Ухвала суду № 40870279, 07.10.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"07" жовтня 2014 р. Справа № 0670/2772/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Городнюк В. М. ,

за участю сторін:

представників: від позивача -Таргонський М.М., Корзун Т.В.; від відповідача Cамохвалова А..Ю., Федчук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" серпня 2014 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 23.04.2012 р. №000017222, №000018222 та №0000262302.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що в ході перевірки позивача встановлено ряд обставин щодо порушення норм Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових доходів, валових витрат та як наслідок призвело до заниження об'єкта оподаткування і завищення збитків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі висновків акту перевірки (з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011року) № 2116/23-1/04763746 від 30.03.2012року Житомирської об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області винесено податкові повідомлення-рішення (а.с. 95-97 т.1):

№ 000018222 від 23.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток - за основним платежем - 1517048,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 379262,00 грн.;

№ 000017222 від 23.04.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 - на 3670179,00 грн., за І кв. 2011 - на 12251518,00 грн., за II - IV кв. 2011 - на суму 13809071,00 грн., всього разом - 29730768 грн.;

№ 0000262302 від 23.04.2012 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 613,63 грн. за порушення порядку ведення касових операцій на підприємстві.

Підставою для винесення податкових повідомлень - рішень від 23.04.2012р. №000017222, №000018222 слугували обставини встановлені в ході названої перевірки щодо:

· заниження показників рядка 01.6 декларації з податку на прибуток за І кв. 2011року у розмірі 319 397грн. та заниження показників рядка 03 декларації з податку на прибуток за ІІ-ІУ кв. 2011року у розмірі 990888грн.;

· завищення показники валових витрат рядка 04.13 декларації з податку на прибуток за ІУ кв. 2010року у розмірі 7 390 603грн., внаслідок віднесення до їх складу відсотків нарахування яких не підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

· завищення показники валових витрат рядка 04.1 декларації з податку на прибуток у розмірі 2620454грн. (з яких 750000грн. за ІУ кв. 2010року та 1870458грн. за І кв. 2011року);

· завищення показники валових витрат рядка 05 декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2011року у розмірі 566665грн.;

· завищення показників валових витрат рядка 04.9 декларації з податку на прибуток у розмірі 11 957 656грн. (з яких 1657 414грн. за ІУ кв. 2010року та 10 300 242грн. за І кв. 2011року);

· завищення показники валових витрат рядка 06 декларації з податку на прибуток за ІІ - ІУ кв. 2011року у розмірі 12490097грн.;

· порушення п. 7.41, 7.43 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, з зокрема під час перевірки були відсутні достовірні та належні підтвердні документи до авансових звітів позивача на суму 613,63 грн.

Отож, за наслідками проведеної перевірки встановлено, що ПАТ "Біо Мед Скло" занижено податок на прибуток всього у сумі 1531960 грн., в тому числі по періодах:

- ІV квартал 2010 року - 1531960,00 грн.;

та занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 30207926,00 грн., в тому числі по періодах:

- ІV квартал 2010 року - 3670179.00 грн.;

- I квартал 2011 року - 12490097.00 грн.;

- ІІ-ІV квартали 2011 року - 14047650 грн.

1. Вирішуючи спір з приводу заниження показників валового доходу рядка 01.6 декларації з податку на прибуток за І кв. 2011року у розмірі 319 397грн. та заниження показників рядка 03 декларації з податку на прибуток за ІІ-ІУ кв. 2011року у розмірі 990888грн., суд встановив, що підставою для таких тверджень відповідача є висновки акту перевірки щодо протиправного не віднесення позивачем до складу валового доходу суми нарахованих та не сплачених позивачем (у період з 01.10.2010року по 31.03.2011року) у встановлений в договорах строк відсотків за користування кредитними ресурсами в іноземній валюті отриманими відповідно до договорів, укладених з ТОВ "ЮГЛАСС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД" (перелік яких наведений на стор 22-25 акту перевірки від 30.03.2012року а.с.51-54 т.1).

Так, згідно п.4.1 р.4 "Порядок погашення позики та сплати процентів" вищезазначених договорів позики, позичальник сплачує проценти за користування позикою чи її частиною щоквартально, починаючи з дати отримання кредиту чи його частини. Сплата процентів буде здійснюватися позичальником не пізніше 10 (десяти) днів після завершення квартального періоду.

Позичальник зобов'язується використовувати позику у відповідності з цим Договором та забезпечити повернення одержаної ним позики та сплати нарахованих процентів у визначені цим Договором терміни (п. 5.1 р.5 Договорів).

Таким чином, сума отриманої позики, як і сума нарахованих процентів за користування позикою, згідно умов укладених договорів є такою, що підлягає сплаті (поверненню) для позикодавця у строки визначені договором.

Перебіг строку позовної давності для нарахованих процентів за користування позикою, розпочинається з 11 дня після завершення квартального періоду у якому здійснено нарахування відсотків.

Відповідно до положень ст. 256, 257 ЦК України для даних правовідносин (по стягненню процентів) встановлена загальна позовна давність тривалістю - три роки.

Станом на дату винесення (23.04.2012року) спірних податкових повідомлень - рішень, строк позовної давності для сплати (стягнення) нарахованих процентів у період 01.10.2010року по 31.03.2011року за користування позикою не сплинув.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховані (у період з 01.10.2010року по 31.03.2011року) позивачем проценти за користування позикою станом на 23.04.2012року не можуть розглядатися, як безповоротна фінансова допомога в розумінні положення п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не можуть такі проценти за користування позикою розглядатися і як поворотна фінансова допомога, в розумінні положення п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, оскільки під поворотною фінансовою допомогою розуміють - суму коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Нараховані позивачем проценти за користування позикою не є коштами, що надійшли для позивача у користування за договором від інших суб'єктів. Нараховані позивачем проценти є платою за використання залучених на визначений термін коштів (п.п. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За таких обставин, доводи відповідача з приводу заниження показників валового доходу рядка 01.6 декларації з податку на прибуток за І кв. 2011року у розмірі 319 397грн. та рядка 03 декларації з податку на прибуток за ІІ-ІУ кв. 2011року у розмірі 990888грн. є безпідставними.

2. Досліджуючи обставини з приводу завищення показників валових витрат рядка 04.13 декларації з податку на прибуток за ІУ кв. 2010року у розмірі 7 390 603грн., колегією суддів встановлено, що до складу названого рядка декларації ІУ кв. 2010року позивач відніс 13 779 423 грн. відсотків за користування кредитними ресурсами, з яких 6 388 820грн. це відсотки за користування кредитними ресурсами в іноземній валюті за звітний період 2010року, отриманими відповідно до договорів, укладених з ТОВ "ЮГЛАСС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД" (перелік яких наведений на стор 22-25 акту перевірки № 2116/23-1/04763746 від 30.03.2012року а.с.51-54 т.1).

Стосовно решти суми задекларованих відсотків у розмірі 7390 603грн. (13 779 423грн.- 6 388 820грн), то розмір та наявність таких відсотків позивач в ході перевірки так і безпосередньо після її закінчення не підтвердив документально. В ході судового розгляду справи позивач зазначив, що 7390 603грн. - це відсотки нараховані за користування кредитними ресурсами в іноземній валюті отриманими відповідно до договорів, укладених з ТОВ "ЮГЛАСС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД" за минулі (2009року) звітні періоди, що передували 2010року.

Поряд з вказаним, як вбачається з матеріалів справи позивач ні вході перевірки, ні безпосередньо після її завершення, ні в ході судового розгляду справи не надав жодних доказів щодо не віднесення таких відсотків (7390 603грн.) до складу декларацій минулих періодів, ніж 2010рік.

Вирішуючи спір в даній частині, колегією суддів враховано, що в момент виникнення спірних правовідносин, порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства був визначений наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України від 10 грудня 2003 року N 593, від 12 жовтня 2005 року N448, від 5 липня 2007 року N408 (надалі по тексту постанови іменовано - Порядок складання декларації з податку на прибуток №143). На порушення норм обумовленого порядку вказується у податковому повідомленні -рішенні №000018222 від 23.04.2012року.

Так, відповідно до п. 1.5., 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток №143, податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону N 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Підпунктом 5.2.7. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

При цьому, згідно декларації з податку на прибуток, форма якої затверджена обумовленим вище наказом визначений наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592 із змінами і доповненнями, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) та відповідно до таблиці пункту 3.1 розділу 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток №143 самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації відображаються у рядку 05.2.

Водночас, згідно обумовлених приписів законодавства в рядку 04.13 формуються витрати того звітного періоду за який подається декларація, тобто в даному випадку- витрати 2010року. Декларація як було зазначено вище подається наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Поряд з вказаним, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підсумовуючи викладене, у рядку 04.13 відображаються лише ті витрати, які були понесені або нараховані платником податку у звітному періоді за який подається декларація, тобто за 2010рік. Отож до вказаного рядка не відносяться витрати у зв'язку із самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації за минулі звітні періоди, що передували 2010року. Самостійно виявлено помилки, щодо не врахування у складі валових витрат минулих періодів (ніж 2010рік) нарахованих відсотків за користування кредитними ресурсам повинні відображатися у рядку 05.2. поточної декларації у звітному періоді їх виявлення.

Водночас, як слідує з пояснень позивача, до рядка 04.13 було віднесено витрати у розмірі 7390603грн, за рахунок відсотків нарахованих за користування кредитними ресурсам, що не враховані у складі валових витрат минулих періодів (ніж 2010рік) .

З огляду на обумовлені положення законодавства, позивачем в порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку складання декларації з податку на прибуток №143 безпідставно відображено у рядку 04.13 декларації з податку на прибуток підприємств за ІУ кв.2010року показники самостійно виявлених помилок минулих періодів у формуванні валових витрат (ніж 2010рік).

Відтак, задекларована позивачем у рядку 04.13 декларації за ІУ кв.2010року сума витрат даного звітного періоду у розмірі 7390603грн. є такою що не підтверджена документами первинного бухгалтерського обліку названого звітного періоду -2010року.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, судом встановлено, що на момент проведення перевірки у рядку 05.2 декларації за 2010рік (а.с. 98 т.1) не було проведено корегувань у зв'язку із самостійно виявленням помилки минулих звітних періодів у розмірі 7 390 603грн. До вказаного рядка позивач не відносив витрат не врахованих у минулих звітних періодах. Поряд з тим, ні безпосередньо після завершення перевірки, ні в ході судового розгляду справи позивач не надав документального підтвердження таких витрат минулих звітних періодів, як і не надав жодних доказів з яких вбачалось, що такі витрати мали місце в минулому та не були враховані у складі витрат таких звітних періодів внаслідок помилки.

Відповідно до п.44.6. ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З огляду на обумовлене, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо завищення позивачем задекларованих поточних валових витрат рядка 04.13 декларації з податку на прибуток за ІУ кв. 2010року на суму 7 390 603грн.

Завищення валових витрат, обумовленого рядка призводить до зменшення задекларованих показників скоригованих валових витрат рядка 06 декларації 2010року), що в свою чергу призводить до перерахунку та зменшення задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі -3 670 583грн. (відображеного у рядку 08 декларації 2010року) на суму 7 390 603грн.

Отож, за даними такого перерахунку об'єкт оподаткування рядка 08 декларації 2010року складатиме позитивне значення у розмірі 3 720 020грн.

Розрахунок: задекларовані збитки рядка 08 декларації 2010 року у розмірі -3 670 583грн. зменшені на зайво сформовані витрати рядка 04.13 цієї ж декларації на суму 7 390 603грн. = позитивний об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2010 рік у розмірі 3 720 020грн.

Оскільки об'єкт оподаткування рядка 08 декларації 2010 року становить позитивне значення, то нарахована суму податку за обумовлений період, що підлягає сплаті до бюджету відповідно до ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» становитиме 25%, що складає 930 005грн.

Розрахунок: позитивне значення об'єкта оподаткування у розмірі 3 720 020грн. х 25%= 930 005грн. (сума податку на прибуток, що підлягає сплаті). Позивач обумовленої суми податку на прибуток не нарахував та не сплатив, до бюджету.

Пункт 123.1. ст. 123 ПК України передбачає у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на обумовлені обставини справи щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 930 005грн. та положення наведеної норми права, щодо фінансової відповідальності розмір штрафу становитиме 232 501,25грн. (25% від суми донарахованого податкового зобов'язання 930 005грн.).

Підсумовуючи викладене відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення -рішення №000018222 від 23.04.2012року в частині визначення грошового зобов'язання у розмірі 930005грн.-основний платіж та 232 501,25грн.- штрафна санкція та правомірно зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010рік у розмірі 3670583грн. згідно податкового повідомлення -рішення №000017222 від 23.04.2012року.

3.Стосовно ж висновків акту перевірки щодо завищення показників валових витрат рядка 04.1 декларації з податку на прибуток у розмірі 2620454грн. (з яких 750000грн. за ІУ кв. 2010року та 1870458грн. за І кв. 2011року) внаслідок недоведеності обставин справи щодо фактичного здійснення правочинів з постачання та отримання природного газу (про що зазначено у попередніх актах перевірок від 08.04.2011року, від 12.04.2011року, 26.04.2011року) ТОВ «Приват - Енерготрейд» (в грудні 2010року на суму 750000грн., січні 2011року на суму 605 910грн., лютому 2011року на суму 654 248грн.) та від ТОВ «Газторг Україна» в січні 2011року на суму 610300грн., то як вбачається з матеріалів справи обставини щодо фактичного здійснення правочинів з постачання та отримання природного газу позивачем від обумовлених контрагентів були предметом дослідження у адміністративних справах №0670/4669/11, №0670/5365/11, №0670/4521/11, №0670/4522/11.

За наслідками розгляду названих адміністративних справ Житомирським окружним адміністративним судом винесено судові рішення: від 19.12.2011року у справі №0670/4669/11; від 17.01.2012року у справі №0670/5365/11; від 23. 04.2012року у справі №0670/4521/11; від 22.09.2011року у справі №0670/4522/11. Обумовлені судові рішення набрали законної сили відповідно до рішень суду апеляційної інстанції. Копії обумовлених рішень містяться в матеріалах справи (а.с.64-82 т.2).

Відповідно до перелічених рішень, судом встановлені фактичні обставини щодо реального здійснення позивачем правочинів постачання та отримання природного газу позивачем від перелічених вище контрагентів. При розгляді названих рішень брали участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків акту перевірки щодо завищення показників валових витрат рядка 04.1 декларації з податку на прибуток у розмірі 2 620 454грн. (з яких 750000грн. за ІУ кв. 2010року та 1870458грн. за І кв. 2011року).

4.Вирішуючи спір в частині, що стосується викладених у акті перевірки обставин з приводу завищення позивачем показників валових витрат рядка 05 декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2011року у розмірі 566665грн. внаслідок віднесення до їх складу вартості газу у зв'язку із наявністю висновків акту перевірки від 14.07.2011року стосовно відсутності об'єктів оподаткування та недоведеністю обставин справи щодо фактичного здійснення правочинів з постачання та отримання природного газу позивачем від ТОВ «Трейд Орг», то як вбачається з матеріалів справи обставини щодо фактичного здійснення правочинів з постачання та отримання природного газу позивачем від обумовлених контрагентів були предметом дослідження у адміністративній справі №0670/8107/11. За наслідками розгляду якої винесено судове рішення від 07.06.2012року, яке набрало законної сили відповідно до рішення суду апеляційної інстанції (а.с. 83-88 т.2).

Обумовленим рішенням, суду встановлені фактичні обставини щодо реального здійснення позивачем правочинів постачання та отримання природного газу позивачем від перелічених вище контрагентів та використання в господарській діяльності. При розгляді названих рішень брали участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків акту перевірки щодо завищення показників валових витрат рядка 05 декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2011року у розмірі 566665грн.

5. Досліджуючи обставини справи щодо завищення показників валових витрат рядка 04.9 декларації з податку на прибуток у розмірі 11 957 656грн. (з яких 1 657 414грн. за ІУ кв. 2010року та 10 300 242грн. за І кв. 2011року) внаслідок врахування у складі валових витрат завищених показників від'ємного значення об'єкта оподаткування, відображеного позивачем у декларації з податку на прибуток:

за 2009рік у зв'язку з тим, що в попередньому акті перевірки 19.01.2011р. №108/23-1/04763746/0110 встановлені обставини щодо завищення позивачем показників задекларованих збитків декларації з податку на прибуток 2009року та підтверджено збитки названого періоду на рівні 34 321 069грн.;

та 2010 рік, у зв'язку з тим, що за даними поточної перевірки від'ємне значення об'єкта оподаткування, названого звітного періоду, відсутнє.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки, збитків за 2009 рік до рядка 04.09 декларації з податку на прибуток 2010року підлягали віднесенню збитки у розмірі 6864214грн. (20% від встановленої податковим органом суми збитків 2009року), натомість позивач відніс на 1657414грн. більше (обрахувавши їх від суми збитків задекларованих ним). В декларації за І кв.2011 року в рядок 04.9 віднесено 80% від суми збитків 2009року у розмірі 34 086 514грн. (обрахувавши їх від суми збитків задекларованих ним). За даними перевірки щодо фактичного розміру збитків 2009року, до рядка 04.9 названої декларації слід було віднести 27 456 855грн. за 2009рік, отож на думку податкового органу зайво віднесені збитки 2009року до декларації за І кв. 2010року складають суму 6 629 659грн. (34 086 514грн.- 27 456 855грн.)

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням - рішенням №0000392301/0 від 09.02.2011 р., винесеним на підставі акту перевірки від 19.01.2011 р. позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (збитків 2009 року) на суму 7 988 849 грн., тобто збитки 2009року податковим органом встановлено в сумі 34 619 293 грн. = 42 608 142 грн. (задекларовані збитки ПАТ "Біо мед скло") - 7 988 849 грн. (зменшені збитки на підставі акту від 19.01.2011 р. №108/23-1/04763746/0110).

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішення про зменшення збитків 2009року ПАТ "Біо мед скло" оскаржило його в судовому порядку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року у справі № 0670/1735/11 позов ПАТ "Біо Мед Скло" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000392301/0 від 09.02.2011 року ( том 2 а.с. 56-60).

Вказане судове рішення набрало законної сили 17.12.2013 року відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду ( том 2 а.с. 61-63).

Отож, за наслідками розгляду адміністративної справи № 0670/1735/11, доводи податкового органу щодо зменшення збитків позивача за 2009рік на суму 7 988 849 грн. та встановлення їх на рівні 34 619 293 грн. не підтвердилися.

За таких обставин, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат ІУ кв. 2010року -20% та відповідно І кв. 2011року - 80% від суми збитків задекларованих позивачем за результатами 2009року, правомірність декларування яких підтверджено в ході розгляду адміністративної справи № 0670/1735/11.

Отож, наявними у справі доказами не підтверджуються обставини щодо завищення витрат ІУ кв. 2010 року на суму 1 657 414грн. та витрат І кв. 2011року суму 6 629 659грн., обрахування яких відповідач здійснив з врахуванням задекларованого розміру збитків 2009року, оскільки висновки податкового органу викладені у акті попередньої перевірки з приводу завищення збитків 2009року спростовані при розгляді адміністративної справи № 0670/1735/11.

Стосовно ж завищення валових витрат рядка 04.9 декларації з податку на прибуток за І кв. 2011року у розмірі 3 670 583грн., в наслідок віднесення до вказаного рядка задекларованих збитків за 2010 рік, то колегія суддів погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки як зазначалося вище в пункті 2 описової частини даного судового рішення позивачем завищені задекларовані валові витрати рядка 04.13 декларації з податку на прибуток за ІУ кв. 2010року на суму 7 390 603грн., що відповідно призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010рік у розмірі -3 670 583грн., відображеного у рядку 08 декларації 2010року та визначення за обумовлений період позитивного значення об'єкта оподаткування. Оскільки, збитки за звітний період 2010року відсутні, то декларування збитків 2010року у складі витрат рядка 04.9 декларації за І кв. 2011року є безпідставним. Зменшення валових витрат рядка 04.9 декларації з податку на прибуток за І кв. 2011року у розмірі 3 670 583грн., відповідно призводить до зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток рядка 08 декларації з податку на прибуток І кв. 2011року на 3 670 583грн.

За таких обставин, відповідач правомірно виніс податкове повідомлення - рішення №000017222 від 23.04.2012року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І кв. 2011року на суму 3 670 583грн.

Що ж до решти суми зменшеного від'ємного значення за І кв. 2011року згідно податкового повідомлення - рішення №000017222 від 23.04.2012року у розмірі 8580935грн. (12 251 518грн.- 3 670 583грн. це розмір правомірно зменшеного), то таке зменшення проведене відповідачем безпідставно, оскільки доводи відповідача щодо заниження позивачем валового доходу названого звітного періоду у розмірі 319 397грн. (на суму нарахованих процентів), завищення валових витрат рядка 04.1 на суму 1 870 458грн. (витрат по газу), завищення валових витрат рядка 04.9 декларації на суму 6 629 659грн. (збитки 2009року) не підтвердилися в ході судового розгляду справи.

6. Стосовно ж висновку акту перевірки № 2116/23-1/04763746 від 30.03.2012року про завищення показників валових витрат рядка 06 декларації з податку на прибуток за ІІ - ІУ кв. 2011року у розмірі 12 490 097грн, оскільки до складу витрат рядка 06.06 декларації з податку на прибуток за ІІ - ІУ кв. 2011року зайво віднесено непідтверджені збитки за результатами діяльності І кв. 2011року у розмірі 12 490 097грн.

Наявними у справі доказами (п. 2 та п. 5 описової частини рішення) підтвердилися обставини щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І кв. 2011року на суму 3 670 583грн., розмір якого позивач безпідставно задекларував у складі валових витрат рядка 06 декларації з податку на прибуток за ІІ - ІУ кв. 2011року, чим допустив завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІУкв. 2011року на обумовлену суму.

За таких обставин, відповідач правомірно виніс податкове повідомлення - рішення №000017222 від 23.04.2012року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІУ кв. 2011року на суму 3 670 583грн.

Що ж до решти суми зменшеного від'ємного значення за ІІ-ІУ кв. 2011року згідно податкового повідомлення - рішення №000017222 від 23.04.2012року у розмірі 10138488грн. (13 809 071грн.- 3 670 583грн. це розмір правомірно зменшеного), то таке зменшення проведене відповідачем безпідставно, оскільки з пунктів 1-5 досліджуваної частини вбачається, що доводи відповідача з приводу заниження показників рядка 01.6 декларації з податку на прибуток за І кв. 2011року у розмірі 319 397грн. та заниження показників рядка 03 декларації з податку на прибуток за ІІ-ІУ кв. 2011року у розмірі 990888грн.; завищення показники валових витрат рядка 04.1 декларації з податку на прибуток у розмірі 2620454грн. (з яких 750000грн. за ІУ кв. 2010року та 1870458грн. за І кв. 2011року); завищення показники валових витрат рядка 05 декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2011року у розмірі 566665грн.; завищення показників валових витрат рядка 04.9 декларації з податку на прибуток у розмірі 1657 414грн. за ІУ кв. 2010року та 6 629 659грн. за І кв. 2011року) не підтвердилися.

Як наслідок не підтверджуються і обставини щодо завищення валових витрат рядка 06 декларації з податку на прибуток за ІІ - ІУ кв. 2011року на таку ж суму та обставини щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ - ІУ кв. 2011року на суму - 10138488грн.

Відтак, відповідачем безпідставно зменшено податковим повідомленням - рішенням №000017222 від 23.04.2012року від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ - ІУ кв. 2011року на суму 10138488грн.

Що ж до решти грошових зобов'язань за ІУ кв. 2010року визначених податковим повідомленням -рішення №000018222 від 23.04.2012року у розмірі 587 043 грн.- основний платіж та 146 760,75 грн. - штраф, то зважаючи на встановлені обставини (в пунктах 3, 5 мотивувальної частини даного рішення) щодо безпідставності тверджень податкового органу з приводу завищених показників валових витрат рядка 04.1 декларації з податку на прибуток за ІУ кв. 2010року у розмірі 750000грн. за та рядка 04.9 декларації з податку на прибуток ІУ кв. 2010року у розмірі 1 657 414грн. визначення грошового зобов'язання у названій вище частині є також безпідставним.

7. З приводу правомірності податкового повідомлення -рішення № 0000262302 від 23.04.2012року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 613,63 грн. за порушення п. 7.41, 7.43 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, а зокрема під час перевірки були відсутні достовірні та належні підтвердні документи до авансових звітів.

Згідно п.7.41, 7.43 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 встановлено, що під час перевірки правильності оформлення видачі готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби слід встановлювати достовірність підтверджуючих документів, що додаються до звітів про використання коштів, а також слід звертати увагу на повне і своєчасне звітування підзвітних осіб у разі використання ними під час відрядження значних сум підзвітних коштів для вирішення господарських питань.

Відповідно до норм п.2.11 Постанови правління Національно банку України від 15.12.2004 р. №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пункт 2.12 обумовленого Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачає, що фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

З наведеного слідує, що положення щодо подання працівниками або довіреними особами до бухгалтерії підприємства звіту про використання коштів разом із підтвердними документами про їх використання поширюється не залежно від способу отримання ними коштів чи через касу підприємства, чи шляхом перерахування коштів підприємством на електронний платіжний засіб такої довіреної особи.

Отож, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що до спірних правовідносин не поширюється Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні через те, що довірені особи отримали кошти підзвіт не готівкою з каси, а шляхом перерахування підприємством коштів на електронний платіжний засіб такої довіреної особи.

Абзацом шостим частини першої статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, у розмірі сплачених коштів.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п/п 3.1 п. 3 Положення).

Тлумачення терміну «розрахунковий документ» дано в статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року та пункті 1.2 глави 1 Положення № 637, відповідно до якого розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Отже, відповідно до наведених норм товарний чек може бути підтвердним документом використання готівки, виданої особі під звіт.

Як вбачається з акту перевірки у період з 01.10.2010року по 31.12.2011року позивачем проводилися операції з видачі коштів під звіт довіреним особам.

Так, працівник ОСОБА_1. до авансового звіту на суму 239,94грн. надав не фіскальний чек.

З акту перевірки вбачається, що працівник ОСОБА_2 14.01.2011 року до авансового звіту подав, а позивач в якості звітування прийняв проїзні квитки на суму 70грн., у яких номер квитка на проїзд маршрутом Житомир -Київ є пізнішим (№473173), ніж номер квитка на зворотне повернення з Києва до Житомира (№473172). Водночас, обумовлені проїзні квитки містять всі необхідні реквізити та відповідають поняттю розрахункового документа, визначеного ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Порушення перевізниками черговості у видачі проїзних документів за їх серійними номерами не вказує на обставини щодо порушення довіреною особою та позивачем порядку звітування.

В акті перевірки також вказано, що працівник ОСОБА_3 16 грудня 2010року до авансового звіту подав, розрахунковий документ на суму, що на 50 грн. менше ніж зазначено ним у авансовому звіті, позивач в свою на вказане уваги не звернув та прийняв такий звіт. Водночас, 19.11.2010року зазначений працівник до авансового звіту в якості підтвердного документу надав фіскальний чек на суму 165,94грн. за формою оплати - кредит. Відтак, названі суми не підтверджено відповідними підтвердними документами які свідчили про використання готівки, виданої особі під звіт.

Окрім того, статтею 250 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Порушення на які вказує відповідач по відношенню до підзвітних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_1. та ОСОБА_2 сталися в грудні та листопаді 2010року, лютому та січні 2011року., санкції за обумовлені порушення застосовано в квітні 2012року, тобто значно пізніше, ніж через один рік.

Оскільки, рішення відповідача про застосування штрафу прийняте після спливу строку, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаній частині, а податкове повідомленням - рішення №000018222 від 23.04.2012року у частині визначеної штрафної санкції у розмірі 525,88 грн. підлягає скасуванню.

Поряд з вказаним у акті перевірки зафіксовані порушення при авансовому звітуванні гр. ОСОБА_4. Так, до авансового звіту №360 від 08.12.2011року ним надано не фіскальний чек, у якому відсутні обов'язкові реквізити (зокрема відсутні: адреса господарської одиниці, назва суб'єкта господарювання та код ДРФО). До авансового звіту №342 від 04.11.2011року ним надано товарний чек без кода ДРФО.

Форма і зміст розрахункових документів затверджені чинними на час виникнення спірних правовідносин Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 (з наступними змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 105/5296 (далі - Положення № 614).

Відповідно до пункту 2.1 Положення № 614 установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Пунктом 2.2 Положення № 614 визначено, що у наведених у додатках 1-8 до Положення формах розрахункових документів взаєморозміщення написів та даних на полі документа є рекомендованим.

Зазначеним Положенням № 614 не визначено обов'язкових реквізитів товарного чеку.

Разом з тим, оглядовим листом Державної податкової адміністрації України від 6 липня 2009 р. № 14083/7/23-7017/572 визначено, що відповідно до п. 15 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг, зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 1023).

Згідно з п. 7 ст. 1 Закону № 1023 договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Форма та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов'язковим, визначена підпунктом 3.2 пункту 3 наказу ДПА України від 01.12.2000 № 614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»(далі - наказ).

Виходячи з викладеного, товарний чек повинен мати напис «Товарний чек» та за змістом відповідати вимогам підпункту 3.2 пункту 3 наказу 614 за виключенням зазначення в ньому фіскального номера реєстратора розрахункових операцій та напису «Фіскальний чек».

Тобто, товарний чек повинен мати такі реквізити: Назва суб'єкта господарювання; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (номер за ДРФО); Індивідуальний податковий номер платника ПДВ (якщо платник, являється таким платником); Найменування товару (послуги); Ціна за одиницю виміру; ПДВ (%); Вартість; Розрахунок здійснив; Підпис; Дата.

Пунктом 3.2 пункту 3 наказу № 614, на який посилається ДПА України у своєму оглядовому листі, визначено обов'язкові реквізити касового чеку: назва господарської одиниці; адреса господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»; перед номером друкуються великі літери «ПН»; для СГ, що не є платниками ПДВ, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери «ІД»; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

При цьому, наведені у товарних чеках дані мають бути достовірними, зокрема, містити дійсну інформацію про суб'єкта господарювання, що видає товарний чек.

В той же час, перевірені судом товарні чеки, наявні в матеріалах справи на підтвердження обґрунтованості використання готівкових коштів, наданих позивачем згаданій підзвітній особі названий обов'язкових реквізитів не містять. Відтак, обумовлені документи не є розрахунковими документами в розумінні положень наведених нормативно-правових актів.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомленням -рішення №000018222 від 23.04.2012року у частині визначеної штрафної санкції у розмірі 87,75 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване судове рішення скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" серпня 2014 р. скасувати.

Постановити нове рішення про часткове задоволення позову.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 000018222 від 23.04.2012 року у в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 587 043 грн.- основний платіж та 146 760,75грн. -штрафна санкція.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 000017222 від 23.04.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І кв. 2011 - на 8580935грн., за II - IV кв. 2011 - на суму 10138488 грн., всього разом - 18719423грн.;

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000262302 від 23.04.2012 року, в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 525,88грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" із Державного бюджету понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1319,79грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Публічне акціонерне товариство "Біо мед скло" вул.Промислова, 26,м.Житомир,10025

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4-третій особі: - ,