Ухвала суду № 40870488, 25.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року м. Київ К/800/17492/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Димитрові Донецької області про стягнення заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Димитрові Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості у розмірі 24 587,90 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області заборгованість у розмірі 641,15 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01 липня по 30 листопада 2012 року позивачем на підставі розпорядження була виплачена пенсія по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, певному колу осіб в загальному розмірі 24587,90 грн.

Ця сума була включена позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Однак Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відмовився прийняти зазначену суму до заліку, пославшись на ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснюється органами Пенсійного фонду України. Вказаний Закон передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно зі статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 1.1 Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого наказом Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 травня 2002 року за №442/6730, Пенсійний фонд України, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Підпунктами "г" і "д" пункту 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-ХІV передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат, тобто Пенсійний фонд має право звернутись до Фонду соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат з виплати пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного Фонду України.

За змістом пункту 3 розділу XI Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передача документів, підтверджуючих право працівників на страхові виплати, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати і послуг, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків за актом щомісячної звірки, підписаним у двосторонньому порядку.

Статтею 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що відшкодування відбувається за справами, переданими Фонду.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Пунктами 3 та 4 цієї статті визначено, що такими є жінки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють, інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на момент смерті годувальника всім переліченим в акті особам не виповнилося 55 років, непрацездатними за висновком МСЕК вони також не визнавалися, крім ОСОБА_1, факт перебування якої на утриманні померлого чоловіка підтверджено судовим рішенням.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості на суму 641,15 грн.

Відповідно до частини третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає

Судді: