Рішення № 40873771, 07.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15351/14 07.10.14

За позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 10 242, 54 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко О.М. за довіреністю № 01-2212 від 07.10.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 10 242,54 грн. боргу за Договором про надання послуг з теплопостачання № 762 від 01.10.2012 р. за період з 01.11.2013 р. по 01.07.2014 р. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він в період з 01.11.2013 р. по 01.07.2014 р. надав відповідачу послуги з централізованого опалення та підігріву води в приміщеннях відповідача по вулиці Симоненка, 2-б у м. Бровари: № с 1У 24, 25, 26, 27, 44-60; У 28, 29, 30, 31 загальною площею 233 кв.м., які залишились неоплаченими відповідачем на суму 10 242, 54 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/15351/14, розгляд справи призначено на 10.09.2014 р.

У судовому засіданні 10.09.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07.10.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Від представника позивача в судовому засіданні 07.10.2014 р. надійшли додаткові документи у справі, в тому числі Детальний обґрунтований розрахунок заборгованості за підігрів води та опалення, за змістом якого вбачається, що станом на 01.09.2014 р. борг відповідача перед позивачем склав 9 622, 54 грн. внаслідок внесення 01.09.2014 р. в касу підприємства позивача 620, 00 грн.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як споживачем, було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води (теплопостачання), а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

За змістом п. 1.2. Договору засобом обліку підігрітої води визначено лічильник, місце встановлення - санвузол.

Відповідно до п. 2.2. Договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показниками.

Згідно з п. 3.4. Договору плата за послуги з теплопостачання здійснюється до 15 числа місяця, що передує місяцю надання послуг з теплопостачання в розмірі вартості запланованого обсягу подачі послуг на наступний місяць.

Відповідно до п. 3.10. Договору фактично надані виконавцем послуги з теплопостачання у відповідному місяці оформляються актом про надання послуг. Виконавець зобов'язується направити споживачу на адресу, що вказана в договорі акт про надання послуг, споживач зобов'язується протягом 5-ти днів з моменту його отримання повернути його виконавцю в належно оформленому вигляді.

За змістом п. 3.11. Договору послуги вважаються наданими з дати складання акта про надання послуг.

При цьому, згідно з п. 3.12. Договору у випадку неповернення споживачем належно оформлених актів про надання послуг, та відсутності письмових заперечень, послуги з теплопостачання вважаються наданими та прийнятими споживачем.

Відповідно до п. 4.2. Договору було визначено обов'язок споживача оплачувати послуги в установлений договором строк.

Згідно з п. 9.1. Договору він укладений на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу за надані в період з листопада 2013 року по липень 2014 року послуги з опалення до сплати 14 766, 66 грн., а саме: за листопад 2013 року 1 132, 20 грн., грудень 2013 року - 1 122, 90 грн., січень 2014 року - 5 642, 69 грн., лютий 2014 року - 5 327, 70 грн., березень 2014 року - 333, 23 грн., квітень 2014 року - 620, 00 грн., травень 2014 року - 450, 91 грн., червень 2014 року - 227, 03 грн.

При цьому, позивачем було надіслано відповідачу акти про надання послуг від 29.11.2013 р. на суму 1 132, 20 грн., від 31.12.2013 р. на суму 1 122, 90 грн., від 31.01.2014 р. на суму 5 642, 69 грн., від 28.02.2014 р. на суму 5 327, 70 грн., від 31.03.2014 р. на суму 333, 23 грн., від 30.04.2014 р. на суму 620, 00 грн., від 30.05.2014 р. на суму 450, 91 грн., від 30.06.2014 р. на суму 227, 03 грн.

Вказані акти не були підписані з боку відповідача, однак і письмових заперечень проти факту надання відповідних послуг, їх кількості та якості, відповідач, як те передбачено п. 3.12. Договору, не надав, у зв'язку з чим, з урахуванням приписів зазначеного пункту Договору суд вважає відповідні послуги такими, що надані виконавцем та прийняті споживачем.

З метою оплати наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки № 2592/762 від 27.11.2013 р. на суму 1 132, 20 грн., № 3039/762 від 27.12.2013 р. на суму 1 122, 90 грн., № 293/762 від 29.01.2014 р. на суму 5 642, 69 грн., № 818/762 від 28.02.2014 р. на суму 5 327, 70 грн., № 1220/762 від 31.03.2014 р. на суму 333, 23 грн., № 1564/762 від 29.04.2014 р. на суму 620, 00 грн., № 1708/762 від 26.05.2014 р. на суму 450, 91 грн., № 1920/762 від 26.06.2014 р. на суму 227, 03 грн.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, останній оплатив надані послуги лише частково, перерахувавши позивачу та внісши в касу підприємства готівкою разом 5 144,12 грн., внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 9 622, 54 грн. щодо послуг, наданих позивачем в період з 01.11.2013 р. по 01.07.2014 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як зазначалось вище, під час укладення Договору сторони погодили, що плата за послуги з теплопостачання здійснюється до 15 числа місяця, що передує місяцю надання послуг з теплопостачання в розмірі вартості запланованого обсягу подачі послуг на наступний місяць.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач отримав від позивача замовлені послуги з централізованого опалення, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді в сумі 9 622, 54 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

У свою чергу, що стосується позовних вимог в частині стягнення 620, 00 грн. основного боргу, який згідно пояснень позивача, не спростованих відповідачем, було погашено останнім після порушення провадження у справі - 01.09.2014 р. шляхом внесення грошових коштів в касу підприємства позивача, то в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Так, як на тому наголошено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

При цьому, судовий збір в частині вимог, провадження по яким суд припиняє, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу після порушення провадження у справі, також покладається на відповідача, оскільки спір в цій частині виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 620 (шістсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу - припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити .

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; Реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Грушевського, будинок 3 А; код ЄДРПОУ 13711949) 9 622 (дев'ять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 54 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя В.С. Ломака