Постанова № 40873282, 01.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 876/1218/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представників позивача Пастушок І.І., Щеколдіна М.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Львів" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по справі № 813/7611/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Львів" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Львів" звернулося до суду з адміністративним позовом, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000302240, №0000312240 від 30.09.2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Львів» постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що викладені в Акті перевірки відповідача дані щодо того, що ПАТ 'Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан- Хапітал" не зареєстроване як фінансова установа не є таким, що відповідає дійсності, оскільки згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів з 02 березня 2009 року. За таких обставин, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і має право надавати позики, визначені у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення та підтримали доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 11.09.2013 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.05.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 24.05.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 55/22-40/37741291.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 14.1.257., п.п. 14.1.267. п.14.1. ст.14, п.137.10. ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 430445,00 грн., в тому числі в 4 квартал 2011 року на суму 213095,00 грн., в І квартал 2012 року на суму 59850,00 грн., в ІІ квартал 2012 року на суму 157500,00 грн.;

- п.п. 198.3., 198.5. ст.198, п.189.1. ст.189 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації) на суму 20900,00 грн. в грудні 2012 року.

30.09.2013 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000302240 яким згідно п.п. 54.3.2., п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 55/22-40/37741291 від 11.09.2013 року, встановлено порушення п.п. 14.1.257., п.п. 14.1.267. п.14.1. ст.14, п.137.10. ст.137 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в сумі 484782,50 грн., за основним платежем - 430445,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54337,50 грн.

30.09.2013 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000312240 яким згідно п.п. 54.3.2., п. 54.3. ст. 54, на підставі п. 58.1. ст. 58 глави 4 розділу ІІ та згідно п. 189.1. ст. 189, п.п. 198.3., п.п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 55/22-40/37741291 від 11.09.2013 року, встановлено порушення п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, згідно якого позивачу зменшено розмір відє'много значення суми податку на додану вартість у розмірі 20900,00 грн. за грудень 2012 року.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.5. ст. 198 цього ж Кодексу, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Викладені в Акті перевірки відповідача дані щодо того, що ПАТ 'Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан- Хапітал" не зареєстроване як фінансова установа не є таким, що відповідає дійсності, оскільки згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів з 02 березня 2009 року.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів" №296 від 14.07.2004року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 серпня 2004 року за № 957/9556. Цей Порядок визначає умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв.

Пунктами 1.2., 1.3. та 1.5. Порядку встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (далі - Реєстр), - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується га узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку далі - Комісія) згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, форма якого встановлена додатком 1 до цього Порядку (далі - Свідоцтво), - документ установленого зразка, який засвідчує факт набуття професійним учасником фондового ринку або корпоративним інвестиційним фондом статусу фінансової установи шляхом унесення інформації про нього до Реєстру. Дія цього Порядку поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Пунктом 6 частини 1 даної статті встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

За таких обставин суд вважає, що ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" є ніщо інше як фінансова установа відповідно до вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і має право надавати позики, визначені у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на ту обставину, що ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" не є фінансовою установою, оскільки не зареєстрований у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, безпідставні та необгрунтовані.

Слід також зазначити, що відповідачем в ході перевірки не надано жодної оцінки тій обставині, що ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" документований свідоцтвом та включений до реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, виклавши при цьому свої висновки посилаючись виключно на те, що на офіційному сайті Держфінпослуг відсутня інформація про реєстрацію останнього як фінансової установи.

Згідно пункту 2 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ" № 41 від 28.08.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 року за № 797/8118 дія цього Положення поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надають одну чи декілька фінансових послуг, державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетенції Нацкомфінпослуг.

Статтею 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та "східних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється Відповідно до цього Закону та інших законів України.

Таким чином, фінансові послуги можуть надавати не тільки фінансові установи, які зареєстровані у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а й інші фінансові установи, які зареєстровані у встановленому порядку Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Оскільки позивач отримував позику у встановленому порядку від фінансової установи, він мав право відносити до складу валових витрат проценти, сплачені за такою позикою у Відповідних періодах Відповідно до вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, а кошти отримані як позика не можуть вважатись доходом - безповоротною фінансовою допомогою.

Вказаним вище підпунктом встановлено, що до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів Відповідно до положень і стандартів) бухгалтерського обліку).

Доводи відповідача про те, що отримані позивачем за договорами позики кошти є безповоротною фінансовою допомогою суперечать фактичним обставинам справи та вимогам підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який визначає безповоротну фінансову допомогу як: суму коштів, передану платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; суму безнадійної заборгованості, відшкодовану кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основну суму кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Згідно договорів позики надані за ними кошти підлягають поверненню у визначені договорами строки (пункт 4 договорів а.с.92-103), а тому не можуть підпадати під визначення безповоротної фінансової допомоги.

За таких обставин висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів п. 137.10 ст.137. п.п. 138.10.5, п. 138.10, ст. 138 Податкового кодексу України є безпідставними та необґрунтованими.

У Відповідності до п. 14.1.257 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми.

Із зазначеної норми вбачається, будь -- яка допомога може вважатись безповоротною тільки у випадку, якщо правочин на підставі якого надається така допомога, не містить вказівки на строк її повернення.

Згідно із ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як вбачається із спірних договорів, пунктом 4.1. передбачено строк користування позикою та кінцеву дату повернення позики із посиланням на число місяць та рік такого повернення, а відтак отримана позика по таких договорах не може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога.

Відповідно до пп. 14.1.267. р.14.1 ст. 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім президентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобовязанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

За договорами позики грошові кошти надавались позивачу фінансовою установою, що підтверджується вищезазначеною інформацією; на визначений строк, що підтверджується умовами договорів позики (зазначено термін, на який надається позика, остаточна дата повернення позики, тощо) також підтверджена відповідними додатковими угодами; із сплатою процентів, що підтверджується фактами зазначеними в Акті перевірки.

Згідно із пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до умов укладених договорів позики метою отримання коштів було їх використання позивачем для поповнення обігових коштів, а отже надання позики пов'язане з здійсненням саме господарської діяльності позивачем , що відповідає пп. 14.1.27 п.14.1 ст. '.4 та ст. 138 Податкового кодексу України.

Посилання суду першої інстанції на те що позивачем не сплачено всієї суми позики і процентів за означеними договорами позики і тому означені кошти правомірно визначені відповідачем як безповоротна фінансова не відповідають законодавству України.

Необхідно зазначити, що ТОВ «Богдан-Авто Львів» у відповідності до Статуту товариства здійснює діяльність із торгівлі автомобілями та запасними запчастинами до них, не є органом державної влади та органом місцевого самоврядування і у відповідності ст. 42. Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність у відповідності до якого підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідності до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Враховуючи це необхідно зазначити, що відносини між ТОВ «Богдан-Авто Львів» та ПАТ вкритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан- Капітал» полягають саме у площині господарсько-правових та цивільно-правових відносин і твердження зазначене в постанові суду про те, що жодних належних та допустимих доказів сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як зазначено в п.6.2. додаткових угод договорів позики не надано не мають жодних правових підстав, так як стягнення позикодавцем з позичальника пені є правом а не обов'язком.

ТзОВ «Богдан-Авто Львів» не заперечувало наявність кредиторської заборгованості перед ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал", але відповідної претензії чи позовної заяви підприємство від позикодавця не отримувало. Слід зазначити що розгляд таких спорів вноситься до компетенції господарських судів України.

Не можна вважати обґрунтованим також твердження суду, що надані позивачем копії додаткових угод не враховується судом як належний доказ, оскільки на час проведення та закінчення перевірки позивача посадовими особами податкового органу надані не були. При цьому відповідач посилається на п.44.6 ст. 44 ПК України, у відповідності до якої «У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності». Додаткові угоди до господарсько-правових договорів не є документами податкової звітності, що судом першої інстанції не враховано. Крім того у відповідності до Наказу ДПАУ від 22.12.2010 року № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, мені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки. Посадові особи відповідача не вимагали в працівників підприємства надати їм означені додаткові угоди.

Щодо тверджень суду першої інстанції, що не визначені дати підписання угод, то слід зазначити, що в преамбулі кожної із Додаткових угод зазначено і дату і місце укладання угоди, угоди скріплені печаткою і підписом сторін із розшифровкою прізвища підписантів Додаткових угод знаходяться в матеріалах справи.

Згідно платіжних доручень за квітень - травень 2012 року, березень, червень, липень, серпень, вересень 2013 року, видно, що в них наявні відмітки банку про перерахування коштів.

Стосовно викладеного в пп.1) п.3.2.1. Акту перевірки (с. 10-12 Акту перевірки) щодо встановлення заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 23 493 грн. (ст.12 Акту). Між позивачем та ТзОВ «Хюндай Моторс Україна» укладено Дилерський договір від 10.07.2011 р. № ДД-ХМРУ-39-11, згідно якого позивач (Дилер) водить обслуговування і гарантійний ремонт автомобілів колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем були надані всі первинні документи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, операції по Дилерському договору від 10.07.2011 р. № ДД-ХМРУ-39-11.На ст.. 12 Акту перевірки зазначено наступне: В ході проведення перевірки встановлено, що документом який підтверджує виконання гарантійних ремонтів підприємства є акт виконаних робіт підписаний виконавцем який підтверджує списання.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У відповідності до п. 140.1.4. ст. 140 ПК України будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести облік купців, що отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування), у рядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування реалізує, державну податкову і митну політику. Журнал обліку покупців є в матеріалах справи. Щодо журналу обліку гарантійних ремонтів ДТЗ під час зірки посадовими особами підприємства під час проведення були надані пояснення щодо находження означеного журналу.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення витрат продавця такого вару на вартість замін.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

У відповідності п.26 Постанови КМУ від 11 квітня 2002 р. N 506 «Про затвердження Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів» гарантійний ремонт полягає у виконанні робіт, пов'язаних з усуненням недоліків товару для забезпечення використання його за призначенням протягом гарантійного терміну експлуатації. Усунення недоліків здійснюється шляхом заміни чи ремонту комплектуючого виробу або окремої складової частини, а також виконання регульованих робіт відповідно до вимог нормативних документів.

У відповідності до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року №721 чітко описана процедура прийому, здійснення безпосередньо гарантійного ремонту та видачі споживачу його дорожнього транспортного засобу, а також документального оформлення такого ремонту.

Таким чином, твердження відповідача щодо ненадання журналу обліку гарантійних ремонтів дорожніх транспортних засобів, який не є первинним документом, є підставою для зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, є безпідставним та неправомірним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 30 вересня 2013 року №0000302240, від 30 вересня 2013 року №0000312240.

Крім того, за правилами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України, тому з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Львів" 2294 грн. судового збору..

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 94, 100, 160, 195, ст. 196, п. 3 ч.1 ст.198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Львів" задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по справі № 813/7611/13-а - скасувати та прийняту нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Львів" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 30 вересня 2013 року №0000302240, від 30 вересня 2013 року №0000312240.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Львів" 2294 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

І.О. Яворський