Рішення № 40873222, 01.10.2014, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 01.10.2014

Справа № 501/2362/14-ц

2/501/980/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2014 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.

при секретарі - Ковтонюк Г.В.,

за участю:

представника позивача - Тавровського С.Г.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іллічівську Одеської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про припинення збовязання поруки та договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (а.с.3-5), стверджуючи, що 14.04.2006 року між Акціонерно-комерційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №368-216 ДОУ 1 П, відповідно до якого позивач надав позичальникові у тимчасове користування грошові кошти в еквіваленті грошового зобов'язання у сумі 50000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних.

Позивач вказує, що позичальником не виконуються умови кредитного договору, порушуються строки повернення кредиту та сплата процентів, що станом на 16.04.2014 року призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка становить 421990,93 грн.

Відповідно до договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув прав вимоги по даному кредитному договору ОСОБА_2

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та спросить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 421990,93 грн.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 17 липня 2014 року (а.с.47) залучено до участі у справі у якості співвідповідача - ОСОБА_4.

28 серпня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Дельта Банк» про припинення зобовязання поруки та договору іпотеки, стверджуючи, що 14 квітня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк», ОСОБА_2 та нею був укладений Договір поруки №368-216ДОУ1П, відповідно до якого вона (Поручитель) зобовязується перед Кредитором за виконання ОСОБА_2 його зобов'язань.

Позивачка вказує, що за п.1.2 Договору поруки - термін повернення кредиту - не пізніше 14 квітня 2013 року і строк виконання основного зобов'язання ОСОБА_2 стік 14 квітня 2013 року. ОСОБА_4 стверджує, що Кредитор вправі був пред'явити вимоги до Поручителя за договором поруки №368-216ДОУ1П - до 14 жовтня 2013 року. Позивачка вказує, що порука повинна бути припинена, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя.

У зв'язку з цим позивачка звернулася до суду з даним позовом та просить суд:

- визнати припиненим зобов'язання до Договором поруки №368-216 ДОУ 1П від 1 квітня 2006 року між акціонерним комерійним іноваційним банком «Укрсиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4;

- визнати припиненим іпотечний договір від 14 квітня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу за реєстр. №2229, укладений між акціонерним комерійним іноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_4.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 28 серпня 2014 року (а.с.120-121) прийнято зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк» до спільного розгляду з первісним позовом.

10 вересня 2014 року представник ПАТ «Дельта Банк» надав до суду позовну заяву у новій редакції (а.с.129-131) до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 421990,23 грн. та судовий збір.

В судовому засіданні представник публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» підтримав позов в повному обсязі, в задоволенні позову ОСОБА_4 просив відмовити, надав письмові заперечення проти зустрічного позову (а.с.57-61), мотивуючи тим, що 13.03.2014 року ПАТ «Дельта Банк» направляв на адресу ОСОБА_4 досудову вимогу про наявність заборгованості по кредитному договору та необхідність її повного погашення, однак зобов'язання не були виконані. Також представник ПАТ «Дельта Банк» вказує що ним не пропущено строк зверення до суду з даним позовом, оскільки вимоги до ОСОБА_4, як поручителя було здійснено до закінчення шестимісячного строку з дати відправки досудової вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позову публічного публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до нього та ОСОБА_4, надав письмові заперечення проти позову (а.с.57-61), мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду, просив суд відмовити у задоволенні позову та просив суд задовольнити позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про припинення зобовязання поруки та договору іпотеки.

Представник іншого відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову публічного акціонерного товариства ПАТ «Дельта Банк», просив суд задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк» про припинення зобовязання поруки та договору іпотеки, посилаючись на підстави, викладені в позові.

Заслухавши присутніх сторін по справі, вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про задоволення позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про припинення збовязання поруки та договору іпотеки з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 14.04.2006 року між Акціонерно-комерційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №368-216 ДОУ 1 П, відповідно до якого позивач надав позичальникові у тимчасове користування грошові кошти в еквіваленті грошового зобов'язання у сумі 50000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних (а.с.6-15).

14 квітня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки №368-216ДОУ1П, відповідно до якого Поручитель зобовязується перед Кредитором за виконання ОСОБА_2 його зобов'язань (а.с.43).

Також, 14 квітня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, згідно якого предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44-45).

Відповідно до договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув прав вимоги по даному кредитному договору ОСОБА_2 (а.с.17-19, 141-156).

Відповідно до довідки (а.с.16) станом на 16.04.2014 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 становить 421990,93 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_2 (а.с.138), який прийнято на баланс 19.12.2011 року, сума заборгованості за кредитом складає 17266,35 доларів США, сума заборгованості за відсотками складає 16804,85 доларів США та станом на 16.04.2014 року складає 421990,93 грн.

Відповідно до копії листа листа керівника АКИБ «Укрсиббанк» від 30 квітня 2009 року направленого на адресу ОСОБА_2 (а.с.92), розмір заборгованості за кредитом складає 17266,35 доларів США без врахування нарахованої пені.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1, ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (тобто із закінченням виконання зобов'язання). Порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється (закінчується), якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі викладеного, оінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного збовязання, суд приходить до висновку, що позов банку є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відносно заперечень відповідача ОСОБА_2, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду, суд не погоджуються з наступних підстав.

При укладанні договору кредиту №368-216 ДОУ 1 П від 14.04.2006 року, договору поруки №368-216ДОУ1П від 14 квітня 2006 року, договору іпотеки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було ознайомлено з умовами их договорів та вони особисто їх підписали, що свідчить про їхню згоду з усіма умовами вказаних договорів Крім того, ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором сплачував кошти, що підтверджено квитанціями (а.с.62-91).

Як зазначалося вище, сторони встановили строк дії договору визначений до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань (п.9.5 кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, станній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 14 квітня 2013 року (п.1.2.1 Кредитного договору).

Таким чином, графіком платежів (а.с.13-15), який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання кожного щомісячного зобовязання спливає згідно з ч.3 ст.254 ЦК України у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з березня 2009 року (а.с.62), у той час як з вимогами про стягнення заборгованності за кредитом банк направив на адресу суду позов 28 квітня 2014 року (а.с.25) та дана позовна заява надійшла до суду 13 травня 2014 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним перебігом загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

У зобовязаннях в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення права особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору (п.п.1.2.2, 1.3.1-1.3.6) позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додається) (а.с.13-15) щомісячними платежами в розмірі 595 дорларів США з травня 2006 року по березень 2013 року та в квітні 2013 року 615 доларів США та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Разом з тим, доводи ОСОБА_2 про сплив позовної давності щодо застосування якої він заявляє, суд знаходить необґрунтованим, оскільки вважає, що визначені в кредитному договорі строки платежів у погашення кредиторської заборгованості не є окремими грошовими зобов'язаннями перед банком, а складовою єдиного грошового зобов'язання з повернення суми отриманого кредиту та сплати процентів, строк виконання якого є єдиним і визначений датою 14 квітня 2013 року, а тому з цієї дати обчислюється строк позовної давності.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що Банк не пропустив строк позовної давності.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 ЦК україни та умов договору (п.7.1), розмір пені за порушення виконання грошового зобовязання визначений у розмірі 0,2 відсотка від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неусточки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг сроку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які божник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поз межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно копії листа керівника АКИБ «Укрсиббанк» від 30 квітня 2009 року направленого на адресу ОСОБА_2, банк вимагає у боржника повернення боргу за кредитом, а у разі невиконання вимог, позичальник повинен повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін у повному обсязі (а.с.92). Відповідно до даного листа, розмір заборгованості за кредитом складає 17266,35 доларів США без врахування нарахованої пені.

З розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_2 (а.с.138), сума заборгованості за кредитом складає 17266,35 доларів США, сума заборгованості за відсотками складає 16804,85 доларів США та станом на 16.04.2014 року складає 421990,93 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання припиненим зобов'язання до Договором поруки та визнання припиненим іпотечного договору, суд керувався наступним.

Згідно із ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно із п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 14 квітня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки №368-216ДОУ1П, відповідно до якого Поручитель зобовязується перед Кредитором за виконання ОСОБА_2 його зобов'язань (а.с.43).

Згідно п.3.2 договору поруки, порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань позичальника по вищевказаному кредитному договору.

Пунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань кредитному договору, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання на 5 день з моменту невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору.

З матеріалів справи вбачається, що банк завернувся з вимогою від 28.02.2014 року (а.с.136) до поручителя про повернення кредиту, яку направлено на адресу ОСОБА_4 13.03.2014 року (а.с.137). Однак зобов'язання за кредитним договором не виконані.

Відповідно до п.3.2 Договору поруки, порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань позичальника по кредитному договору (а.с.132).

Зі змісту договору поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно з вимогами вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, підставою припинення договору поруки може бути недотримання кредитором строку звернення до суду з вимогами до поручителя.

За своєю правовою природою строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), що свідчить про те, що його закінчення є підставою для припинення поруки та у випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у ст.263, 264, ч.5 ст.267 ЦК України.

Згідно листа банку від 28.02.2014 року, банк завернувся з вимогою (а.с.135) до позичальника ОСОБА_2 про повернення кредиту, яку направлено на адресу ОСОБА_2 13.03.2014 року (а.с.137).

В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував проти отримання ним такої вимоги.

Згідно копії позовної заяви публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вона направлена позивачем до суду до суду 28 квітня 2014 року та надійшла до суду 13 травня 2014 року (а.с.3-5).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 17 липня 2014 року (а.с.47) залучено до участі у справі у якості співвідповідача - ОСОБА_4.

10 вересня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» надано до суду позовну заяву з вимогами до співвідповідача ОСОБА_4 (а.с.129-131).

Отже, банк пред'явив вимогу до ОСОБА_4 до закінчення шестимісячного строку, передбаченого для звернення до суду з вимогами до поручителя.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22-215 ЦПК України, ст.ст.254, 256, 258, 261, 553, 554, 559, 598, 599, 627, 629, 60, 105 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 421990,93 грн.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання припиненим зобов'язання до Договором поруки №368-216 ДОУ 1П від 14 квітня 2006 року між акціонерним комерційним іноваційним банком «Укрсиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та визнання припиненим іпотечного договору від 14 квітня 2006 року посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотарільного округу за реєстр. №2229 укладений між акціонерним комерційним іноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня оголошення рішення або отримання його копії.

Суддя (підпис)

Копія вірна

Рішення не набуло чинності

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко