Ухвала суду № 40870868, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/800/52765/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2013 року

у справі № 817/1805/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби щодо проведення камеральних перевірок своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, за наслідками яких складено акти №215 від 20.06.2011 року, №226 від 04.07.2011 року, №290 від 05.08.2011 року, №338 від 06.09.2011 року, №377 від 03.10.2011 року, №441 від 03.11.2011 року. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми «Ш» №0014641541 від 20.06.2011 року, №0015001541 від 04.07.2011 року, №0016141541 від 05.08.2011 року, №0017211541 від 06.09.2011 року, №0018051541 від 03.10.2011 року, №0019331541 від 03.11.2011 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральні перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс», за результатами яких складено акти: від 20.06.2011 року №215, від 04.07.2011 року №226, від 05.08.2011 року №290, від 06.09.2011 року №338, від 03.10.2011 року №377, від 03.11.2011 року №441, якими встановлено порушення п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі актів перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ш», якими позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах, а саме: від 20.06.2011 року №0014641541 - 525, 07 грн.; від 04.07.2011 року №0015001541 - 6 105, 01 грн.; від 05.08.2011 року №0016141541 - 8 248, 80 грн.; від 06.09.2011 року №0017211541 - 618, 00 грн.; від 03.10.2011 року №0018051541 - 4 700, 00 грн.; від 03.11.2011 року №0019331541 - 3 240, 00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо проведення камеральних перевірок відповідачем з порушенням строків, встановлених законодавством, а також врахування податковим органом іншої інформації, ніж вказана позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, та протиправного прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено порядок проведення камеральної перевірки.

Згідно положень ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судами вірно встановлено, що на момент подання податкових декларацій з податку на додану вартість - 22.06.2009 року, 20.10.2009 року, 17.11.2009 року, 21.12.2009 року, 22.02.2010 року, 15.04.2010 року, 19.05.2010 року положення податкового законодавства не передбачали інших строків проведення камеральних перевірок.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що проведення камеральних перевірок податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за вказаний період податковим органом вчинено протиправно, через їх проведення поза межами строків, встановлених законодавством.

Крім того, виявлені порушення, встановлені актами перевірки, полягають у тому, що позивачем несвоєчасно сплачувались узгоджені суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за травень, вересень, жовтень, листопад 2009 року, січень, березень, квітень 2010 року.

Однак судами встановлено, що податковим органом при проведенні камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість було взято до уваги іншу податкову інформацію ніж дані податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2013 року у справі № 817/1805/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук