно на помилки у заповнені податкової звітності (уточненого розрахунку), суд зазначає наступне.

Податкову декларацію з ПДВ за червень 2013 року позивачем подано до податкового органу 19.07.2013р. (реєстр. №4062176052248). Подана податкова декларація у відповідності з даними рядку 25 визначала суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, в розмірі 11640,00 грн. Самостійно визначена в поданій податковій декларації сума зобов'язань з ПДВ була сплачена грошовими коштами 26.07.2013р. в повній сумі на відповідний рахунок в казначействі.

У зв'язку з виявленням помилок в раніше поданій податковій звітності 13.03.2014р. позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2013 року (реєстр. №4062241204388), згідно з даними якого, уточнений показник суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (рядок 25), склав 21113 грн.

Таким чином, обрахована за правилами податкового обліку сума занижених ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань з ПДВ склала 9473,00 грн., яка на підставі даних наведеного вище уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок разом із передбаченим Податковим кодексом України штрафом, в розмірі 3% від суми заниженого податкового зобов'язання з ПДВ (284 грн.) були нараховані та сплачені позивачем в повному обсязі.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі, складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів, виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі, якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Водночас, приписами абз. 1-3 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних, є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду справи по суті, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само, позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні, також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення, вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який, включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності, які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення, зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Щодо заниження ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 350,00 грн. за рахунок не включення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ у відповідному розмірі з відвантажених у листопаді 2012 року товарів по податковій накладній від 04.11.12р. № 3 на адресу СГП «Боріс-Агро» у вигляді ТОВ, суд зазначає, що в судовому засіданні не підтверджені вказані порушення, оскільки, позивач не мав господарських взаємовідносин з СГП «Боріс-Агро» у вигляді ТОВ.

Виходячи з вищенаведеного, визначені відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 13.08.2014р. № 0009331703 суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 в загальній сумі 18634,50 грн., є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, присудити з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір в сумі 427, 72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішень - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.07.2014р. № Ф-0007591703 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 14 714,88 грн.

Скасувати рішення Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.08.2014р. № 0009301703 про застосування штрафних санкцій в сумі 1 471,49 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.08.2014 р. № 0009321703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами, в сумі 7 951,08 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 590,22 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.08.2014р. № 0009331703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18 634,50 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 211,50 грн.

Присудити з державного бюджету України на користь фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 судовий збір в сумі 427,72 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 01.10.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов