Рішення № 40873221, 08.10.2014, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1134/14-ц

Провадження № 2/743/301/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарі Коваль Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ріпки справу за позовом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи,

В С Т А Н О В И В:

ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" звернулось до суду з позовом, зазначивши, що ОСОБА_1, займаючи посаду директора вказаного вище підприємства, на підставі п.4 ст.40 КЗпП України наказом № 119-к від 25.07.2012 року, звільнив із займаної посади начальника Старицького військового лісгоспу - ОСОБА_2.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 07.03.2013 року наказ про звільнення ОСОБА_2 визнано протиправним і скасовано; ОСОБА_2 поновлено на посаді і стягнуто на його користь 27103 грн. 14 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також 1400 грн. в якості відшкодування витрат на правову допомогу.

Оскільки вказані виплати було здійснено ОСОБА_2 за рахунок ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", позивач посилаючись на ст.ст.130, 237 КЗпП України, просить стягнути з відповідача 32082 грн. 80 коп. шкоди, завданої незаконним звільненням працівника.

В судове засідання представник позивача не з"явився, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи в порядку, визначеному абз.4 ч.5 ст.74 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністра оборони України № 204 від 05.04.2012 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

Наказом № 119-к від 25.07.2012 року ОСОБА_1 звільнив із займаної посади за прогул начальника Старицького військового лісгоспу - ОСОБА_2, на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 07.03.2013 року у справі № 1329/1415/12 позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ про його звільнення; поновлено позивача на посаді начальника Старицького військового лісництва; стягнуто зі Старицького військового лісництва на користь ОСОБА_2 27103 грн. 14 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також 1400 грн. витрат понесених ОСОБА_2 на правову допомогу.

Таким чином, на користь ОСОБА_2 було стягнуто кошти в загальному розмірі 28503 грн. 14 коп.

Рішення суду від 07.03.2013 року, в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах сум платежів за один місяць, у розмірі 3579 грн. 66 коп., було допущено до негайного виконання.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06.06.2013 року рішення суду І інстанції залишено без змін.

Вказані судові рішення набрали чинності і ними встановлено, що ОСОБА_2 незаконно звільнено з роботи на підставі наказу, виданого ОСОБА_1, котрий на той час займав посаду директора ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_2 було видано чотири виконавчі листи, зокрема: 1) 11.03.2013 року - про стягнення зі Старицького військового лісництва на користь позивача середнього заробітку, в межах сум платежів за один місяць, у розмірі 3579 грн. 66 коп.; 2) 11.03.2013 року - про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Старицького військового лісництва; 3) 30.07.2013 року - про стягнення зі Старицького військового лісництва на користь ОСОБА_2 27444 грн. 06 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 4)30.07.2013 року - про стягнення зі Старицького військового лісництва на користь ОСОБА_2 1400 грн. витрат на правову допомогу.

Матеріалами справи підтверджено, що Cтарицьким військовим лісництвом за виконавчими листами ОСОБА_2 було виплачено: 1) по відомості № 52 від 29.03.2013 року - 3098 грн. 08 коп.; 2) за видатковим касовим ордером від 22.08.2013 року - 6000 грн.; 3) за видатковим касовим ордером від 29.08.2013 року - 10200 грн.; 4) за видатковим касовим ордером від 30.08.2013 року - 12784 грн.72 коп., а всього 32082 грн.

В той же час, за судовим рішенням стягувачеві підлягало до виплати 27103 грн. 14 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 1400 грн. витрат на правову допомогу, тобто 28503 грн. 14 коп.

27.08.2013 року Державною фінансовою інспекцією проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", якою встановлено факт завдання збитків підприємству, внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 та послідуючим проведенням йому виплат, на виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 07.03.2013 року.

Примірник акта ревізії підписано і отримано посадовою особою ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" 29.08.2013 року.

Частиною 3 ст.233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, встановлюється річний строк, з дня виявлення заподіяної шкоди.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року визначено, що днем виявлення шкоди при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації вважається день підписання відповідного акту або висновку. Позивач звернувся до суду із заявою про стягнення шкоди з ОСОБА_1 27.08.2014 року, що підтверджується дато-штампом на конверті, отже він не пропустив строк пред"явлення вимоги до відповідача. Пунктом 8 ст.134 КЗпП України, передбачено повну матеріальну відповідальність службових осіб, за шкоду, завдану з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку незаконного звільнення або переведення працівника на іншу роботу. У відповідності до ст.237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні працівника, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові вимушеного прогулу. За змістом п.33 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року, при незаконному звільненні настає повна матеріальна відповідальність винних службових осіб і обов'язок покрити шкоду, пов"язану з оплатою часу вимушеного прогулу, при допущенні будь-якого порушення закону, а не лише явного.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено передбачені законом підстави для стягнення з відповідача шкоди, завданої незаконним звільненням працівника. В той же час, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне. Статтею 237 КЗпП України, на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, покладається обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації лише у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Вказаною нормою, на яку позивач посилається, як на підставу своїх вимог, не передбачено обов"язок особи, винної у незаконному звільненні працівника, відшкодувати підприємству, установі або організації шкоду, заподіяну виплатами, які були здійснені звільненій особі в якості відшкодування витрат на правову допомогу, або моральної шкоди. Таким чином, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, виплачених незаконно звільненому працівникові, не ґрунтується на законі. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивачем, за виконавчими листами, виданими Яворівським районним судом Львівської області, ОСОБА_2 зайво виплачено кошти, в розмірі 2179 грн. 66 коп. Обставини та причини надміру проведених виплат не являються предметом доказування в даній цивільній справі. З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягають відшкодуванню збитки в розмірі 27103 грн. 14 коп., виключно в межах сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2

У відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до задоволених вимог. Керуючись ст.ст.10, 57, ч.2 ст.197, 208, 209, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (код 08033772, р/р 26001007100038, ПАТ "УКРІНБАНК", МФО 300142) 27103 грн. 14 коп. в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (код 08033772, р/р 26001007100038, ПАТ «УКРІНБАНК», МФО 300142) 271 грн. 03 коп., в якості відшкодування судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляція на рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - у цей же строк, з дня отримання його копії.

Суддя Є.А. Жовток