Рішення № 40871009, 06.10.2014, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1101/13-ц

Провадження 2\368\16\14

Рішення

іменем України

"06" жовтня 2014 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблука О.В.;

При секретарі: Лєвшин Н.О.

Позивача: ОСОБА_1

Представника позивача: ОСОБА_2

Відповідача: ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, суд, -

В С Т А Н О В И В :

14.06.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, ( а.с., 2 - 3).в якій позивачка просить суд винести рішення, яким:

- припинити право на частку у спільному майні, а саме: на 148/300 частини житлового будинку з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_2 на ОСОБА_3;

- визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_2.

- стягнути з відповідачки на її користь понесені нею витрати, а саме :

-сплата державного мита на суму 1225 грн.

- витрати по наданню правової допомоги адвокатом.

Свої позовні вимоги позивачка в мотивувальній частині позовної заяви обґрунтовує наступним.

Згідно рішення Кагарлицького районного суду від 03.03.2004 року вона є власницею 26/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_2.

Крім цього, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, вона є власницею 1/3 частки або 74/ 300 частки вищевказаного житлового будинку з господарськими спорудами, отже вона є власницею даного житлового будинку на 152/300 частини.

Відповідачка по справі. являється співвласницею 148/300 частини спірного житлового будинку, згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого Кагарлицькою державною нотаріальною конторою 30.04.2009 року.

Між нею та відповідачкою по справі на протязі багатьох років склалися вкрай неприязні стосунки, оскільки даний будинок належав їй та покійному батькові відповідачки, а після смерті її покійного чоловіка та батька відповідачки, остання намагалася заволодіти всім будинком повністю, але вона їй в цьому протистояла, так як має також право власності на цей будинок, і в більшому розмірі, чим відповідачка, постійно в ньому проживає, бо іншого житла вона не має, от тому між ними погані стосунки .

Відповідачка постійно проживає в з 1995 року в Москві, в будинок не приїжджає, за ним не доглядає , не дбає, всі ремонтні роботи та догляд за будинком і прилеглою територією здійснює вона, оскільки вона в ньому проживає. Відповідачка влітку 2010 року приїхала до будинку, влаштувала скандал, намагалася її з будинку вигнати і наказала їй даний будинок продати за 120 тис доларів США.

Вона сильно знервувала, їй було зле, вона вимушена була лікуватися, але вона відповіла відповідачці, що в неї іншого житла немає, тому вона з будинку нікуди не піде.

Після цього відповідачка телефонує їй, погрожує, і наполягає на звільненні та продажі житлового будинку, хоча вона категорично проти продажі будинку, так як їй немає де жити, іншого житла. у неї немає .

Відповідачка житлом забезпечена, вона проживає постійно в АДРЕСА_1, в своїй трьохкімнатній квартирі за вищевказаною адресою, тому вона запропонувала сплатити вартість належної їй частини житлового будинку, але відповідачка настоює виселитися їй з будинку та продати даний будинок і лише за 120 тис. доларів США .

В зв'язку з цим вона вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою оскільки згідно ч.І ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у

володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної компенсації.

Розділ житлового будинку можливий лише в тому випадку, якщо кожному власнику

можуть бути виділені окрема його частина з самостійним виходом, яка відповідає його частці в праві власності і яка може використовуватися як окрема квартира або які можна переобладнати в такі квартири .

Спірний житловий будинок невеликий, має загальну площу 71 кв. м., житлову площу - 52,6 кв.м..

Рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради за № 180 від 16.08.2010 року відмовлено в наданні дозволу на перепланування спірного жилого будинку з одноквартирного в двохквартирний із-за неможливості облаштування проїзду, що стверджується копією рішення .

Таку ж точку зору висловив і відділ містобудування та архітектури у листі від 10.08.2010 року на запит адвоката .

За таких обставин розподіл спірного домоволодіння по АДРЕСА_2 в натурі між нею та відповідачкою неможливий, так як він є неподільним, крім цього спільне володіння і користування будинком є неможливим, відповідачка забезпечена іншим житлом і проживає за кордоном, а тому у разі припинення права співвласника на частку у спільному будинку не завдасть шкоди її інтересам , а тому керуючись ст.365 ЦК України « право особи на частку у спільному майні може бути

припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо :

1. річ є неподільною;

2. спільне володіння і користування майном є неможливим;

3. таке припинення не завдасть істотної, шкоди інтересам співвласника та членам

його сім'ї .

В зв'язку з цим вона вимушена звернутися до суду з даною заявою, оскільки вона людина похилого віку, хвора, постійно живе в хвилюванні з зустріччю з відповідачкою, сама доглядає весь будинок, вкладає відповідні в це кошти, а відповідачка своїми вчинками та ворожим відношенням до неї лише шкодить її здоров'ю .

Згідно ч. 2 ст.365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду .

Дана правова позиція сформульована у постанові Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» за № 7 від 04.10.1991 року, із змінами та доповненнями.

Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи .

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути

проданий в даному населеному пункті чи місцевості . Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

17.06.2013 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України відкрито провадження у справі та призначено справу до слухання, ( а.с., 24).

07.10.2013 року судом винесено ухвалу про призначення по справі судово будівельно - технічної експертизи, провадження по справі на час проведення експертизи зупинено, ( а.с., 39 - 42).

23.12.2013 року провадження в даній справі було відновлено та призначено справу до слухання, ( а.с., 43).

31.12.2013 року судом винесено ухвалу про призначення по справі судово будівельно - технічної експертизи, ( а.с., 44 - 45).

01.07.2014 року дана справа надійшла на адресу Кагарлицького районного суду з висновком будівельно - технічної експертизи, ( а.с., 47).

07.07.2014 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу про відновлення провадження у справі та призначено справу до слухання, (а.с., 58).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, які вказані в мотивувальній частині її позовної заяви, та які вказано судом вище.

На запитання суду позивачка ОСОБА_1 відповіла наступне.

Вона проживала в даному будинку з покійним чоловіком ОСОБА_4 За той час, поки вони проживали спільно, відповідачка майже ніколи на приїздила до свого батька, а після його смерті взагалі не приїздила, навіть не була в будинку, тому, звісно, не приймає участі в утриманні будинку, лише постійно вимагає його продати за 120000 доларів США, з яких частину, належну їй віддати в доларах США.

Даний спірний будинок не можливо розділити на дві частини, а проживати з відповідачкою ОСОБА_3 вона не може з тих причин, що по - перше, відповідачка постійно проживає в Росії на житловій площі, де проживає з своєю сім»єю, даний будинок є неподільним на дві окремі квартири, крім того між нею та відповідачкою склалися вкрай напружені стосунки на грунті неможливості в добровільному порядку поділити спірне майно.

В судовому засіданні представник позивачки, - ОСОБА_2 позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, які вказані в мотивувальній частині позовної заяви, та які вказані судом вище.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала в повному обсязі.

На запитання суду відповідачка ОСОБА_3 відповіла наступне.

Не проживає на території держава Україна фактично не проживає з 1991 року, з 1995 року проживає на житловій площі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Дане житло вона отримала згідно ордеру, проте на даний час дане житло не приватизоване, так як в цьому, на її думку, немає потреби.

Дійсно, не приїжджала до батька досить тривалий час, проте вважає, що в даному випадку це обумовлено тим, що між нею та позивачкою ОСОБА_1 склалися дуже неприязні відносини. Участі в утриманні будинку не приймає, так як в цьому їй здійснює перепони позивачка.

Дійсно, в даному випадку вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на весь будинок, але при тій умові, що позивачка віддасть ій кошти в тій кількості, які дозволять їй придбати рівноцінне, пристойне житло, для того, щоб вона могла приїздити в м. Кагарлик.

Суд, вислухавши позивачку ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які позов підтримали, вислухавши відповідачку ОСОБА_3, яка проти позову заперечувала, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо частково задоволення позову, обґрунтовуючи свє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

03.03.2004 року Кагарлицьким районним судом винесено рішення у справі № 2 - 162\2004 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_7, про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя та визнання права вланості на 1\2 його частину, ( а.с., 4).

Згідно вищевказаного рішення позов було задоволено частково, визнано будинок АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4 спільною власністю ОСОБА_1.

Визнано право власності на 26% будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_1, яка є позивачем по даній справі.

Визнано право власності на 74% будинку % АДРЕСА_2 за ОСОБА_4.

На підставі вищевказаного рішення суду за позивачкою ОСОБА_1 зареєстровано право власності на частину спірного будинку.

Даний факт підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ( номер витягу: 588957 від 16.12.2004 року), ( а.с., 4 на звороті), з якого видно, що власником частини домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1, на підставі рішення суду /б\н/ від 0303.2004 року. Форма власності, - приватна спільна часткова, частка, - 26\100. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 16.12.2004 року.

Станом на час слухання справи структура права спільної часткової власності на спірний будинок виглядає наступним чином:

- ОСОБА_1, ( позивачка по справі), частка 26\100, форма власності, - приватна спільна часткова, підства виникнення права власності, - рішення Кагарлицького районного суду /б/н/ від 03.03.2004 року;

- ОСОБА_1, (позивачка по справі), частка 74\300, форма власності, - приватна спільна часткова, підстава виникнення права власності, - свідоцтво про право на спадщину / р.№ 1 - 1749/ від 30.04.2009 року Кагарлицька районна державна нотаріальна контора;

- ОСОБА_3, (відповідачка по справі), частка, - 148\300, форма власності, - приватна спільна часткова, підстава виникнення права власності, - свідоцтво про право на спадщину /р.№ 1 - 1760/ від 30.04.2009 року, Кагарлицька районна державна нотаріальна контора.

Даний факт підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, № витягу 23579925 від 14.08.2009 року, ( а.с., 6).

На даний будинок існує технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, інвентаризаційна справа 3915, реєстровий номер 4452, ( а.с., 9 - 11)., де в графі «Прізвище, ім.»я, по батькові власника будинку» зазначені, - ОСОБА_1, ОСОБА_3, без зазначення часток права власності кожної.

Між позивачкою та відповідачкою тривалий час існують неприязні стосунки, що не оспорюється сторонами, внаслідок чого сторони намагалися розділити житловий будинок на дві окремі частини, зокрема, із двох співвласників це намагалася зробити лише позивачка, - ОСОБА_1, проте, такого дозволу не отримала.

Даний факт підтверджується рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області № 180 від 18.08.2010 року «Про дозвіл на виготовлення будівельного паспорта», ( а.с., 7), в якому вказано, що розглянувши заяву гр.. ОСОБА_1 про дозвіл на виготовлення будівельного паспорта на проектування перепланування житлового будинку з одноквартирного в двоквартирний по АДРЕСА_2, враховуючи висновок районного відділу архітектури та будівництва № 3\02 - 10 від 10.08.2010 року та план розміщення будівель на земельній ділянці ( матеріали додаються), згідно ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 27 Закону України «Про планування і забудове територій», виконком міської ради вирішив: відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення будівельного паспорту на проектування перепланування житлового будинку з одноквартирного в двоквартирний по АДРЕСА_2 із - за неможливості облаштування проїзду до двох квартир.

Крім того, представник позивачки, - ОСОБА_2 також зверталася до державних установ з метою з»ясування питання розподілу в натурі, проте їй було відмовлено.

Даний факт підтверджується відповіддю відділу містобудування та архітектури Кагарлицької районної державної адміністрації в Київській області за № 3\02 - 10 від 10.08.2010 року, ( а.с., 8), в якому зазначено наступне:

- на запит адвоката ОСОБА_2, відділ містобудування та архітектури повідомляє, що переобладнання одноквартирного житлового будинку в АДРЕСА_2, в двохквартирний, неможливе, так як розміщення будівель і споруд на земельній ділянці дає можливість під»їзду лише до одноквартирного будинку.

Слід зазначити, що позивачка ОСОБА_1 також робила спроби розділити спірний житловий будинок в судовому порядку, про що свідчить рішення Кагарлицького районного суду від 01 жовтня 2012 року в справі № 2 - 19\12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку в натурі, ( а.с., 12 - 16).

Згідно вищевказаного рішення суду:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку в натурі -задоволено повністю.

Поділено спільну сумісну власність наступним чином.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 152/300 частини будинковолодіння по АДРЕСА_2 та виділено їй:

житлову кімнату 1-7 площею 8,7 кв. м вартістю 11 171,22 грн., коридор 1-і площею 5,0 кв. м вартістю 6420,24 грн., житлову кімнату 1-2 площею 17,3 кв. м вартістю 22 214,03 грн., частину житлової кімнати 1-4 площею 4.1 кв. м вартістю 5264,60 фн., веранда вартістю 2821,48 грн., козирок вартістю 322,18 фн., а всього по будинку на загальну суму 48 213.75 грн. площею 35,1кв. м та господарські будівлі і споруди: погріб, вартістю 7252 грн., гараж, вартістю 22 519,71 грн., а всього на загальну суму 77986,00 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 148/300 частин будинковлодіння по АДРЕСА_2 та виділено їй:

житлову кімнату 1-5 пл, 8,6 кв, м вартістю 11 042,81 грн., ванну 1-6 площею 4,7 кв. м вартістю 6 035,03 грн., кит лову кімнату 1-3 площею 11,3 кв, м вартістю 14 509,74 грн,, частину житлової кімнати 1-4 площею 11,3 кв. м варт істю 14 509.74 грн., а всього по будинку на загальну суму 46 097 гри. площею 35,9 кв. м та господарські будівлі і гпоруди: сарай «Б», вартістю 21 935,76 грн., вбиральня на суму 2 049,19 грн., а всього загальну суму 70 082,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 різницю в сумі 7 904 (сім гисяч дев ятсот чотири) грн.. 00 коп.

Проте, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, - Кагарлицьким рай онним судом Київської області, відповідачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу до Апеляційного суду Київської області.

По результатам розгляду даної справи судом апеляційної інстанції винесено рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вищевказане рішення Апеляційного суду відповідачкою не оскаржувалося до суду Касаційної інстанції, тому воно чинне, а тому при вирішенні даної справи суд взяв до уваги мотивувальну частину судового рішення суду апеляційної інстанції на підставі ст. 14 ЦПК України.

Так, згідно ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов»язкові для всіх органів влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають до виконання на всій території України, а також у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, згідно з мотивувальною частиною ухвали апеляційного суду від 15 квітня 2013 року, підставою для скасування рішення Кагарлицького районного суду від 01 жовтня 2012 року послугувало наступне.

Рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 16.08.2010 року № 180 відмовлено в наданні дозволу ОСОБА_1 на планування спірного житлового будинку з одноквартирного в двоквартирний із - за неможливості облаштування проїзду.

Таку ж точку зору висловив і відділ містобудування та архітектури у листі від 10.08.2010 року на запит її представника.

Далі, суд наголошує на окремому абзаці мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанції, ( а.с. 20), в якому зазначено наступне.

Суд, у порушення вимог ст. 367 ЦПК України також не вирішив питання припинення права спільної часткової власності сторін на спірне майно.

Проте, слід зазначити, що нормою, яка передбачена ст. 367 ЦПК України, передбачено виключно добровільний порядок поділу майна, що є ооб»єктом права спільної часткової власності в натурі. За таких умов, при зверненні до суду з позовом про виділення частки в майні, що є об»єктом права спільної часткової власності, слід керуватися перш за все загальними нормами, що регулюють правовий режим майна.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати норму, яка передбачена ст. 365 ЦК України.

Так, згідно ст. 365 ЦК України:

1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Отже, суд зазначив, що закон встановив можливість припинення права на частку у спільному майні за наявності вказаних у вищевказаній статті умов.

Суд вважає, що якщо проаналізувати чо тири підстави для припинення права власності на частку у спільному майні, можна дійти висновку про те, що в даному конкретному випадку для припинення права власності достатньо наявність трьох ознак.

Аналізуючи обставини, які судом зазначені в мотивувальній частині рішення, суд приходить до висновку що встановлено наступні ознаки, наявність яких дозволяє вирішити питання по суті та задовольнити позовні вимоги позивачки:

- по перше, судом встановлено, що спірне майно, - житловий будинок є річчю неподільною. Дане встановлено рішенням Кагарлицької міської ради від 16.08.2010 року за № 180, ( а.с., 7), листом відділу містобудування та архітектури № 3\02 - 10 від 10.08.2010 року, ( а.с., 8), аналіз яких приведено судом вище;

- по - друге, спільне володіння і користування майном є неможливим. Даний факт сторонами не оспорюється, а тому додаткового доказування не потребує;

- таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї. Даний факт суд обґрунтовує тим, що в даному випадку відповідачці ОСОБА_3 рішення про припинення її права на частку у спільному майні за вимогою позивачки ОСОБА_1 не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_3 та членам її сім»ї, так як судом в судовому засіданні з пояснень самої відповідачки ОСОБА_3 встановлено, що відповідачка має житлову площу, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1, де проживає спільно з сім»єю, тому суд вважає, що відповідачка забезпечена житловою площею. Крім того, суд критично відноситься до позиції відповідачки ОСОБА_3 про те, що її квартира не приватизована, так як, на думку, дана обставина не впливає на вирішення спору.

Далі, для визначення дійсної вартості спірного домоволодіння судом було винесено ухвалу про призначення по справі судово будівельно - технічної експертизи, ( а.с., 39 - 42, 44 - 45).

По результатах проведеної експертизи на адресу Кагарлицького районного суду надійшов висновок експерта № 1369\14 - 43 від 24.06.2014 року, ( а.с., 49 - 57).

Згідно висновків даної експертизи, ( а.с., 53), дійсна (ринкова) вартість домоволодіння за АДРЕСА_2 становить 222712 ( двісті двадцять дві тисячі сімсот дванадцять) грн.., в тому числі:

- вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд становить 149885 ( стосорок дев»ять тисяч вісімсот вісімдесят п»ять) грн.

- вартість земельної ділянки площею 0,0999 га становить 72827 ( сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн..

Дійсна вартість 148\300 частин даного домоволодіння, з округленням до цілих, становить 109871 ( сто дев»ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн.

Отже, згідно висновків експертизи, які суд сприймає, дійсна ринкова вартість частки в розмірі 148\300 частин спірного домолодіння, яке належить відповідачці ОСОБА_3 становить 109871 ( сто дев»ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн.

Далі, після проведеної експертизи та визначення дійсної ринкової вартості спірного домоволодіння, позивачкою ОСОБА_1 в дотримання ч. 2 ст. 365 ЦК України було внесено вартість 148\300 частин спірного домоволодіння в розмірі 109871 ( сто дев»ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. на депозит Кагарлицького районного суду.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позову частково, а саме, в прохальній частині позовної заяви позивачка ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_2, проте, дану вимогу суд не може задовольнити з тих підстав, що позивачці ОСОБА_1 вже належить 152\300 частин даного домоволодіння, а тому визнавати за нею повторно право власності вже на існуюче право власності не можливо, тому слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 148\300 частин даного домоволодіння, право власності на яке припиняється у відношенні відповідачки ОСОБА_3.

Судові витрати.

Що стосується судових витрат, то дане питання врегульовано ст. 88 ЦПК України, де, зокрема, зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, позивачкою ОСОБА_1 при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 1225 ( одна тисяча двісті п»ятдесят п»ять) грн.., що підтверджується квитанцією № 4002390 - 1 від 27.05.2013 року, ( а.с., 1).

Відповідно, при вирішення справи в частині судових витрат слід стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 кошти в сумі 1225 грн., так як фактично рішення ухвалено на користь позивачки.

Що стосується стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 судових витрат в вигляді витрат по наданню правової допомоги адвокатом, то в задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити, так як в матеріалах справи відсутні будь - які документи, ( як - то, - квитанція, розрахунок), які б документально підтверджували б витрати позивачки ОСОБА_1 на правову допомогу адвоката.

Крім того, при винесенні рішення слід стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 кошти в сумі 5202 ( п»ять тисяч двісті дві) грн., які позивачка сплатила за проведення судово будівельно - технічної експертизи, ( а.с., 47 - 48).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ППВС України № 7 від 04.10.1991 року (із змінами та доповненнями) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», ст.ст. 183, 355, 356, 358, 365 ЦК України, ст.ст. 88, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, - задовольнити частково.

Припинити право на частку у спільній власностів, а саме: 148\300 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки місто Коростень Житомирської області, Україна, паспорт громадянина Росії НОМЕР_2, виданий 06.10.2012 року ТП № 2 ОУМФС Росії по Московській області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою п. Хачеранга Кирінського району Читинської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 10 серпня 2001 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 148\300 частини житлового будинку з господарськими спорудами, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки п. Хачеранга Кирінського району Читинської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 10 серпня 2001 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки місто Коростень Житомирської області, Україна, паспорт громадянина Росії НОМЕР_2, виданий 06.10.2012 року ТП № 2 ОУМФС Росії по Московській області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1. кошти в сумі 109871 ( сто дев»ять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. в якості компенсації за вартість 148\300 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, які знаходяться на депозитному рахунку Кагарлицького районного суду Київської області.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки місто Коростень Житомирської області, Україна, паспорт громадянина Росії НОМЕР_2, виданий 06.10.2012 року ТП № 2 ОУМФС Росії по Московській області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1. на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки п. Хачеранга Кирінського району Читинської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 10 серпня 2001 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, кошти в сумі 1225 ( одна тисяча двісті двадцять п»ять) грн. судових витрат, сплачних позивачкою ОСОБА_3 при поданні позовної заяви

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки місто Коростень Житомирської області, Україна, паспорт громадянина Росії НОМЕР_2, виданий 06.10.2012 року ТП № 2 ОУМФС Росії по Московській області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1. на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки п. Хачеранга Кирінського району Читинської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 10 серпня 2001 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, кошти в сумі 5202 (п»ять тисяч двісті дві) грн., сплачених позивачкою для оплати судової будівельно - технічної експертизи.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст.223 ЦПК України.

Суддя: О. В. Закаблук