Рішення № 40871710, 06.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4567/14 06.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Центр"

до Споживчого товариства «Діамед»

про стягнення 8 118,43 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Садовець О.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Центр" з позовом до споживчого товариства "Діамед" про стягнення за договором № 128 від 03.01.2013 р. 8118,43 грн., з яких: 8 053,71 - боргу, 32,36 грн. - пені, 32,36 грн. - річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 р. (суддя Ковтун С.А) порушено провадження у справі № 910/4567/14, розгляд останньої призначено на 14.04.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. скасовано, справу передано на розгляд по суті до Господарського суду міста Києва.

20.08.2014 р. матеріали справи №910/4567/14 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В. у зв'язку із перебуванням судді Ковтуна С.А у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 р. прийнято справу №910/4567/14 до провадження та призначено до розгляду на 08.09.2014 р.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодекс України.

06.10.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 8 053,71 грн., 3 % річних - 144, 43 грн. та індексу інфляції - 987, 10 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача неодноразово був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Центр" та Споживчим товариством «Діамед» укладено договір №128, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача товари медичного призначення та інших товарних груп в асортименті, а відповідач прийняти та оплатити отриманий товар за ціною та у термін, що визначений даним договором.

Відповідно до п.3.1. договору, ціна окремої партії та одиниці товару встановлюється за погодженням сторін в гривнях і вказується в накладних, що додаються до кожної партії товару. Про згоду з ціною окремої партії та одиниці товару свідчить підпис уповноваженої особи відповідача в накладній.

Згідно з п. 3.3.3. договору, оплата по мірі реалізації, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту його продажу відповідачем третім особам та/або складання акту звірки. Остаточний розрахунок за поставлену партію товару проводиться на умовах відстрочення платежу 90 календарних днів з дати поставки.

У разі прострочення товару на умовах п. 3.3.3. договору, відповідач зобов'язаний до 5-го числа кожного місяця надавати позивачу письмовий звіт про хід реалізації товару в попередньому місяці, який містить наступні дані: кількість та вартість у закупочних цінах товару, реалізованого впродовж звітного місяця, та його залишків на кінець звітного місяця в торгових точках відповідача (по кожній точці окремо та сумарно). Звіт надсилається електронною поштою, факсом чи іншим способом, що дозволяє зафіксувати момент передачі звіту позивачу (п.3.4 договору).

Сторони домовились, що ненадання звіту в передбачений договором строк свідчить про повну реалізацію відповідачем товару, що в свою чергу тягне за собою обов'язок відповідача сплатити всю суму заборгованості перед позивачем до 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним (п.3.6. договору).

Згідно з п. 4.1. договору, позивач здійснює доставку товару партіями на основі узгоджених замовлень відповідача, які можуть бути зроблені за допомогою телефонного, поштового, факсимільного або електронного зв'язку, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання оплати за товар (за умов оплати, викладених в п.п.3.3.1) або з дня отримання позивачем замовлення (за умов оплати, викладених в п.п. 3.3.2 та 3.3.3.)

Пунктом 4.3. договору зазначено, що датою продажу або поставки товару вважається дата прийому товару відповідачем, яка зазначається в накладній.

Відповідно до п. 6.4. договору, у разі прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення прострочення платежу.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2013 р. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих же умовах (п. 9.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 115 111, 65 грн., що підтверджується накладними на реалізацію товару №177761/SK від 26.02.2013 р., №177757/SK від 26.02.2013 р., №180454/SK від 21.03.2013 р., №180452/SK від 21.03.2013 р., №183689/SK від 16.04.2013 р., №183684/SK від 16.04.2013 р., №184349/SK від 18.04.2013 р., №187069/SK від 16.05.2013 р., №187067/SK від 16.05.2013 р., №189843/SK від 07.06.2013 р., №192760/SK від 10.07.2013 р., №192759/SK від 10.07.2013 р., №198261/SK від 13.09.2013 р., №198259/SK від 13.09.2013 р., №202427/SK від 10.10.2013 р., №202429/SK від 10.10.2013 р., №204257/SK від 23.10.2013 р., №204256/SK від 23.10.2013 р., №211738/SK від 18.12.2013 р., №211739/SK від 18.12.2013 р., №213874/SK від 09.01.2014 р., №213796/SK від 09.01.2014 р., №213794/SK від 09.01.2014 р., та актом звірки взаєморозрахунків від 17.01.2013 р., які підписані представниками сторін, та скріплені їх печатками (копія в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, лише в сумі 99 124, 24 грн. та повернув позивачу товарів на суму 7 933, 70, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 8 053, 71 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 8 053, 71 грн. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 144, 43 грн. та індексу інфляції у сумі 987, 10 грн. за період з 10.02.2014 р. по 03.10.2014 р. та за період з 10.03.2014 р. по 03.10.2014 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №128 від 03.01.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив товар відповідачеві загальною вартістю 115 111, 65 грн., який прийнятий останнім без зауважень по накладним на реалізацію товарів.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 3.6. договору, обов'язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 8 053, 71 грн. настав з моменту підписання накладними на реалізацію товару та повинен бути виконаний до 10-го числа місяця наступного за звітним.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №128 від 03.01.2013 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 053, 71 грн. - основної заборгованості.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 144, 43 грн. та індексу інфляції у розмірі 987, 10 грн. за період з 10.02.2014 р. по 03.10.2014 р. та за період з 10.03.2014 р. по 03.10.2014 р.

Так, відповідно до п.6.4. договору, у разі прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтю 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавста.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних та індексу інфляції, останній відповідає вимогам чинного законодавства, розрахунки проводилися на вірну суму заборгованості за відповідний період прострочення виконання грошового зобов'язання, з моменту виникнення такого прострочення, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр» задовольнити.

2. Стягнути з Споживчого товариства «Діамед» (54015, м. Миколаїв, бульв. Бузький, буд. 18, оф. 203, ідентифікаційний код - 30176704), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр» (01010, м. Київ, вул. Січневого Повстання, буд. 3, кв. 197, ідентифікаційний код - 34529098) 8 053 (вісім тисяч п'ятдесят три) грн. 71 коп. - основного боргу, 144 (сто сорок чотири) грн. 43 коп. - 3 % річних, 987 (дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 10 коп.- індексу інфляції та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 09.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.