Ухвала суду № 40870813, 07.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/17515/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р.

у справі № 813/7492/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькоре»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькоре» (далі - позивач, ТОВ «Алькоре») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 26.09.2013 року №0001992210/4636, від 26.09.2013 року №0001992210/4635 та від 26.09.2013 року №0000991720.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Алькоре», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Алькоре» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 09.09.2013 р. №35/22-11/36738431.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1. п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 726 116,00 грн.; пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3. пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 79371.00 грн.; пп. 164.2.17 п.164.2 ст.162, п.164.3, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п.177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. всього на суму 4276,14 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року №0001992210/4636, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97267 грн. 75 коп., в т.ч. 79371 грн. - основного платежу, 17896,75 грн. - штрафних фінансових санкцій; податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року №0001982210/4635, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 856124 грн.50 коп., в т.ч. 726116 грн. - основного платежу, 130008,50 грн. - штрафних фінансових санкцій; податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року №0000991720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 4917,57 грн., в т.ч. 4276,14 грн. - основного платежу, 641,42 грн. - штрафних фінансових санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Євроград КС», ТОВ «Інфостар Трейдінг», ТОВ «СТР-Інжинірінг», ТОВ «ДЗ «Промкотлосервіс» здійснювались господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

При цьому товари, які отриманні від контрагентів, використані позивачем для виробництва картонних гільз, що є основною його діяльністю, що підтверджено актами списання ТМЦ у виробництво за відповідні періоди.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.

Згідно п.14.1.228 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно п.п.138.4-138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного : датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме : прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку; До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Вказані вище норми ПК України кореспондуються з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Алькоре» здійснює виробництво картонних гільз спіральної навивки різних параметрів (довжина, діаметр, міцність тощо), тому калькуляція собівартості здійснюється на кожну партію продукції, відповідно на таку партію (замовлення) затверджуються норми витрат.

Таким чином, собівартість продукції ТОВ «Алькоре» розрахована згідно із вимогами ПК України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо реальності господарських операцій позивача з його контрагентами - ПП «Табар» та ТОВ «Оптик-Україна», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.171.2 ст.172 цього Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Статтею 177 ПК України встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до п.п.14.1.195 та 14.1.222 п.14.1 ст.14 цього Кодексу.

Як встановлено судами, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8 є фізичними особами-підприємцями, які мали договірні відносини з підприємством ТОВ «Алькоре», що давало право останньому не утримувати податок на доходи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов