Постанова № 40871001, 01.10.2014, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4404/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2014 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого - судді - Кривич Ж.О.,

при секретарі - Череп В.Ю.,

з участю представника відповідача - виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука - Гордієнка Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Зазначала, що 04.03.2008 року її прийнято на роботу до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на посаду спеціаліста ІІ категорії по роботі з населенням за місцем проживання.

У 2010 році їй не була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, як було визначено в колективному договорі, з яким її не було ознайомлено.

Просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині не повідомлення позивача про наявне в неї, за колективним договором 2010-2013 років, право на отримання матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати для вирішення соціально-побутових питань та в частині не виплати самостійно відповідачем в 2010 році вищевказаної матеріальної допомоги та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за 2010 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати.

У судовому засіданні представник відповідача - виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука - Гордієнко Ю.А. проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не подавав заяву у 2010 році про виплату такої допомоги.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, просила розглянути справу за її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Стаття 238 КЗпП України встановлює, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 33 Закону України "Про державну службу" оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та

ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 18 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Частиною 3 ст. 18 КАС України передбачено, що справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР ( із змінами та доповненнями) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Стаття 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" визначає, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

У статті 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є

обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09 березня 2006 року №268, надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Згідно з роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики України від 16 жовтня 2009 року №620/13/84-09, рішення про надання такої матеріальної допомоги приймається керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала у відповідача на посаді спеціаліста ІІ категорії по роботі з населенням за місцем проживання з 04 березня 2008 року до 17 серпня 2011 року.

20 квітня 2010 року на загальних зборах профспілкового комітету виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука та Автозаводської районної Ради м. Кременчука було прийнято колективний договір на 2010 - 2013 роки.

Згідно п. 5.3. розділу 5 колективного договору адміністрація зобов'язувалася при наявності коштів надавати матеріальну допомогу працюючим в розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових питань.

У 2010 році позивач не подавала відповідачу заяву про нарахування та виплату їй матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Позивач не подавала відповідну заяву про нарахування та виплату такого виду матеріальної допомоги і після її звільнення до дня розгляду справи в суді.

Згідно довідки виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області з липня 2010 року позивач знаходилася на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами, 04 листопада 2010 року отримала відпустку по догляду за дитиною до досягнення дитиною до досягнення дитиною трирічного віку.

Належних і допустимих доказів на підтвердження свого позову позивач до суду не подала.

Право на виплату такого виду матеріальної допомоги передбачено безпосередньо у Постанові КМ України від 09 березня 2006р. "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" за №268 та Законами України "Про місцеве самоврядування" та "Про державну службу".

Враховуючи наведені обставини, а також виходячи з того, що фактично і юридично спір між сторонами у справі - відсутній, суд вважає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд вважає, що судовий збір не підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, а позивач по такій категорії справ є звільненою від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.33 Закону України "Про державну службу", ст.ст. 1, 5 Закону України "Про колективні договори", Постановою КМ України від 09 березня 2006р. "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" за №268, ст.ст. 216, 217, 233, 238 КЗпП України, ст. ст. 17, 18, 19, 69, 70, 158-163, 167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до виконавчого

комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення ухвали, а особами, які не приймали участь у розгляді справи в цей же термін з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: