Постанова № 40873962, 30.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2014 року 09 год. 58 хв. № 826/9652/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПриватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2014 року № 38526552210, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Київська будівельна компанія «Київбудком» (далі - позивач, ПрАТ «КБК «Київбудком») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2014 року № 38526552210.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність і необґрунтованість висновків відповідача, які викладені в Акті перевірки від 24.02.2014р. № 172/26-56-22-10/24934463, щодо завищення ПрАТ «КБК «Київбудком» податкового кредиту за місяць вересень 2013 року на суму податку на додану вартість 366 490, 00 грн. за наслідками правочинів з ТОВ «ТДТП», що на думку податкового органу, є «безтоварними». Натомість реальність вказаних господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами. Також, позивач наголошує на тому, що укладені між ПрАТ «КБК «Київбудком» і ТОВ «ТДТП» договори підряду від 21.08.2013р. № 1333 та від 02.09.2013р. № 1337, повністю відповідає вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України, в судовому порядку недійсними не визнавались та не суперечать іншим нормам чинного законодавства України.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 28.08.2014р. б/н та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «КБК «Київбудком» (ідентифікаційний код 24934463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТДТП» (ідентифікаційний код 38813932) за вересень 2013 року, за результатами якої складений Акт від 24.02.2014р. № 172/26-56-22-10/24934463. Згідно висновків цього Акта перевірки ПрАТ «КБК «Київбудком» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 і п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 366 490, 00 грн., - внаслідок формування податкового кредиту за рахунок сумнівного контрагента-виконавця підрядних будівельних робіт - ТОВ «ТДТП». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.03.2014р. № 38526552210, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

29 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 20.02.2014р. по 21.02.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 17.02.2014р. № 619, працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «КБК «Київбудком» (ідентифі-каційний код 24934463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТДТП» (ідентифікаційний код 38813932) за вересень 2013 року, за результатами якої складений Акт від 24.02.2014р. № 172/26-56-22-10/24934463 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ПрАТ «КБК «Київбудком» і ТОВ «ТДТП» (ідентифікаційний код 38813932), а саме:

- на підставі договору підряду від 21.08.2013р. № 1333 та угод за № 1 - № 3 від 21.08.2013р. до нього, за умовами яких Субпідрядник (ТОВ «ТДТП») мав виконати на користь Генпідрядника (перевіряємого підприємства) платні будівельно-монтажні роботи на об'єктах: «Будівництво офісно-житлового центру по вул. Маршала Малиновського, 8 та 8А м. Київ», «Будівництво офісно-житлового центру по вул. Маршала Малиновського, 8 та 8А м. Київ. Баштовий кран» та «Будівництво торгівельного центру між вул. П. Куліша та вул. Під Дубом у м. Львів» у відповідності з проектною документацією.

Відповідно до наданих до перевірки первинних документів (довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт), оформлених на підставі зазначеного договору підряду, та виписаних ТОВ «ТДТП» податкових накладних від 30.09.2013р. за № 1048, № 1049 і № 1050, ПрАТ «КБК «Київбудком» віднесло до складу податкового кредиту за вересень 2012 року загальну суму податку на додану вартість 208 147, 00 грн.;

- на підставі договору підряду від 02.09.2013р. № 1337 та угод за № 1 - № 4 від 02.09.2013р. до нього, за умовами яких Субпідрядник (ТОВ «ТДТП») мав виконати на користь Генпідрядника (перевіряємого підприємства) платні будівельно-монтажні роботи на об'єктах: «Склад ГПС та М (ПАТ «Фармак»), вул. Гагаріна, 1/174 в м. Шостка Сумської області», «Корпус по виробництву активних фармацевтичних інгредієнтів ПАТ «Фармак»), вул. Гагаріна, 1/174 в м. Шостка Сумської області», «Корпус по виробництву активних фармацевтичних інгредієнтів. Демонтаж фундаментів ПАТ «Фармак»), вул. Гагаріна, 1/174 в м. Шостка Сумської області» та «Будівництво ІІІ черги житлових будинків (будинок № 1) на перетині вулиць М. Кривоноса, І.Клименка, З. Космодемянської та Червонопартизанської» у відповідності з проектною документацією. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів (довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт), оформлених на підставі зазначеного договору підряду, та виписаних ТОВ «ТДТП» податкових накладних від 30.09.2013р. за № 1051, № 1052, № 1053 і № 1054, ПрАТ «КБК «Київбудком» віднесло до складу податкового кредиту за вересень 2012 року загальну суму податку на додану вартість 158 343, 00 грн.

При цьому перевіряючим були враховані висновки та відомості викладені в тексті Акта Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 16.12.2013р. № 532/20-11-22-01/38813932 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТДТП» (податковий номер 38813932) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2013 року». Зокрема, за висновками цього акта перевірки регіонального органу доходів і зборів реальність господарських операцій ТОВ «ТДТП» з контрагентами-платниками податків протягом перевіряємого періоду документально не підтверджується (у зв'язку з відсутністю первинної документації по господарським операціям, наявністю в ланцюгу постачання сумнівних контрагентів-постачальників), та не встановлено реальної можливості здійснення вказаним підприємством фінансово-господарської діяльності.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку щодо того, що господарські операції між ПрАТ «КБК «Київбудком» і ТОВ «ТДТП» за вересень 2013 року здійснювалися з метою штучного формування витрат і не мають реального характеру (факту виконання робіт виконавцем для замовника). А тому й про відсутність у ПрАТ «КБК «Київбудком» правових підстав для формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2013 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТДТП».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 24.02.2014р. № 172/26-56-22-10/24934463 перевіряючий встановив порушення ПрАТ «КБК «Київбудком» наступних норм законодавства України: п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 і п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 366 490, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 06 березня 2014 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення від 04.03.2014р. № 02/14-081 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 14.03.2014р. № 12134/10/26-56-22-10-10 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ПрАТ «КБК «Київбудком» відповідно - без задоволення.

18 березня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 24.02.2014р. № 172/26-56-22-10/24934463 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 38526552210 (форми «Р»), яким визначило ПрАТ «КБК «Київбудком» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 549 735, 00 грн., в т.ч. 366 490, 00 грн. - основний платіж, 183 245, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Дане податкове повідомлення-рішення від 18.03.2014р. № 38526552210 було переглянуте в процедурі адміністративного оскарження у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, та згідно рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві 16.05.2014р. № 4376/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 05.06.2014р. № 10116/6/99-99-10-01-15 залишені без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в серпні-вересні 2013 року між ПрАТ «КБК «Київбудком» (Генпідрядником), в особі генерального директора Білопупа О.В., та суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «ТДТП» (Субпідрядником), в особі директора Костенка А.О., були укладені типові за змістом договори підряду від 21.08.2013р. за № 1333 та від 02.09.2013р. № 1337, за умовами яких Субпідрядник зобов'язується за дорученням Генпідрядника, у відповідності з проектною документацією та умовами цих Договорів виконати роботи на об'єктах Генпідрядника, що визначаються в окремих угодах до даних Договорів, а Генпідрядник, в свою чергу, - прийняти якісно виконані Субпідрядником роботи та оплатити їх вартість. Терміни виконання робіт визначені в п. 3 зазначених Договорів.

Згідно п. 4 цих Договорів сторони до початку виконання робіт узгоджують розцінки (договірні ціни) за одиницю виміру по видам робіт. Вартість виконаних робіт визначається Сторонами щомісячно на підставі фактично виконаних обсягів робіт та узгоджених Сторонами розцінок (договірних цін) за одиницю виміру цих робіт. Розрахунки за виконані роботи здійснюються Генпідрядником на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) проміжними платежами. Розрахунки між Генпідрядником та Субпідрядником ведуться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника (в т.ч. в порядку здійснення авансових платежів).

Також за умовами п. 6 Договорів підряду Генпідрядник передає Субпідряднику проектну документацію до початку виконання робіт і забезпечує останнього необхідними для виконання робіт матеріалами, конструкціями і обладнанням.

Пунктом 7 даних Договорів Субпідрядник має право без узгодження з Підрядником на залучення до виконання підрядних робіт спеціалістів та робітників в достатній кількості та з відповідною кваліфікацією.

Відповідно до усних пояснень представників позивача та письмових додаткових пояснень від 17.09.2014р., наданих 29 вересня 2014 року в судовому засіданні у даній справі, замовлення та придбання у ТОВ «ТДТП» спірних підрядних робіт безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ПрАТ «КБК «Київбудком». А саме до основного виду господарської діяльності ПрАТ «КБК «Київбудком» як на момент укладання спірних правочинів, так і на день складення акта перевірки, відносилося будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20). Будівельні роботи здійснюється позивачем як на своїх власних об'єктах будівництва, так і на об'єктах замовників, в тому числі шляхом залучення субпідрядних організацій. Наявність чинної ліцензії у позивача на право здійснення такої господарської діяльності підтверджується в тексті Акта перевірки. Зокрема, протягом вересня 2013 року ПрАТ «КБК «Київбудком» в якості генерального підрядника здійснювало будівельні роботи на наступних об'єктах: Будівництво корпусу по виробництву активних фармацевтичних інгредієнтів; Демонтаж фундаментів, де замовником виступало ПАТ «Фармак»; Будівництво складу ГПС та М, де замовником виступало також ПАТ «Фармак»; Будівництво офісно-житлового центру по вул. Маршала Малиновського, 8 та 8А в м. Києві, де замовниками виступали підприємства ДП «Портал» і ТОВ «МЖК «Оболонь»; Будівництво 3-ї черги житлових будинків (будинок № 1) на перетині вул. М. Кривоноса, І. Клименка, Червонопартизанської, де замовником виступало ТОВ «Будівельна інвестиційна група», та Будівництво торгівельного центру між вулицею П. Куліша та вулицею Під Дубом у м. Львові, де замовником виступало ТОВ «Солстрой». До виконання певного виду робіт саме на зазначених будівельних об'єктах ПрАТ «КБК «Київбудком» в якості субпідрядної організації в вересні 2013 року залучалось ТОВ «ТДТП» згідно спірних договорів підряду від 21.08.2013р. за № 1333 та від 02.09.2013р. № 1337. Всі підрядні роботи, які були виконані силами ТОВ «ТДТП», були включені до актів виконаних будівельних робіт, оформленими між ПрАТ «КБК «Київбудком» та контрагентами-замовниками будівництва, а грошові суми по зазначеним актам виконаних робіт, включені до відповідних довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрат. Наразі розрахунки за виконані будівельні роботи за вересень 2013 року як із субпідрядником (ТОВ «ТДТП»), так із замовниками будівництва проведені в повному обсязі.

На підтвердження факту виконання ТОВ «ТДТП» підрядних робіт на відповідних об'єктах будівництва та проведення розрахунків за виконанні роботи позивач надав суду оригінали та копії наступних первинних документів:

- угод № 1, № 2 і № 3 від 21.08.2013р. до Договору підряду від 21.08.2013р. № 1333, та угод № 1, № 2, № 3 і № 4 до Договору підряду від 02.09.2013р. № 1337, згідно яких сторонами були погодженні конкретні Об'єкти будівництва;

- додатків до Договорів підряду - графіків та планів виконання робіт на Об'єктах будівництва, актів здачі-приймання будівельного майданчика, а також договірних цін;

- накладної від 02.09.2013р. № 63, оформленої при передачі ПрАТ «КБК «Київбудком» ТОВ «ТДТП» технічної документації та закладних елементів по Об'єкту «Будівництво корпусу по виробництву активних фармацевтичних інгредієнтів. Демонтаж фундаментів ПАТ «Фармак», вул. Гагаріна, 1/174 в м. Шостка Сумської області)»;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року (форми № КБ-3), датованих 30.09.2013р., - оформлених окремо на кожен Об'єкт будівництва, всього на загальну суму 2 198 941, 44 грн. (з ПДВ);

- актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року, від 30.09.2013р. № 3-1/37, № 3-1/33, № 1-1/37, № 2-1/37, № 2-1/33, № 4-1/37 і № 1-1/33, - оформлених окремо на кожен Об'єкт будівництва, всього на загальну суму 2 198 941, 44 грн. (з ПДВ);

- податкових накладних від 30.09.2013р. № 1048, від 30.09.2013р. № 1049, від 30.09.2013р. № 1050, від 30.09.2013р. № 1051, від 30.09.2013р. № 1054, від 30.09.2013р. № 1053, від 30.09.2013р. № 1052, виписаних ТОВ «ТДТП» на користь ПрАТ «КБК «Київбудком» на загальну суму 2 198 941, 44 грн. (в т.ч. ПДВ - 366 490, 20 грн.), та які підписані керівником Товариства Костенком А.О. і скріплена печаткою підприємства;

- видаткових накладних ПрАТ «КБК «Київбудком» від 02.09.2013р. щодо передачі ТОВ «ТДТП» певних матеріалів і конструкцій;

- виписок Київського відділення ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» (МФО 380281) по особовому рахунку ПрАТ «КБК «Київбудком» за період з 01.06.2012р. по 31.12.2012р. згідно яких позивач перерахував на користь контрагента суми коштів в якості оплати за будівельні роботи згідно вказаних вище договорів підряду (вартість робіт разом з ПДВ);

- оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 633 за періоди з 21.08.2013р. по 31.12.2013р. та 02.09.2013р. по 31.12.2013р. в розрізі по договорах підряду та загалом по взаємовідносинах з ТОВ «ТДТП».

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПрАТ «КБК «Київбудком» надало суду копії наступних документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ПрАТ «КБК «Київбудком» станом на 12.05.2014р., довідки з органу статистики відносно ПрАТ «КБК «Київбудком» станом 14.08.2013р.; копі договорів, укладених між ПрАТ «КБК «Київбудком» (як Генеральним підрядником/Підрядником/Субпідрядником) та підприємствами-замовниками будівельних робіт (ПАТ «Фармак», ДП «Портал» і ТОВ «МЖК «Оболонь», ТОВ «Солстрой», ТОВ «Будівельна інвестиційна група») щодо виконання підрядних робіт на певних об'єктах будівництва, та оформлених за результатами їх виконання первинних документів; банківських виписок з відомостями про отримання позивачем коштів за виконані підрядні роботи від контрагентів-замовників, та ін.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище договорів підряду, зокрема того, що вказане підприємства не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявна в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період вересень 2013 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 24.02.2014р. № 172/26-56-22-10/24934463 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ПрАТ «КБК «Київбудком», так і його контрагентом-підрядником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПрАТ «КБК «Київбудком» і ТОВ «ТДТП», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів підряду від 21.08.2013р. № 1333 та від 02.09.2013р. № 1337 не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПрАТ «КБК «Київбудком» або його контрагента - ТОВ «ТДТП», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів (а саме: Костенку А.О.), з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 18.03.2014р. № 38526552210.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 487, 20 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18 березня 2014 року № 38526552210.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» (місцезнаходження: 03039, м. Київ, просп. Червонозоряний, буд. 119, ідентифікаційний код 24934463) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова