Ухвала суду № 40870366, 07.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ К/800/21271/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 р.

у справі № 815/6921/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів» (далі - позивач, ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі від 31 травня 2013 року №0000242220.

У касаційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 р., а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Комінтернівському районі проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 20.05.2013 р. №415/22/33316930.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, ст.138, п.п.139.1.5, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.6 ст.146 ПК України, п.1 ст.8, п.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1239252грн., в т.ч.: 3 квартал 2011 року - 460000грн., 1 квартал 2012 року - 5250 грн., 2 квартал 2012 року - 5250 грн., 3 квартал 2012 року - 359645 грн., 4 квартал 2012 року - 409107 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 р. №0000242220 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1239252 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 194812грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що кредиторська заборгованість позивача перед TOB «Одесновобуд» мала бути включена в податковому обліку позивача до складу рядка 03 ІД Декларації «Інші доходи» в 3 кварталі 2011р., як сума безнадійної заборгованості.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання виконується у встановлений для його виконання строк. Якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Отже, за зобов'язаннями строк виконання яких визначений, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 13.11.2007 року між ТОВ «Одесновобуд» та позивачем був укладений договір купівлі-продажу №13/11. Пунктами 1.1, 2.1 вказаного договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність позивачу адміністративний корпус. Загальна вартість договору складає 2000000 грн. Згідно з п. 2.2 вказаного договору покупець сплачує продавцю грошові кошти визначені у п.2.1 протягом трьох років з моменту підписання сторонами договору.

Отже, вказаним договором купівлі-продажу встановлено строк його виконання - після закінчення трьох років, починаючи від дня його підписання.

Таким чином, днем настання строку виконання основного зобов'язання, з якого починається відлік трирічного строку для пред'явлення кредитором вимоги до позивача поручителів, з урахуванням дати підписання угоди буде - 14.11.2010 року.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що строк позовної давності не сплинув, а тому відсутні підстави вважати про наявність у позивача на момент виникнення спірних правовідносин безнадійної заборгованості.

Щодо завищення позивачем витрат, що враховувалися при обчисленні об'єкта оподаткування з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між TOB «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів» та TOB «Цембудресурс» укладено договір купівлі-продажу від 02.07.12 р. № 063, згідно якого продавець (TOB «Цембудресурс») зобов'язується передати у власність покупця (TOB «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів») цемент, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами відповідності на товари, товарно-транспортними накладними. Оплату придбаного товару підтверджено банківськими виписками.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.

Щодо віднесення сум витрат на поліпшення основних фондів до загальних валових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.12.2012 року між ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів» та TOB «ТСК «Комфорт» укладено договір №03/08/12, згідно якого TOB «ТСК «Комфорт» (підрядник) зобов'язався виконати роботи (надати послуги) замовнику - ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів».

Згідно складених сторонами договору актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем були оприбутковані отримані від TOB «ТСК «Комфорт» роботи: зварювальні роботи бортів, рихтування піддонів, нівелювання піддонів металоформ.

Відповідно до п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення включаються до складу загальновиробничих витрат (пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу).

Згідно з пунктом 144.1 статті 144 ПК України амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, сума витрат на поліпшення основних фондів не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів позивача на початок звітного року, а відтак позивач правомірно відніс вищевказані суми витрат до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонти та поліпшення були здійснені.

Щодо віднесення позивачем витрат на придбання будинку до валових витрат колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, згідно договору купівлі-продажу будинку № 13/11 між TOB «Одесновобуд» та ТОВ «Куліндоровські заводи будівельних матеріалів», його загальна сума складає 2000000 грн. у т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 6 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 01 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, щодо кожного об'єкта основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Згідно з пп. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145 Податкового Кодексу України амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Отже, з 01.04.2011 р. залишкова вартість об'єкта у податковому обліку включається до балансової вартості відповідної групи основних засобів і амортизується до досягнення ліквідаційної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на вищезазначений об'єкт нерухомості зареєстрований за позивачем в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.10.2007 року, отже, порушення приписів ст.146.6 ПК України може мати місце відносно вартості основних фондів лише за остаточною залишковою вартістю на період з 01.04.2011 року.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

2.Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов