Ухвала суду № 40870827, 25.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/31082/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення, нарахування і виплати сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нижче прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області провести перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 травня 2010 року по 31 січня 20103 року у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6-ти років з врахуванням виплачених сум, а саме 23902 гривні.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо призначення, нарахування і виплати не в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за період з 01 травня 2010 року по 31 січня 2013 року у розмірі, меншому за встановлений статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради зробити перерахунок та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 01 травня 2010 року по 31 січня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 має дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 02 березня 2010 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції, актовий запис № 173.

Згідно копії довідки Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 12 грудня 2013 року вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області і одержувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05 квітня 2010 року по 03 лютого 2013 року.

Згідно довідки № 3423/05-12/1 від 13 березня 2013 року наданої Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області вбачається, що в системі персоніфікованого обліку з 1999 року містяться дані про застраховану особу ОСОБА_3.

16 червня 2010 року ОСОБА_3 звернулась з письмовою заявою до начальника Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області Кузнєцової К.С. з проханням здійснити перерахунок та доплату платежів по догляду за дитиною до 3-х років до рівня прожиткового мінімуму для дітей до 6 років встановлених на момент народження її дитини, а також надалі виплачувати щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з лютого 2013 року) у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений законодавством для дітей віком до 6-ти років.

Відповідями № 2858/03 та № 2942/03 УПСЗН відмовило позивачці у здійсненні перерахунку та в доплаті допомоги.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-XII ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13), та Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40- 44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II зазначеного Закону щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога по догляду за дитиною відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки у справі, що розглядається, суди встановили, що спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон № 2240-III, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області залишити без задоволення, а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: