Ухвала суду № 40871311, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10362/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко - Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також зазначив, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 серпня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 14.02.2014 року №100270001/2014/00007/2 про коригування митної вартості товару.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 05 грудня 2013 року між ТОВ «Телко Україна» та фірмою «СІТІ POLYMER LTD» (Корея), укладено зовнішньоекономічний контракт №154 про поставку полімерної сировини та товарів.

Відповідно до Специфікації №1 від 11.12.2013 року до вищевказаного Контракту фірмою «СІТІ POLYMER LTD» був поставлений позивачу поліамід в первинних формах (гранули) поліацеталь наступних марок: Kocetal К 300 natural - 7875 кг.; Kocetal K 700 natural - 7875 кг.; Kocetal K 300 black - 1000 кг.; Kocetal K 700 black - 1000 кг. Виробництва «Kolon Plastics INC.» (Кореї) загальною вартістю 23 042,50 Євро.

До митного оформлення товару декларантом подано митну декларацію №100270001/2014/273640, до якої додано наступні документи: - зовнішньоекономічний Контракт №154 від 05.12.2013; - специфікацію № 1 від 11.12.2013; - Інвойс №3396-1312-СІТІ від 23.12.2013; -№026495; - коносамент NYKS 2081592560; - експортну декларацію №121-10-1304081194 від 20.12.13 країни відправлення; - сертифікат походження товару №001-13-0964674 від 23.12.13; -платіжний документ від 17.01.14; - висновок ДП «Держзовнішінформ» від 25.02.2014 №11/178; -лист виробника товару від 03.02.14 в підтвердження того, що фірма «СІТІ POLYMER LTD» є ексклюзивним дистриб'ютором полімерів на території України; - прайс-лист виробника; -калькуляцію вартості товару; - копії Інтернет - сторінок з характеристиками та прейскурантом інших компаній на аналогічний товар; - копії видаткової накладної №48 від 13.01.14 та рахунку-фактури № СФ-0006111 від 17.12.13;

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідачем, 14 лютого 2014 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2014/400007/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст.64 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного спірного рішення про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішення, а саме.

Так, коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень ст. 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (в наданих документах містяться розбіжності).

В результаті здійсненого митного контролю встановлено, що в наданих декларантом документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містяться розбіжності: в розрізі виконання умов контракту.

Однак, митний орган в оскаржуваному рішенні жодним чином не вказав, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності. Аналогічним чином митний орган не вказав, які саме документи, на думку суб'єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

На думку відповідача, вказані обставини є достатніми підставами для відмови позивачу у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною контракту.

Такі твердження відповідача не можливо узяти до уваги, як належні та допустимі доказів коригування митної вартості імпортованих товарів за резервним методом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач до митного оформлення імпортованих товарів надав повний пакет необхідних документів, згідно з переліком ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що позивач обрав метод визначення митної вартості товару не у відповідності до умов, наведених у главі 9 Митного кодексу України.

На підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи; - договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежів здійснюються за умовами, визначеним договором.

Однак, посадова особа контролюючого органу залишила поза увагою той факт, що прайс-листи виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та платіжний документ вже були надані позивачем під час подачі митної декларації від №100270001/2014/273640, згідно з переліком документів, який зазначено в гр. 44 МД-2.

Разом з тим, оскільки гр. 33 оскаржуваного рішення не містить в собі викладення обставин наявності розбіжностей, ознак підробки тощо (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України) в конкретних наданих позивачем документах, суд приходить до висновку про передчасність та помилковість витребування у позивача додаткових документів.

За таких обставин, відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 14 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 09 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.