Рішення № 40871761, 07.10.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.2014 Справа № 920/1181/14

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Ворожбянський машинобудівний завод», м. Ворожба Білопільського району Сумської області в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пересадька Романа Івановича, м.Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ворожбянський машзавод», м. Суми

про стягнення 86199 грн. 96 коп.

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі с/з Буренко Я.В.

Представники сторін:

Від позивача: не прибув;

Від відповідача: не прибув;

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4581410 грн. 10 коп. заборгованості за договором № 0001/581/09 від 08.01.2009 року на поставку продукції та виконання робіт.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 006 від 06.10.2014 року, в якому проти позову заперечує і просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів, які свідчили б про існуючу заборгованість, а також вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, так як з моменту укладення договору до моменту звернення до суду минуло більш ніж три роки.

Представники позивача та відповідача в засідання суду не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили, за таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд встановив:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування відповідно до приписів ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Як свідчать матеріали справи, постановою господарського суду Сумської області по справі № 6/129-10 від 01.08.2013 року визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство «Ворожбянський машинобудівний завод» та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пересадько Романа Івановича.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався, ухвалою суду від 22.09.2014 року було зобов'язано відповідача надати належним чином засвідчені копії всіх актів приймання - передачі продукції, виконання робіт за договором № 001/581/09 від 08.01.2009 року.

В відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що витребувані судом документи у відповідача відсутні.

Вказані документи також не були надані і позивачем.

Як зазначає позивач, під час виконання своїх повноважень у справі про банкрутство ПрАТ «Ворожбянський машинобудівний завод» ліквідатором було виявлено наявність дебіторської заборгованості у підприємства-боржника на підставі договору № 001/581/09 від 08.01.2009 року на поставку продукції та виконання робіт, укладеного між підприємством позивача та відповідача.

Відповідно до умов договору, п.1.1., постачальник (позивач) зобов'язався поставити або виконати роботи, а покупець (відповідач) прийняти і сплатити в обумовлені строки товар або виконані роботи, зазначені в специфікаціях (додатках) до даного договору. Позивачем надано лише копію договору, специфікації, які є додатками до договору суду не надано. Сторонами в договорі не визначено перелік робіт, поставка якого товару мала бути здійснюватись, вартість товару також умовами договору не визначена.

Позивачем на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором на поставку продукції та виконання робіт від 08.01.2009 року надано лише Акт звірки суми заборгованості, за яким сума боргу відповідача перед позивачем станом на 01.05.2013 року становить 4581410 грн. 10 коп.

Зобов'язанням відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на коритись другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Частина 3 ст. 509 ЦК України встановлює, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Наданий позивачем на підтвердження позовних вимог Акт звірки суми заборгованості не може бути прийнятий в якості належного та допустимого доказу. Зокрема, в акті відсутні посилання як на договір так і на первинні бухгалтерські документі. Складання актів без використання первинних документів є безпідставним, так як акт звірки не є первинним документом, а тільки може відображати стан взаєморозрахунків сторін на підставі первинних документів оскільки згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Суду не надані первинні бухгалтерські документи, які могли свідчить про вчинення господарської операції. Позивач не надав доказів постачання продукції або виконання робіт, відсутні видаткові накладні на передачу товарно-матеріальних цінностей, довіреності на осіб, які їх отримали, тощо. Акт звірки є бухгалтерським документом і не може бути доказом в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження виконання договору.

Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду належних в розумінні приписів ст. 34 ГПК України доказів, які свідчили б про наявність господарської операції і підтверджували наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідачем 06.10.2014 року заявлено про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернуся до господарського суду з позовною заявою, що розглядається у даній справі 03.07.2014 року, а договір між сторонами було укладено 08.01.2009 року. В даному випадку позивачем пропущено строк позовної давності, більш ніж три роки, тому, керуючись статями 256, 257, 260, 261, 262 частинами третьою та четвертою статті 267, частиною першою статті 692 ЦК України, господарський суд має відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог повністю у зв`язку зі спливом позовної давності.

У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведені заявлені позовні вимоги та не надано суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову - відмовити.

Повний текст рішення підписаний 10.10.2014 року.

Суддя О.Ю. Соп'яненко