Ухвала суду № 40870782, 25.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/31206/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Шипуліної Т.М.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника позивача Войтенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012

у справі № 2а-13557/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Суматра ЛТД») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010 №0001822310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2011, яка залишена без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Суматра ЛТД» за період квітень - травень 2010 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2010 №156/23-50/21591206.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 №0001822310/0, яким зобов'язано позивача сплатити податок на додану вартість у розмірі 1051525,80 грн. (за основним платежем - 713165,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 338360,80 грн.).

Фактичною підставою для зобов'язання позивача сплатити податок на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР), внаслідок заниження податку на додану вартість в сумі 713165,00 грн. (в тому числі за квітень 2010 року - 530948,00 грн. та травень 2010 року в сумі 182217,00 грн.).

При цьому, податковий орган виходив з того, що суми ПДВ могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), однак відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено розбіжності по задекларованій сумі податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів ТОВ «Суматра ЛТД». Тобто сума податкового зобов'язання постачальника не дорівнює сумі податкового кредиту покупця.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що згідно звітних податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Суматра ЛТД» за квітень - травень 2010 року, позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані у квітні - травні 2010 року такими постачальниками: ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатин-Технолоджи», ТОВ ВНВП «Група компаній Гріффін», ТОВ «Вельта-ЛТД», ТОВ «Торговий дім Бюті Трейд», ТОВ «Нове місто», ТОВ «Гранд Дистрибюшн Донецьк», ТОВ «ТД Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль», ТОВ «Рікон Плюс», ТОВ «Східна торгівельна компанія», ТОВ «Шарте Україна», ТОВ ФК «Максима», ТОВ «Сегмент-А», ТОВ «Натурфарм», ТОВ «Юніфуд», ТОВ «Торговий дім Віктер Плюс», ТОВ «ВКФ Ловді», ТОВ «Літера Друк», ТОВ «Мікролайф центр».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання укладених TOB «Суматра ЛТД» договорів поставок з ПП ВКФ «Ловді», TOB «Торговий дім Віктер Плюс», TOB «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль», TOB «Натурфарм», TOB «Мікролайф центр», TOB «Сіхдна торгівельна компанія», TOB «Гранд Дистрибюшн Донецьк», TOB «Вельта ЛТД», TOB «Торговий дім Бюті Трейд», TOB «Фармацевтична компанія «Максима», ТОТВ «Юніфуд», TOB «Шарте-Україна», договорів оренди частки нежитлового приміщення з TOB «Сегмент-А», ПП «Рікон-Плюс», договір на виготовлення друкованої продукції з TOB ВНВП «Група крмпаній Гріффін» та договір про надання рекламних послуг з TOB «Нове місто», ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатин-Технолоджи», підтверджується належним чином оформленими таблиці з переліком видаткових та податкових накладних до договорів поставок, податкові накладні, акти наданих послуг, видаткові накладні.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у зазначених контрагентів товарів та в ціні наданих послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які у перевіряємий період мали статус платника податку на додану вартість.

Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладених договорів поставки, договорів оренди частки нежитлового приміщення, договорів на виготовлення друкованої продукції, договорів про надання рекламних послуг та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, то відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договорів, укладеного між позивачем та його контрагентами, є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)Т.М. Шипуліна