Рішення № 40873717, 07.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15429/14 07.10.14

За позовом Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях»

до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

про стягнення 60 400,93 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Лопух Т.М. за довіреністю № Пр/10-05/192 від 09.09.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство водних шляхів «Укрводшлях» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (далі - відповідач) про стягнення 60 400,93 грн., з яких 54 896,11 грн. основного боргу, 2 475,28 грн. пені, 2 635,01 грн. інфляційних втрат, 394,53 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він надав відповідачу послуги з відвантаження річкового піску, які останнім не були оплачені в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/15429/14, розгляд справи призначено на 10.09.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 10.09.2014 р. не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання № ПР/10-08/194 від 10.09.2014 р. про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 10.09.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р., враховуючи клопотання представника позивача, згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 23.09.2014 р. у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на навчанні в Національній школі суддів України, справу № 910/15429/14 передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. суддею Спичак О.М. справу № 910/15429/14 прийнято до свого провадження, її розгляд призначено на 07.10.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р., у зв'язку з закінченням навчання судді Ломака В.С. в Національній школі суддів України, справу № 910/15429/14 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р. суддею Ломака В.С. справу № 910/15429/14 прийнято до свого провадження, її розгляд призначено на 07.10.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав для долучення до матеріалів справи додаткові документи.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2014 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір надання послуг № 030/п (39п) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався надавати послуги по вивантаженню річкового піску плавкран «Дніпровський-103» із барж замовника (дизельне паливо, моторна олива) з використанням паливно-мастильних матеріалів замовника.

У свою чергу, згідно з п. 1.2 Договору замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги за ціною та в терміни на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.5 Договору про надання послуг по вивантаженню річкового піску підписуються акти вивантаження піску уповноваженими представниками сторін по кожній окремій баржі.

У відповідності з п. 2.6 Договору після визначення виконавцем кількості вивантаженого за один календарний місяць річкового піску виконавець до 2-го дня наступного за днем початку наступного місяця, замовник протягом трьох робочих днів підписує наданий виконавцем акт приймання-передачі, що оформляється належним чином, та підписується уповноваженими представниками на те особами обох сторін.

Ціна вивантаження однієї тони річкового піску з використанням паливно-мастильних матеріалів замовника становить 3,50 грн. з урахуванням ПДВ при вивантаженні піску в обсязі більш 25 000 тон за місяць (п. 3.1 Договору).

За умовами п. 3.2 Договору замовник щомісячно здійснює оплату на підставі підписаних актів наданих послуг, рахунку наданих виконавцем на оплату протягом 5 календарних днів.

Відповідно до п. 9.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до кінця навігації 2014 року, але не пізніше ніж до 31.12.2014 р., однак у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань сторонами.

На виконання умов Договору позивачем були надані відповідачу послуги по вивантаженню річкового піску на загальну суму 74 896,11 грн., що підтверджується актами приймання-передачі № 37 від 31.03.2014 р. на суму 34 216,93 грн., № 73 від 21.04.2014 р. на суму 40 679,18 грн., підписаними представниками сторін без зауважень і заперечень та скріпленими печатками обох підприємств.

В свою чергу, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, останній надані позивачем послуги оплатив лише частково 28.03.2014 р. на суму 20 000, 00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 54 896,11 грн.

З огляду на те, що відповідач повністю так і не розрахувався за надані позивачем послуги, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В той же час, як зазначалося вище, п. 3.2 Договору сторони визначили порядок розрахунків, а саме: замовник щомісячно здійснює оплату на підставі підписаних актів наданих послуг, рахунку наданих виконавцем на оплату протягом 5 календарних днів.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив вартість наданих позивачем послуг у повному обсязі, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 2 475,28 грн. пені, 2 635,01 грн. інфляційних втрат та 394,53 грн. 3% річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що за прострочення платежів замовник сплачує виконавцю пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, за кожний день прострочення платежу.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 475,28 грн., розрахунок якої в межах обраних позивачем періодів та базису нарахування арифметично є вірним, проте не враховує обставин того, що початок прострочення за зобов'язанням відповідача з оплати Акту № 37 від 31.03.2014 р. відбувся з 06.04.2014 р., а щодо Акту № 73 від 21.04.2014 р. - з 27.04.2014 р., у зв'язку з чим відповідно пеня має складати 2 449,05 грн.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 394,53 грн. 3% річних, який також здійснено з невірним визначенням початку прострочення з оплати послуг за спірними актами.

Відповідно до вірного розрахунку 3 % річних має складати 390,02 грн.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 2 635,01 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких здійснений вірно.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 70; код ЄДРПОУ 03150071) на користь Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» (04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного, будинок 12; код ЄДРПОУ 03150102) 54 896 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 11 коп. основного боргу, 2 449 (дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 05 коп. пені, 2 635 (дві тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 390 (триста дев'яносто) грн. 02 коп. 3% річних та 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 07 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя В.С. Ломака